• UKR
  • RUS
30 Травня 2018

Від волонтера до військового. Історія Інги Безушко

«Так завжди не буде», – татуювання із таким написом показує мені 28-річна солдат снайперського взводу однієї з бригад ЗСУ Інга Безушко. У неї сміливо вибрите волосся, а ззаду зібрана невелика косичка. До військової служби Інга майже чотири роки їздила на передову як волонтер.

«Почали допомагати, – каже військова, – ще у березні 2014-го, коли покликали на службу мого друга дитинства. Думала, що поїду один-два рази, не більше, а потім понеслася… побачили, які є потреби, почали збирати кошти для хлопців-земляків – з Рівного та області. На той момент необхідними були бронежилети, бензопили та генератори – це й закуповували спільними зусиллями». 
Скільки тисяч кілометрів проїхала фронтовими дорогами як волонтер з березня 14-го до вересня 2017 року, Інга вже й не пам’ятає. Каже, що намагалися допомагати всім бригадам на всіх напрямках. «А ще мій двоюрідний брат служив: спочатку в 53-й бригаді, потім – у 128-й, а тепер вже у складі Національних дружин Азову. Я знала «кухню» зсередини, тому рішення підписати контракт не було спонтанним», – розповідає солдат.

На службі у ЗСУ дівчина трохи менше року. Ще під час волонтерської діяльності Інга, практикуючий юрист, почала цікавитися картографією, аеророзвідкою та військовою справою загалом. «Нині займаюся, скажімо так, логістикою та аналітикою у складі снайперського взводу», – розповідає Інга. Солдат не з тих, хто вважає, що у дівчат у ЗСУ мають бути якісь особливі права, мовляв, пішла служити – неси службу нарівні з усіма іншими. Дівчина чистить зброю, якщо треба, носить мішки і боєприпаси – словом, робить те саме, що і хлопці з її підрозділу.

Серед безлічі історій про війну та людське горе дівчина згадує бабусю з Авдіївки, якій не вистачало п’ять гривень, щоб купити хліба. Старенька довго зважувалася, щоб підійти, але потім, стискаючи у руці три гривні, боязко запитала, чи нема в Інги та її побратимів ще п’ять. 
«Ви бачили колись, – продовжує солдат, – як кіт лякається віника?! Я тицьнула бабусі сто гривень, і саме так вона на них зреагувала, розгортаючи і роздивляючись, чи це не жарт. З її очей потекли сльози, а з вуст – молитви і благословення. Бабця, плачучи, просила Бога, щоб не було війни, і все питала: «За що вам, діти, таке? Ви ж всі ще діти…». У мене тоді, зізнаюся, стояли інші питання: «Чому на старості літ бабця не може сидіти перед телевізором і плести внучатам шкарпетки, чому вона має боятись вийти на грядку полити помідори? Чи за те вона горбатилась все життя? За мізерну пенсію і “рузький мір”, за життя у підвалах під час обстрілів?».

Поки Інга на передовій, вдома на неї чекає донечка Настя, яка закінчує перший клас. Після завершення ротації солдат Безушко планує піти на офіцерські курси й каже, що дуже вірить у майбутнє не тільки України, а й української професійної армії.

Підрозділ, де служить Інга, потребує квадрокоптера DJI Phantom 4Pro. Разом зі змінною батареєю він коштує майже 53 000 грн. Допомогти придбати безпілотник кожен може тут: https://goo.gl/tZv9FJ.

Зашерити Заплюсити

Ми допомагаємо підрозділам в зоні максимально небезпеки

14.08 в 13:35
Mmj Card - Overview
13.08 в 18:40
The Do this, Get That Lead On College Essay Matters
13.08 в 18:33
Unheard of Write-up Provides You the Info on School Essay Topics That Just a few Consumers Know Exist
16.07 в 11:12
Бійці облаштували на Авдіївській промзоні спортзалу
16.07 в 11:00
"Аборт". Нічний кошмар мінометників
16.07 в 09:40
Побут на війні завжди облаштований мирно

Читайте також