• UKR
  • RUS
13 Березня 2018

На війну після школи

«Я потрапив на війну в 17, за кілька днів до повноліття вже в піз*орізі був. Виходить, так, на фронт пішов одразу після школи… Але вік взагалі – це лише в паспорті», – плюс-мінус такі слова я чула від десятків тепер уже кадрових військових.

Дивлячись на деяких з них, ви б ніколи не сказали, що цим хлопцям немає ще й  20-ти. Вони статурні й дорослі, біля них ти завжди в безпеці, навіть якщо навколо все свистить і мимохіть думаєш: «Все, мабуть, це кінець». Зустрівши їх на вулиці або в натовпі київського метро, хіба що по глибокому погляду, що пробиває просто всередину, ви б могли сказати: «Ці хлопці точно щось пережили». І це «точно щось пережили» – мій особистий біль і трагедія.

Я вештаюся позиціями десь на передовій під Донецьком. Мої рожеві рукавички, прив’язані на гумці, як у дитинстві, гойдаються від вітру. Десь поруч стукотять автоматні черги. Практично в кожній роті тут є солдати, як хлопці, так і дівчата, які чекали повноліття, щоб піти воювати. Страшно чути, наприклад, таке: «Війна почалася, коли мені було 14. В травні минулого року виповнилось 18, і ось я тут». 14  років було, коли почалася війна. Ви собі уявляєте це? Ще кілька років тому це була дитина за шкільною партою, а тепер – військовий з автоматом у руках та присягою на вірність Батьківщині.

Багато юних захисників України – спадкові військові. Вони воюють пліч-о-пліч з батьками, братами і сестрами. За моїми особистими спостереженнями, близько 70% з них кажуть, що нічого, крім військової справи, не знають і знати не хочуть. Мовляв, який там університет, коли в країні війна. З одного боку, я пишаюся ними і підтримую їхнє бажання побачити перемогу на передовій. З іншого – в 18 я поєднувала навчання в двох університетах, підробляла журналістом і приїздила в п’ятницю до центральних залізничних кас Києва з проханням: «Дайте квиток куди-небудь».

Я вештаюся позиціями десь на передовій під Донецьком. Мої рожеві рукавички, прив’язані на гумці, як у дитинстві, гойдаються від вітру. І мені дуже хочеться, щоб ті, хто пішов воювати відразу після школи, якомога швидше змогли дозволити собі бути хоч трохи безтурботними.

Зберегти життя юних захисників України і допомогти виграти війну можна тут: https://goo.gl/yLVxjH.

Зашерити Заплюсити

Ми допомагаємо підрозділам в зоні максимально небезпеки

21.06 в 17:37
Фокс витягав Сича з-під обстрілу. Історія друзів-офіцерів
21.06 в 17:16
Юрій з "королівської" бригади. Історія 23-річного командира
19.06 в 17:44
Ціна посмішки добровольця на війні
19.06 в 10:33
"Для командира немає нічого гіршого, ніж втрачати людей"
19.06 в 10:27
«Та лишай його тут, ми тобі іншого жениха знайдемо»
18.06 в 18:01
Коля з Коломиї та 20 тис. доларів "на тепло"

Читайте також