Барбі пішла на війну і почала рятувати

Барбі пішла на війну і почала рятувати


Її звуть Таня. Світловолоса, блакитноока, вона виглядає тендітною і ніжною, хоча за спиною Тані вже три роки військової служби. Я розповім вам її історію, щоб ви знали: краса дійсно може рятувати. Навіть на фронті.

2015 рік. Дніпро. Тані дев’ятнадцять. Вона навчається на другому курсі факультету психології і працює продавчинею у сувенірному магазині.

«Часто, – розповідає дівчина, – до мене приходили військові. Вони замовляли чашки, футболки з українською символікою, шеврони. І якось одного разу прийшов госпітальєр (медик-доброволець. – Ред.). Ми розговорилися, він запропонував разом із ним відвідати наших бійців у лікарні імені Мечникова. Після цього мій колишній світ ніби завалився. Мене настільки зачепило побачене, що сидіти вдома більше не хотілося».

Того ж року Таня почала допомагати в реабілітації та лікуванні військових. Закуповувала і доправляла медикаменти, відвідувала в лікарні, одним словом, просто була поруч.

Але в якийсь момент і цього виявилося мало. Вона набрала номер.

– Я хочу до вас.

– Щоб через два дні була на базі.

Розмова з начмедом була короткою. Через чотири дні Таня вже зашнуровувала берци на базі «Госпітальєрів» (медичного батальйону, створеного з медиків-добровольців. – Ред.).

«Я звільнилася з роботи, зібрала речі. Прощатися мені було ні з ким: хлопця на той момент у мене не було, а мама дізналася про все вже, коли я їхала в автобусі».

З вересня 2015-го до літа 2016-го вона опікувалася пораненими бійцями в Дніпрі. А потім була її перша ротація до зони АТО. На передовій у Широкиному госпітальєри облаштували житловий будинок під медичний пункт: «Ми використовували все, що могли. Дивани і тумби з сусідніх будинків. Тумби – під медикаменти. Дивани і ліжка – щоб усім вистачило місця».

Таня голосно сміється, а зробивши паузу, каже:

«Уперше страшно не буває. Ти готуєшся морально, тебе готують фізично. Але ти не знаєш, що тебе чекає на передовій. Дуже важливо навчитися використовувати викид адреналіну для оптимізації організму – це те, чого нас вчили».

Коли до госпітальєрів прилетів снаряд СПГ (станкового протитанкового гранатомета), Таня не злякалася. Їй було шкода двох машин, між якими потрапив снаряд. В АТО вони були на вагу золота.

«У Широкиному ж море, ми рибу ловили. А ще я знайшла весільну сукню і бігала в ній, поки ніхто не бачив».

Друга ротація фронтової Барбі, а саме такий позивний дали дівчині, припала на кінець грудня.

«Ми прикрашали ялинку кардіограмами, шприцами та бинтами. А ще дитячими поробками, які привозили волонтери. Головним подарунком було те, що ми чули один одного. На фронті вчишся цінувати тишу».

А потім Таня підписала контракт, і її зарахували до складу штурмової групи. Коли вона була дитиною, мріяла стати актрисою. «Хай не найвідомішою. Красиві наряди, туфлі на підборах, макіяж, зачіска, оплески глядачів. Головне, щоб хоч когось тішило». Тільки замість сцени в її житті з’явилися бліндажі, замість сумочки – аптечка, а замість туфель – берци.

Актор здатний прожити сотні чужих життів. А Таня проживає одну – свою власну.

Але це життя заслуговує на аплодисменти.

Фото: Ed Gapich


Переглядів: 55

Останні новини