• UKR
  • RUS
21 Червня 2018

Юрій з “королівської” бригади. Історія 23-річного командира

Юрію – 23, він командує ротою «Королівської» бригади.

«З 16 років військовий ліцей, потім строкова служба. Після цього вступив до академії. 4 роки навчання, тепер тут», – розповідає він про своє становлення як військового.

Я питаю, чи важко працювати з людьми, і лейтенант, на диво, відповідає, що ні.

«Насамперед треба бути чесним із ними. Якщо ти чесний із ними, вони будуть чесні з тобою. Потрібно працювати на них, вони працюватимуть на тебе», – розповідає Юрій про основні принципи роботи командира роти з армійцями.

Під час бою він не ховається, а приходить підтримати бійців.

«Коли командир поруч, це дає віру і впевненість людям, дає їм силу. Це видно і по очах, і по вчинках: командир прийшов, давайте працювати», – говорить Юрій.

Він каже, зміни, що відбулися в армії за ці роки, – разючі.

«Армія дуже змінилась. Передусім ставлення людей до служби. Забезпечення змінилося в кращий бік. Командування змінилось. Багато змін відбулося», – говорить Юрій. Але, каже, є ще що змінювати.

«Паперова армія, звичайно. Півроку сидимо на передовій, отримуємо багато засобів. Від’їжджаємо в район відведення – і починаєш те все списувати. Півроку отримуєш, півроку списуєш. Можна було б спростити це все. Наприклад, списання бінокля, втраченого в бою», – розмірковує командир.

Він здобув освіту у Львівській академії сухопутних військ і хвалить рівень знань, який дають у виші.

«Нас академія підготувала на високому рівні. Після випуску ми одразу опинились на фронті, і всі були готові до цього. Багато викладачів – справжні офіцери, які на заняттях розповідали і загальні ази, і багато розбирали конкретних бойових дій уже цієї війни».

Такі, як Юрій, уже змінюють нашу армію і продовжуватимуть це робити після перемоги. Але хлопець наразі думає не про це.

«Я – командир роти і переживаю зараз тільки за особовий склад. Важливо, щоб люди, які тут зараз воюють, повернулись додому живими і здоровими, неушкодженими. Оце першочергове завдання», – говорить військовий.

Він вимогливий до себе.

«Якщо хтось поранений, або якась позаштатна ситуація сталась, це означає, що я не допрацював, це мій недогляд, мій провал. Я переживаю за кожного. Можна сказати, ставлюся до них як до дітей. Знаю проблеми кожного, знаю, що вдома робиться: у когось дружина хвора, там дитина до лікарні потрапила. Всім намагаюся допомогти, якось вирішити кожне питання. Я думаю, вони це цінують. Завжди мені допомагають. У мене сержанти хороші. Вони гарну пораду можуть дати», – розповідає Юрій.

Він не вихваляється і не напрошується на комплімент, просто розповідає, як влаштована робота в його підрозділі. Хоча командир бригади відгукувався про Юрія як одного з найкращих молодих командирів у всьому підрозділі.

«Моя рота готова на сто відсотків до виконання будь-яких завдань. Які б не були задачі, ми їх виконуємо. І будемо виконувати надалі», – усміхається Юрій.

Хлопець мріє про мир, бо хоче побачити батьків та дружину, які хвилюються за нього.

Допомогти Юрію здійснити мрію можна тут: goo.gl/NJ31L6.

Зашерити Заплюсити

Ми допомагаємо підрозділам в зоні максимально небезпеки

16.07 в 11:12
Бійці облаштували на Авдіївській промзоні спортзалу
16.07 в 11:00
"Аборт". Нічний кошмар мінометників
16.07 в 09:40
Побут на війні завжди облаштований мирно
16.07 в 09:35
Псих з промки. Історія одного бійця
25.06 в 16:43
Міхаличу 59 років, він воює на передовій
25.06 в 16:18
"Я бачив, як росіяни "Градами" розстріляли Зеленопілля"

Читайте також