• UKR
  • RUS
13 Березня 2018

Позивний “Мустафа”. Історія одного розвідника

Є люди, які транслюють спокій і незворушну впевненість, за кожним рухом і словом яких стоять знання і досвід. А ще неймовірні легкість і грація, з якими вони ковзають між фронтовою рутиною та «гарячими фазами».

Розвідник Георгій Татариков із позивним Мустафа саме такий. Про причини свого псевдо говорить, що практично звучить в ефірі. І, можливо, замовчує ностальгійну нотку, адже Мустафа родом із Криму…

На війні він з перших днів – кадровий військовий, який із золотою медаллю закінчив Львівську академію сухопутних військ і не планує полишати фронт раніше, ніж буде звільнений  окупований півострів. При цьому категорично не бачить причин приховувати обличчя: «Смисл?! Ці всі балбєси в балаклавах… Коли б людина служила у зовнішній розвідці, ходила на бік ворога під прикриттям у капелюсі та плащі, а в нас кожна друга мавпа натягає маску… Я у своїй країні, захищаю інтереси своєї країни, вважаю, що маю рацію з усіх боків. Дію згідно з регламентом, волею країни, всього народу!».

Серед яскравих моментів згадує історію, в якій дивом ніхто не постраждав, крім макаронів: «Це було Волнухине, я був трохи віддалік зі своїм взводом. Стояв собі тиждень у бронежилеті, трусах і шльопках – у 14-му так всі ходили! Все добре, був день, боєць макарони варив у цинку (перед цим “Урал”, де була кухня і продукти, згорів). Відпрацювали по нас із гранатометів, з підствольників, я дав команду “в укриття”, всі забігли в бліндаж, і відразу по ньому почали працювати з кулемета. По ходу, “злили” місцеві… Нам просто не давали вийти. В екіпіровці був лише один боєць – черговий, у решти екіпіровка лежала в бійницях. Обстрілювали з чотирьох боків, почали зі “Шмелів” та РПГ стріляти по БМП – хотіли спалити. В бліндажі був тільки ящик з гранатами, на якому ми напередодні сало різали. Я відкрив його – назовні не можна було навіть руку висунути, щільно працювали. Було видно, що тиснуть, будуть підходити. Викинув гранату – вони на кілька секунд перестали стріляти. Другу кинув,  третю… Кажу бійцю Мишку: «Я кидаю гранату, а ти виповзай, в БМП десант відкритий, залізай туди і з гармати засади кілька разів! Ти придавиш, а ми вже вийдемо і розберемося!». Мишко каже: “Та мене ж зараз за**ярять!”. Я кажу: “Якщо не полізеш, то нас всіх за**ярять!”. Кидаю гранати, Мишко виповзає… Чуємо – 30-міліметрова гармата – її ні з чим не сплутаєш – черга, і після другої вони заткнулися, почали тікати. Вилізли, екіпірувалися, пішли вперед – зачищати, дивитися, звідки працювали. Взяли двох, вони тоді відмазувалися… Місцеві були… З 30 метрів машину не могли спалити зі “Шмелів” – валянки! Навколо горіло все, але не машина! Мишко стріляв із башти, а механ і наш боєць Тарас бігали гасили все. Приціл розбили першою ж чергою, але ж вони не знали, що приціл у тій машині ніколи й не працював!..».

Зараз противник сидить тихо, як миша під віником. Пострілює, але на активні дії здоров’я не має. «Це навіть не провокація, це спроба стримати нас – думають, що підемо вперед. Сєпари бояться, не все гладко у них усюди», – переконаний розвідник.

Після перемоги Мустафа збирається налагодити бізнес-відносини з ближнім зарубіжжям. «Спробувати вивезти не сировину, а готовий продукт на зовнішній ринок, – розмірковує він. – Можливо, навіть IT».

Нам також хотілося б перейти від розв’язання проблем оборони кордонів до роботи над розвитком економіки, культури і соціальної сфери. Але це неможливо, поки не виженемо  ворога з нашої землі. Посприяти перемозі над окупантами можна тут: https://goo.gl/GvHEV4.

Зашерити Заплюсити

Ми допомагаємо підрозділам в зоні максимально небезпеки

21.06 в 17:37
Фокс витягав Сича з-під обстрілу. Історія друзів-офіцерів
21.06 в 17:16
Юрій з "королівської" бригади. Історія 23-річного командира
19.06 в 17:44
Ціна посмішки добровольця на війні
19.06 в 10:33
"Для командира немає нічого гіршого, ніж втрачати людей"
19.06 в 10:27
«Та лишай його тут, ми тобі іншого жениха знайдемо»
18.06 в 18:01
Коля з Коломиї та 20 тис. доларів "на тепло"

Читайте також