• UKR
  • RUS
Про війну
7 Листопада 2017

Вона не схожа на більшість дівчат-воїтельок

Вона не схожа на більшість дівчат-воїтельок, проте її відсутність на фронті далася б взнаки одразу і гостро. Катя Коршунова добровільно взяла на себе ту роботу, від якої більшість прагне відкараскатись: готувати, підтримувати лад та допомагати по господарству. Тиха, скромна і приязна, вона працює в організації медиків-добровольців «АСАП», але під її опіку потрапляють і сусіди-вояки. 

«У Фейсбуці прочитала про цю організацію і якось пройнялася, – згадує дівчина. – Довго думала, прочитала ще навесні, але написати якось не наважувалася. Але потім таки написала, мені відповіли, що можна приїхати. Дуже порадувало, що мене зустріли. Там усіх якось по-домашньому зустрічають, везуть на базу…». 

У мирному минулому працювала кухаром у Мінську – жила у родичів, каже, платили там добре. «Потім, коли почалася вся ця заваруха, коли ще був Майдан, я повернулася, тому що там дуже різко розділилися думки, і більшість була проти України, – розповідає Катя. – Атмосфера стала така, що я там жити далі не хотіла. І повернулася». 

Певний час навчалася журналістиці, але зрозуміла, що це не її шлях. Жила у Херсоні, працювала у колл-центрі, але потім вирішила поїхати додому на узбережжя – її родина тримає свій пансіонат. «До речі, для учасників АТО там безкоштовно! Вітчим з мамою запрошують усіх охочих!» – каже Катя.

На дозвіллі опановує основи такмеду. Наука захопила її настільки, що зізнається – майбутнє хотіла би пов’язати саме з медициною. Та побоюється, що навчатися буде вже запізно. 

Родичі про теперішню діяльність Каті знають не всі. Якщо мама, брат і вітчим підтримують і пишаються дівчиною, то від білоруської рідні ці моменти приховують. 

«Одного разу зателефонувала бабуся звідти, розпитує, – згадує Катя. – Каже: «Я відчуваю, ви щось приховуєте від мене! Скажи, де ти!». Кажу: «Та ні, все нормально. Я у Херсоні, підробляю!». І тут починається обстріл, з мінометів чи з САУшки, не пригадую вже. Зовсім поруч. Вдарило так, що вона почула. «Що це?!», – питає. «Та, – кажу, – це тут поруч весілля, феєрверки… Ну все, мені час бігти, бувай!».

Її робота наче непомітна, але якщо Катя не робитиме її, це відчують усі. Певною мірою те ж стосується і техніки. Так, звісно, можна ходити у розвідку самостійно, але коптер дозволяє робити це якісніше і безпечніше. Можна воювати й без теплика, але так ризикованіше.

Ми намагаємося дати військовим якомога більше можливостей діяти ефективно і з мінімальними втратами. Долучитися до покупки оптики, квадрокоптерів та інших потрібних армії речей можна тут: https://goo.gl/yqc9bL.

Olena Maksymenko

Зашерити Заплюсити

Ми допомагаємо підрозділам в зоні максимально небезпеки

17.12 в 22:09
Серце на війні. Мар’їнка
17.12 в 22:05
Бібліотека середньої школи селища Піски
17.12 в 22:03
Джузеппе
17.12 в 22:00
Жолудь і Макарон
13.12 в 13:59
Подивіться йому в очі
12.12 в 12:51
Сашко

Читайте також