Перейти до головного вмісту

«Ураган» завантажили на баржу і вийшли в море»: як «Козак» острів Зміїний звільняв

Лейтенант Юрій Козак із однойменним позивним — професійний артилерійський розвідник, на війні з 2014 року. Починав коригувати вогонь зі старою бусоллю, а нині підіймає в повітря сучасні дрони з висококласною оптикою. Батько трьох синів, він 24 лютого повернувся до війська: щоб його діти «зростали Козаками, у власній країні». Пройшов битву за Київ, звільняв острів Зміїний.

Ми поспілкувалися з «Козаком», коли він проходив навчання за проєктом «Повернись живим» із посилення артилерійської розвідки. Далі — його розповідь:

Архітектори «пекла»

— Після битви за Київщину ми вийшли на українсько-білоруський кордон і провели там деякий час, прикриваючи столицю від можливої повторної атаки. Паралельно наш підрозділ проходив відновлення.

Одного дня мені зателефонували із Головного управління розвідки Міноборони. Попросили попрацювати з ними в одній важливій справі. Вони саме планували звільнення острова Зміїний, і бракувало фахівців з артилерійської розвідки.

В рамках спільної операції ГУР, ССО, ВМСУ та деяких інших підрозділів ми прибули на Одещину.

Я мав у своєму розпорядженні реактивну систему залпового вогню «Ураган». Ми завантажили її на баржу і вийшли в море з гирла Дунаю. Перші пуски снарядів зробили просто з баржі. Провели коригування. І побачили, що можемо працювати з кількох островів дунайського гирла. Зі мною в артилерійському розрахунку були два строковики-артилеристи та ще кілька морпіхів. Крім того, ми отримали РСЗВ «Град», але мали до нього модернізовані українські реактивні снаряди, які могли працювати на 40 кілометрів.

Працювали з самохідної артилерійської установки «Богдана» і французької Caesar

Інші групи артилеристів, задіяні в операції, працювали з української САУ «Богдана» і французької Caesar. Упродовж двох тижнів ми влаштували окупантам на острові справжнісіньке пекло.

Коригували вогонь по Зміїному, зокрема, квадрокоптером Matrice 300 RTK прикордонних військ: він міг бачити на 35 кілометрів.

Першого дня свою задачу виконали повною мірою лише дві наші РСЗВ. САУ тим часом тільки пристрілювалися.

«Богдана» за день вистріляла по Зміїному весь боєкомплект, за цей час про неї зняли сюжет, і вона поїхала на материк. Із нами на дунайських островах залишився Caesar, а вночі прибув ще один, а також українська ракетна система «Вільха».

У наступні дні працювали всі наші засоби, й дедалі більше снарядів зі ствольної артилерії лягали в ціль. По нас почали бити ворожі літаки. Тому ми з побратимами вели вогонь із РСЗВ, а потім пересували техніку по острову і ретельно маскували. І так день при дні, два тижні поспіль. А Caesar, який затримався на вогневій позиції, отримав приліт і пошкодження. Минулося без жертв, бо російська авіація працювала просто «по координатах», а в момент ворожого удару наші артилеристи пішли на обід.

Зі 150 випущених снарядів 120 поклали чітко по російських об’єктах

Як ми пробили протиповітряну оборону острова? За допомогою точної роботи артилерії. Одна установка Caesar, до прикладу, зі 150 випущених снарядів 120 поклала чітко по російських об’єктах на Зміїному. Наш «Ураган» поклав на острів загалом 150 реактивних снарядів. За два тижні ми розібрали всі будівлі, всі позиції та техніку окупантів на острові.

А потім в росіян відбувся «жест доброї волі» (так у міноборони росії назвали евакуацію з острова залишків свого гарнізону 30 червня 2022 року, — ред.).

Український прапор над Зміїним

— Звісно, я хотів на власні очі побачити, як ми відпрацювали по окупантах. І попросився в групу, яка мала перевірити і зачистити острів. Перша висадка на Зміїний тривала недовго. Почався російський обстріл, і бійці відразу евакуювалися. Друга група, якою керував я, провела на острові понад 16 годин.

Ми прибули вдосвіта, користуючись ранковим туманом. Повернулися на материк вже поночі. Спрацювали без втрат, мали тільки одного легко пораненого.

Прикордонник Володя прослужив на острові 17 років і знав там кожен камінчик. Кажу йому: «Підеш з нами?»

Під час артилерійської підготовки з нами був прикордонник, який прослужив на острові 17 років і знав там кожну стежку, кожен камінчик. Значно старший за мене, йому скоро на пенсію. Я кажу йому: «Володю, підеш з нами?». Коли ми проводили рекогносцировку, розмінування, коли нам потрібно було укритися від можливого російського обстрілу — його знання були безцінними. Взагалі ми ретельно готувалися до висадки. Там було все геть-чисто заміновано, тож я взяв до групи чотирьох саперів, двох бійців із ПЗРК для прикриття нас від атак із повітря, ну і хлопців зі штурмових підрозділів.

Ми пройшли на острів, розміновуючи собі дорогу. Встановили наші прапори. А також мали дослідити покинутий окупантами зенітний ракетний комплекс «Тор»: якщо після роботи нашої артилерії на ньому вціліло цінне обладнання, його було варто забрати.

На острові зруйновано геть усе. Жодної цілої будівлі. Однак залишилися деякі підземні приміщення, які показав нам старий прикордонник Володя.Вони ще не раз правили нам за бомбосховища.

«Секретне завдання» Буданова

— Керівник ГУР Кирило Буданов мав до нашої групи важливе прохання: забрати з острова чорне кошеня, яке там бачили раніше. Ми мали інформацію, що на острові вціліли чотири курки, півень та кілька котів. І один із них, мабуть, усвідомлюючи всю важливість наказу керівника ГУР, сам вийшов на нашу групу, щойно ми розмінували прохід до центру острова. Малий, весь чорний, як сажа, і дуже прикольний. Відтоді, як окупанти забралися, він сам два тижні жив на острові, ховався в підвалі однієї з будівель. І, певно, харчувався яйцями, які несли острівні кури, бо жодного цілого ми не знайшли.

Ми одразу погодували голодного кота трофейними кацапськими продуктовими наборами.

Невеличке господарство наших прикордонників, зокрема кури і коти, за час російської окупації просто здичавіло. Під час першої висадки, а також з безпілотників, хлопці побачили, що на острові є живність. Зокрема, чорнющий котик, якому тоді було близько 4 місяців. Думаю, малий народився в лютому, під українським прапором. Тоді побував у полоні. І ось у червні ми повернули його з окупації. Бо все своє і всіх своїм маємо повернути!

Наразі на острові залишаються чотири курочки і один когут. Про них дбають українські військові, які чергують на Зміїному.

У Києві кіт отримав ім’я Змій на честь рідного острова. Спершу жив у кабінеті керівника ГУР Кирила Буданова, а потім перебрався до нього додому. Можна сказати, зробив успішну кар’єру в Головному управлінні розвідки.

«Висадка ДРГ», якої не сталося

— Далі ми їздили на Зміїний фактично щотижня. Часто з ночівлею: для цього придалися бліндажі-«бомбосховища». Ми мали завершити обстеження острова. І там було багато трофеїв, зокрема, від росіян залишилися боєприпаси від ЗРК та від РСЗВ «Ураган». Ми їх вивозили. Із типів та кількості знайденої зброї я зрозумів, що окупанти готувалися до нашого штурму. І суцільне мінування зробили для цього. А ми просто за два тижні артилерією знесли там усе і змусили окупантів піти геть.

Течія та вітер знесли нас на кілька десятків кілометрів від острова. Ми йшли на Крим

Під час однієї з висадок мали неприємну подію: великий гумовий моторний човен, навантажений трофейними боєприпасами, під час шторму отримав пошкодження і потонув. Група пересіла в менший, рятувальний човен. По рації ми змогли зв’язатися з берегом, передали наші координати. Поки прибула евакуаційна група, течія та вітер знесли нас на кілька десятків кілометрів від острова. Ми йшли на Крим. Якби нас не забрали, ми б стали першою українською ДРГ, яка висадилася на окупованому півострові.

Операція, заради якої мене покликали в ГУР, завершилася. Зателефонував мій командир із 44-ї артилерійської бригади. Розповів про проєкт «Повернись живим»: артилерійську розвідку забезпечують дронами, автівками, «Старлінками», генераторами та всім іншим обладнанням, ще й проводять десятиденне навчання. Так я і повернувся до артилерії.

Дуже подобається, що Фонд все це організував «під ключ». Ми з побратимами поїдемо на фронт повністю готові до роботи.

Фонд «Повернись живим» підготує 36 екіпажів коригування вогню та контрбатарейної боротьби для усіх артилерійських бригад ЗСУ. Кожен отримає: новий пікап, всепогодній коптер-коригувальник DJI Matrice 300 з пультами для пілота й оператора, додатковими батареями, а також ноутбук, планшет, носії пам’яті, Starlink і автономні засоби живлення. Завдяки цьому обладнанню екіпажі зможуть швидко розгортатися, коригувати вогонь по ворожих цілях, передаючи прямо з поля відео онлайн у штаб своєї артбригади.Загальна вартість проєкту сягне близько 60 700 000 гривень.

Творимо історію разом! ПІДТРИМАйТе БФ “ПОВЕРНИСЬ ЖИВИМ”

ПІДТРИМАТИ