• UKR
  • RUS
28 Березня 2018

“Одна дурепа поклала нам під гусеницю немовля”

“Одна дурепа, уявляєш, поклала нам під гусеницю немовля”, – каже один із ротних 25-ї бригади Андрій.

Він із тих, хто на війні з перших днів, і пройшов зі своїм батальйоном всі мислимі й немислимі пизд*різи. Дурепа, яку згадує офіцер, – це таке м’яке і надто вже людяне звернення до жінки, яка намагалася завадити пересуванню десантників у районі Краматорського аеродрому в квітні 2014 року.

“У нас, – продовжує Андрій, – спала гусениця з машини. Я як командир їхав зверху на першій  “броні”. Побачив натовп людей, зупинив колонну і спустився з ними поговорити. Ми всі були в повній бойовій готовності. Адреналін, як і градус напруги, тоді нестерпно зашкалювали”.

Ротний сплигнув і відразу ж забрав маля, якого божевільна мамаша кинула під колеса військової техніки. Він стояв з малюком на руках, з автоматом і розгрузкою, повною патронів і гранат. Якась із старших жінок, побачивши реакцію військового, попросила віддати їй дитину, мовляв, так буде краще, і ніхто не постраждає.

“І ніхто того дня, в результаті, не постраждав. Але ми, відверто кажучи, не чекали, що нас ось так зустрічатимуть. Якась бабуся кричала: “Ой, хлопці! Що ж це коїться? Нам сказали, що ви – американці, які прийшли нас вбивати”. Відповів, що це брехня, сказав, що ми – українські  військові, і прийшли їх захищати, а не вбивати”, – продовжує ротний.

День, який військовий ніколи не забуде, насправді міг закінчитися набагато страшніше, ніж вийшло за фактом. І не було б кому розповідати мені під Авдіївкою цю історію. І не було б кому  вести тоді хлопців на Краматорський аеродром. Та, й взагалі незрозуміло, що було б з колонною та натовпом.

“У Мережі досі гуляє відео, де я висмикую чеку від гранати й кажу оскаженілим перевдягненим  бойовикам, що якщо вони не припинять провокувати й кидатися, то ми разом вирушимо на той світ.  Я думав про своїх бійців. І знав, що не застосую зброю проти мирних, якими б словами вони нас не обкладали.  Але, разом із цим, я був налаштований рішуче. Перевдягнені  бойовики відчули це, і натовп розійшовся”, – підсумовує Андрій.

Офіційно АТО оголосили 14 квітня 2014 року. Випадок, про який ідеться, відбувся 16-го числа. За чотири роки неоголошеної війни 25-а повітряно-десантна бригада провела десятки операцій, серед яких звільнення Дебальцево, Шахтарська та Нижньої Кринки, а також бої за Авдіївку і взяття шахти “Бутівка”.

За даними зведеної волонтерами Книги пам’яті загиблих, з травня 2014-го до лютого 2018-го загинуло 145 військовослужбовців 25-ї бригади. Це найбільша цифра втрат з усіх бригад десантно-штурмових військ.

Допомогти Андрію і десантникам із 25-ї бригаді може кожний із нас. Установіть регулярний платіж допомоги армії і збережіть життя військових: https://goo.gl/guFYb3.

Зашерити Заплюсити

Ми допомагаємо підрозділам в зоні максимально небезпеки

16.07 в 11:12
Бійці облаштували на Авдіївській промзоні спортзалу
16.07 в 11:00
"Аборт". Нічний кошмар мінометників
16.07 в 09:40
Побут на війні завжди облаштований мирно
16.07 в 09:35
Псих з промки. Історія одного бійця
25.06 в 16:43
Міхаличу 59 років, він воює на передовій
25.06 в 16:18
"Я бачив, як росіяни "Градами" розстріляли Зеленопілля"

Читайте також