• UKR
  • RUS
2 Квітня 2018

“Ма, я приїхав! Ну, чого ти!? Не плач”

Кажуть, ми дорослішаємо, коли у нас з’являються секрети від наших мам… Не ті, дрібнички, які ми приховуємо, аби не отримати від них “на горіхи”, а ті, які ми усвідомлено, часом з жалем, не кажемо, аби не завдати болю мамі, щоб уберегти її спокій.

Хоча розуміємо, що слово “спокій” для неї зникло у той момент, коли ти, приїхавши на вихідні, між іншим сказав: “Ма, я, можливо, піду служити”. Ви обоє знаєте, що чимало “секретів” лягло поміж вами, зокрема, і причини цього твого рішення. Що наведені логічні аргументи – це, швидше, слова заспокоєння, а не правда.

І сьогодні, десь далеко від дому, ти набираєш її, щоб побажати добраніч і сказати, що в тебе “все нормально”. І ловиш себе на думці, що ти не брешеш їй, просто «рівень нормальності» для тебе став іншим, ніж був раніше.

Ти питаєш, як справи вдома, і ловиш у її  інтонації той клятий неспокій за тебе, і на таке логічне для матері питання: “Дитино моя, що я можу для тебе зробити?” подумки відповідаєш: “Молитися”. Але вголос знову верзеш якісь нісенітниці і просиш не переживати. Просиш марно. Починаєш сам за неї переживати.

А потім згадуєш, що “ти ж солдат”, що маєш “мужньо нести тягар служби”. Згадуєш, що зробив свій вибір свідомо. За себе, і за неї теж. І думаючи про цей вибір, насправді молиш Бога лише про одне: щоб такий же вибір вже не потрібно було робити тим, кому зараз 15–16 років.

Арифметика проста – саме стільки років на момент початку АТО було багатьом із тих 19-20-річних хлопців і дівчат, які нині несуть службу на лінії вогню… Чи пробачать нас наші мами? Чи вбережемо ми чиїхось дітей? І коли, зрештою, ця війна вже закінчиться? Я не знаю відповідей на ці питання.

Але 4 роки волонтерства, що передували службі, навчили мене одному – є речі, здатні захистити життя бійця на передовій: тепловізори та прилади нічного бачення, засоби аеророзвідки, відеоспостереження за ворогом із закритих позицій.

Постачанням, обліком і ремонтом цього обладнання фонд “Повернись живим” займається з осені 2014 року. Долучитися до збору коштів на нього можна тут: https://goo.gl/k4DVkj.

Поки на Сході тривають бої, кожному з нас нести свій неспокій, якого неможливо позбутися. Але разом ми можемо його значно зменшити і звести до однієї фрази: “Ма, я приїхав! Ну, чого ти!? Не плач”.

Зашерити Заплюсити

Ми допомагаємо підрозділам в зоні максимально небезпеки

18.04 в 14:09
Це - Максим Черкун. Він помер за Україну
18.04 в 12:13
Будинки на війні зберігають пам'ять
11.04 в 14:17
Юля сама набиває патрони 308-го калібру. Вона - снайпер
11.04 в 14:13
"Початком АТО було звільнення Харківської адміністрації"
11.04 в 13:34
Війна несе Донбасу екологічну катастрофу
10.04 в 10:52
На Горі Хрестів у Литві встановили розп'яття Україні

Читайте також