• UKR
  • RUS
1 Лютого 2018

“Пробач мені, Олексій із позивним Динамо”

Його звали Льоша. Позивний Динамо. Він народився на Оболоні, а загинув у Пісках наприкінці 2014-го, 29 грудня. У 25 років. Він служив добровольцем у 93-й і був одним із трьох бійців, що підняли український прапор над новим терміналом Донецького аеропорту. Але все це я дізнаюся вже потім. Коли буде пізно.

А поки я у метро, їду до книгарні. Наприкінці 2014-го. На «Лівобережній» у вагон заходить молодий русявий хлопець у камуфляжі та арафатці. Якщо ви погуглите його позивний – кіборг Динамо – зрозумієте, у якій: на фотографіях він як раз у ній.

Але поки я ще цього не знаю. Знаю, що камуфляж увійшов в моду, і мене це страшенно обурює. Тому що я вважаю, що його не можна вдягати просто так, заради хайпу. Хоча ні, тоді цього слова тут ще не було. Коротше кажучи, я вважаю, що камуфляж як орден – його можна тільки заслужити.

Ми їдемо в одному вагоні, і весь цей час я сумніваюся. Потім виходимо разом на «Хрещатику» і йдемо довгим переходом на іншу гілку. Мені хочеться підійти і сказати йому щось тепле, але раптом це просто ще один модник? Київський метрополітен сам позбавляє мене сумнівів. Ми виходимо з переходу і остаточно губимося. Мені у книгарню. А куди йому, я дізнаюся завтра з новин.

Того вечора Динамо дав інтерв’ю одній з радіостанцій. Розповів про службу у ДАПі. Мені стало дуже соромно і шкода, що я тоді помилилася. А потім – гірко і боляче. Тому що за п’ять днів після тієї поїздки у метро Динамо загинув, захищаючи своїх побратимів. Я не просто помилилася – я спізнилася.

Спізнилася тут – і у тисячі інших випадків, коли ще можна було щось зробити, підставити руки, вчасно погладити по плечу, помовчати або заговорити. І про це можна було б усе життя жалкувати, не спати ночей і виплакати всі очі. Але кажуть, тяжкий досвід вважається прожитим, коли його починаєш використовувати.

Я пам’ятаю, що ще можу встигнути. Ці нескінченні списки, у яких імена, імена, імена загиблих і поранених – вони ще пишуться. Ще заходять у вагони з багатьма нами хлопці і дівчата у камуфляжі. Ще збираються на схід машини з технікою, батарейками і варенням – щоб нашим було тепло.

Пробіч, Льоша Динамо. Я не встигла нічого зробити для тебе. Але обов’язково встигну для когось іншого. Кожен з нас може встигнути.
Скоро наша машина з оптикою та іншими потрібними на передовій речами знову виїде з арки на Льва Толстого. Ваша допомога тут завжди потрібна: https://goo.gl/NAXqE7

Зашерити Заплюсити

Ми допомагаємо підрозділам в зоні максимально небезпеки

14.08 в 13:35
Mmj Card - Overview
13.08 в 18:40
The Do this, Get That Lead On College Essay Matters
13.08 в 18:33
Unheard of Write-up Provides You the Info on School Essay Topics That Just a few Consumers Know Exist
16.07 в 11:12
Бійці облаштували на Авдіївській промзоні спортзалу
16.07 в 11:00
"Аборт". Нічний кошмар мінометників
16.07 в 09:40
Побут на війні завжди облаштований мирно

Читайте також