• UKR
  • RUS
8 Лютого 2018

“Я заспокоював себе, що двічі в одне місце не потрапляє”

“В рації вигукнули: “Вихід!”. І я за секунду розрахував, що не встигну добігти ані до бліндажа, ані до траншеї. Тому ліг у найближчу свіжу воронку. Вона була теплою і пахла порохом”, – розповідає мені замкомроти однієї з десантних бригад Олег.

Ми сидимо в бліндажі на позиції під Авдіївкою. Тут тепло і пахне кавою. Зранку Олег іноді  їсть мюслі з молоком, він жартує і сміється так, ніби через кілька сходинок нагорі немає смерті та “прильотів”.

“Тоді, у воронці, – продовжує десантник, – я заспокоював себе, що двічі в одне місце не потрапляє. А потім згадував, що ні, дідько його забирай, потрапляє – і два, і навіть три рази, в одне й те саме місце”.

Це було в Зайцевому років півтора тому. Було й згадалося за моїм проханням. Олег сміється і  запитує, чи знаю я Усейна Болта.

“Це спринтер, чемпіон світу з бігу на 100 і 200 м. Так ось, присягаюсь, тоді з воронки свою стометрівку я пробіг швидше за нього. І це в касці, броніку і розгрузці!” – жартує військовий.

Якщо ви колись уявляли собі “красивого і здоровенного”, то це Олег. Високий, стрункий десантник. Професійний військовий, який одразу з університету вирушив до зони АТО. Він глузує: “Ти, Олю, з пробігом”. Я відповідаю: “Ой, ти в свої 23 життя ще зовсім не бачив – все на війні, та на війні”. Насправді це зовсім не смішно. Тому що розпочати стосунки і, головне, зберегти родину, коли в році 12 місяців і лише три тижні відпустки, дуже важко.

“Але не будемо про це. Моя знайдеться ще. А за пацанів одружених іноді прикро – телефонують, “виносять” їм мозок. Ніби і розумію цих жінок – хочеться чоловіка додому. А з іншого боку, якщо ми всі підемо, то хто захищатиме країну?” – в нікуди запитує старший лейтенант.

21 грудня 2017 року біля сусіднього бліндажа загинув сержант Олега. Фото його закривавленого бронежилета і каски ми раніше публікували на сторінці “Повернись живим” у Facebook. Це страшно і боляче – військовий буквально кілька метрів не дійшов до укриття. Він  не почув першого пострілу ворога, був поранений уламками 122 мм міни й помер від втрати  крові.

“Раніше, – каже Олег, – я всіх своїх забирав з позицій живими. А цього сержанта не зміг. Повернути всіх додому – обов’язок командирів. Хоча буває, коли нам також рятують життя. Якось під час обстрілу ми з одним сержантом мали вибігти з траншеї і промчати відкритою ділянкою до укриття. Я порахував, видохнув, крикнув: “Пішли!”. Сержант нальоту схопив мене за бронік і з криком “Командир, стій!” затягнув назад. “Прилетіло” СПГ. Не знаю, чи вбило б мене, але серйозно поранило б точно”.

Більшість жахливих історій “красивого і здоровенного” сталася в селищі Зайцевому, неподалік тимчасово окупованої Горлівки. Там батальйон Олега стояв кілька місяців: хлопці пережили спробу штурму і сотні обстрілів.

Одного разу підлеглому офіцера куля калібру 5,45 потрапила в живіт. “Ця легка за вагою зараза, – говорить замкомроти, – вхідний отвір був маленьким, а от всередині та “на виході” куля наробила лиха. Евакуювали солдата на УАЗику: мчали багнюкою та купинами, сильно трусило і з одного боку у пораненого вивалювався кишечник – тримали руками”. 
Солдат, в якого потрапила “легка зараза”, вже знову в строю. Він подовжив контракт і служитиме, “доки мої пацани тут, доки ми не вигонимо цю погань і не виграємо війну”.

Контракт Олега закінчується в 2020-му. Каже, що воюватиме до перемоги, але про плани на велику військову кар’єру поки воліє не говорити.

“Мені, знаєш, – підсумовує старший лейтенант, – просто хочеться, аби всіх дочекалися додому  живими. А війну ми виграємо – питання лише, якою ціною. А ще я дуже вірю в слова Василя Симоненка, часто цитую їх: “Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину”.

Допомогти “красивим і здоровенним” наблизити перемогу може кожний із нас тут: https://goo.gl/Lp4LqT.

Olga Omelyanchuk
Фонд “Повернись живим”

Зашерити Заплюсити

Ми допомагаємо підрозділам в зоні максимально небезпеки

24.02 в 16:39
"В Одесі був свій Майдан. Біля Дюка"
24.02 в 16:26
Веселі, юні, трошки божевільні. Вони пішли на фронт після школи
22.02 в 19:15
Думки, кікімора і розтяжка
22.02 в 18:46
«Валєрка жив ще кілька годин. Він боровся!»
22.02 в 18:38
"За усвідомленням прийшов біль". Спогади з Майдану
20.02 в 21:18
Метою будь-якої війни є мир

Читайте також