• UKR
  • RUS
27 Квітня 2018

Він з тих, хто відповідає, що все добре. Позивний «Вікінг»

Як, на вашу думку, виглядає справжній український вікінг? Це бородань два метри заввишки, з сірими очима і надзвичайно щирою посмішкою – Костянтин Чабала, позивний Вікінг. Хоча насправді сережка у вусі робить Костю більше схожим на справжнього козака-характерника. Це й не дивно, адже він служив в 72-й бригаді імені Чорних Запорожців.

До армії Костянтин працював у київському виші, допомагав фронту. В 2015 р. отримав повістку і рік відслужив за мобілізацією. Потім двічі підписував контракт і воював ще 7 місяців на передовій. Посміхаючись, Костя каже, що не міг піти, поки його побратими залишались, тому й продовжив службу вже на контракті.

Ми знайомі з 2015 року. Він з тих, хто на запитання завжди відповідає, що все добре. Весь цей час Костя на передовій писав дивовижні ліричні вірші, а про солдатські будні розповідав з гумором та посмішкою, без драматизму чи пафосу. Цю посмішку і відобразив Юрко Журавель, намалювавши українського вікінга.

Пройшовши гарячі точки сучасної війни з російським агресором – Докучаєвськ, Авдіївку – він не носить у цивільному житті форму, хоча поза роботою і надає перевагу тактичному одягу. На плечі – невійськові шеврони.” Цей мені Гонзіні подарував, товариш мій, а цей – напарник привіз, – посміхається Костя. Вони як раз у листопаді вийшли на ротацію, звісно, ми їх зустрічали”.

– За два роки відбулось багато змін, і в забезпеченні зокрема. Звісно, не все ідеально, проте медицина порівняно з тим, що була на самому початку, дійсно стала краща. В 2015 році ми більше волонтерськими аптечками комплектувалися, а в 2017-му в армії уже видавали нормальні.

– Серед того, що привозили волонтери, особливо важливими були тепловізори та прилади нічного бачення. Це дозволяло і в темний час доби бути напоготові.

– За два роки спеціалізацій у мене було багато – я був стрільцем-зенітником, навідником ПКМ, кулеметником, працював з трохи більшим кулеметом – ДШКМ-ТК, ось це дійсно класна штука, до речі. Моя улюблена зброя. Той час, що ми провели разом, був незабутнім, – сміється Костя. Я стріляв з кулеметів, автоматів, зенітки. З усього можна стріляти і з усього можна влучати. Беззаперечно, вбивати людей – це не може подобатись. Ми ж звичайні люди, ми не ремби. Але якщо так сталось, що треба було взяти зброю до рук, то зробили це без вагань.

– Влітку 2017 року, повернувшись до цивільного життя, я почав писати «Вовче». Загалом, це мало б бути оповідання, але вийшла ціла книга. Мені хотілось написати про сучасну війну, не хронологію чи документалістику, а художню книгу, і саме українською мовою. Герої частково набрали рис характеру або потрапляли в ситуації, які дійсно мали місце, але це збірні образи людей, з якими я служив ці два роки. «Вовче» – про війну, любов та цінності, які відкриваються на передовій без зайвих прикрас.

Після повернення Костя продовжив працювати в галузі вищої освіти. «Планів у мене багато, і дуже хочеться все встигнути, – каже він. – Що з того буде,  побачимо». Серед поставлених цілей – участь у міжнародних змаганнях серед ветеранів та військовослужбовців – Іграх Нескорених.

Костя пройшов відбір і зараз готується до Invictus Games. Тож, будемо вболівати за нашого українського вікінга!

Щоб українські воїни повертались додому, реалізовували свої проекти та надихали інших, потрібно підтримувати їх зараз, коли вони на передовій. Зробити це можна тут: https://goo.gl/4KaRNb.

 

Зашерити Заплюсити

Ми допомагаємо підрозділам в зоні максимально небезпеки

14.08 в 13:35
Mmj Card - Overview
13.08 в 18:40
The Do this, Get That Lead On College Essay Matters
13.08 в 18:33
Unheard of Write-up Provides You the Info on School Essay Topics That Just a few Consumers Know Exist
16.07 в 11:12
Бійці облаштували на Авдіївській промзоні спортзалу
16.07 в 11:00
"Аборт". Нічний кошмар мінометників
16.07 в 09:40
Побут на війні завжди облаштований мирно

Читайте також