• UKR
  • RUS
7 Січня 2018

Пес Джек, який живе на війні

Я пам’ятаю його з середини 2016-го. Він жив тоді на штабі батальйону у Красногорівці. І був, здавалося, найменш активним з усього мільйона собак, які бігали навколо. Цуцик-підліток не дуже підпускав до себе. Зі своєю хріновою пам’яттю на імена, позивні, клички тварин, його запам’ятала одразу – Джек. Він був батальйонний, не такий, як більшість з тих, що прибилися.

Його врятували. Знайшли малого і голодного, прив’язаного на ланцюг десь чи між гаражами, чи між якимось ангарами цегляного заводу. Може, місцеві залишили, може попередні бійці. Але так би він там і лишився, на тому ланцюгу, якби не знайшли. Джек не веселий пес. Навіть, коли був малим, не лащився і не бавився – сидів у тіньку, часом дозволяв погладити морду.

Коли батальйон вийшов на ротацію, його і ще кількох псів забрали з собою. Він десь там губився дорогою, знаходився, жив у наметах, хворів, його рятували, з нього витягали кліщів і одного разу, не знаю чому, всі вуха в нього були в зеленці, а очі сльозилися. Я тріпала нерви, щоб пса полікували, мені пояснювали, що ним займаються.

Ну, і коли батальйон повернувся на війну знову, приїхав й Джек. Я його впізнала, хоча він значно виріс. А він мене не впізнав. Гаркнув під час першої нашої зустрічі так, що комбат його насварив і прогнав. Хлопці говорили, що це не той Джек з Красногорівки, що той десь загубився при переїзді, а цього так назвали, щоб не заморочуватись. Комбат доводив, що пес той самий. Я триста разів у всіх перепитувала і врешті заспокоїлась – Джек той самий.

Він так і залишився сумним. Може прийти і мовчки лягти до ніг. Боїться котів. Такий величезний пес, а ті малі гадьониші його ганяють по дахам погребів, як малолєтку. На Новий рік Джек розпоясався: видно, хтось йому сказав, що це буде рік Собаки. Спочатку він підлазив під столом і клав на коліна морду з сумними очима, випрошуючи ковбаску. Всі ж щедрі і добрі, і він зловив фішку. Коли його ігнорували, починав лапою бити по ногам і вимагати смакоти. В рік жовтої Собаки рудого Джека піддобрили вже як могли.

Історіями про собак не надто випросиш гроші на допомогу армії, я розумію. Але між рядками тут посилання у тому, що Джек живе з військовими, які живуть на війні. І навіть, коли кілька днів там тиша, на постах розслаблятися немає коли. 

Було б добре, якби у Джекового батальйона з’явився квадрокоптер DJI Phantom 4Pro. Разом із змінною батареєю він коштує майже 53 000 грн. 

Безпілотник може врятувати армійцям життя, а ви можете допомогти придбати його тут:https://goo.gl/L3PkWo

Дар’я Бура (Daria Bura)
Фото: Lena Baran
Фонд “Повернись живим”

Зашерити Заплюсити

Ми допомагаємо підрозділам в зоні максимально небезпеки

21.06 в 17:37
Фокс витягав Сича з-під обстрілу. Історія друзів-офіцерів
21.06 в 17:16
Юрій з "королівської" бригади. Історія 23-річного командира
19.06 в 17:44
Ціна посмішки добровольця на війні
19.06 в 10:33
"Для командира немає нічого гіршого, ніж втрачати людей"
19.06 в 10:27
«Та лишай його тут, ми тобі іншого жениха знайдемо»
18.06 в 18:01
Коля з Коломиї та 20 тис. доларів "на тепло"

Читайте також