Ракети у росії не закінчаться: як посилити ППО України

Західні воєнні аналітики пишуть про російські ракетні атаки та значення успіхів української протиповітряної оборони, а також детально аналізують африканські мирні ініціативи.

Директор проєкту Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) із питань протиракетної оборони Ієн Вільямс вважає, що у росії не закінчаться ракети, адже вона продовжує їх виробляти, попри санкції.

Після відносного затишшя в березні і квітні, у травні росія відновила масовані ракетні обстріли України. На відміну від фокусованої спроби знищити енергосистему країни взимку, нова хвиля обстрілів має набагато ширший спектр цілей. Наприклад, невдало намагались знищити передову західну систему ППО Patriot у Києві, застосовуючи суміш крилатих, балістичних та аеробалістичних ракет — 100% були збиті, за твердженнями української сторони. В інших випадках росія атакує критичну інфраструктуру, командні та логістичні центри, цивільні цілі. Київ був основною мішенню росіян і, очікувано, він найкраще захищений. Відсоток збиття в інших регіонах нижчий, як це було під час атаки на авіабазу в Полтавській області, наприклад. 

Росіяни втратили з початку війни до 60 гелікоптерів Ка-52

Виглядає так, що росіяни намагаються тримати Україну в постійній напрузі і не давати перекидати системи ППО на захист військ, які проводять контрнаступальні дії. На фронті це викликає постійну небезпеку від російських ударних гелікоптерів Ка-52, які несуть ракети з дальністю до 12 км, тобто поза межами дії українських зенітних ракетних комплексів малої дальності. ЗРК середньої дальності не вистачає, і вони розпорошені між фронтом і захистом тилових територій. Перекинувши на аеродром Бердянська до 20 Ка-52, росія отримала тимчасову перевагу у засобах повітряного ураження на фронті. Ця перевага не триватиме постійно, адже росіяни не мають величезної кількості Ка-52 і понесли великі втрати з початку війни — до 60 гелікоптерів цього типу. 

Україні потрібно більше зенітних ракетних комплексів середньої дальності, щоб гарантувати успіх контрнаступу

Все ж, Україна потребує більшої кількості ЗРК середньої дальності для прикриття своїх військ, щоб гарантувати успіх контрнаступу. Також перевагою стане надання балістичних ракет ATACMS, які підвищать ефективність ураження тилових аеродромів.  

Уже в березні торік почалися розмови про те, що російські запаси далекобійних ракет скорочуються. Це було правдою, адже росія насправді швидко використала ту кількість ракет, яку планувала застосувати в «спецоперації». Після того вона перекидала їх з інших регіонів, застосовувала зенітні і берегові ракетні комплекси для ударів по наземних цілях, а також була змушена звертатися до стратегічних резервів. Крім цього, росія виробляє ракети: більшість крилатих, які застосовує сьогодні, вироблені уже після лютого 2022-го. 

Росія виробляє 60 крилатих ракет, п’ять «Іскандерів» та два «Кинджали» щомісяця

Нестачу ракет Москва компенсує використанням ударних безпілотників Shahed 136. Вони мають меншу боєголовку, і їх легше збити через низьку швидкість. У майбутньому інтенсивність ракетних ударів буде повністю залежати від темпів виробництва ракет, але воно не впаде до нуля. Попри санкції, росія ввозить іноземні комплектуючі і, за оцінкою української розвідки, виробляє 60 крилатих ракет, п’ять «Іскандерів» та два «Кинджали» щомісяця. 

США та європейські країни повинні далі намагатися закривати дірки в режимі санкцій, щоб закупівля компонентів мікроелектроніки ставала важчою і дорожчою, і росія не могла нарощувати виробництво ракет. Але реальність така, що вона все рівно матиме можливість будувати дрони та ракети і випускати їх по Україні до кінця війни. Саме тому ключовим залишається нарощення спроможності української протиповітряної оборони та поповнення запасів амуніції до ЗРК.

Хороша новина полягає в тому, що українські партнери розуміють це і значну частину останніх пакетів допомоги для України складають саме засоби ППО. Хоча в короткостроковій перспективі це вичерпує західні запаси, нарощення виробництва амуніції матиме позитивний ефект на довгий термін. 

Дослідники Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) Сідхарт Каушал і Метью Херріс роздумують над тим, які в росії є опції щодо залякування ракетами. 

Останні повідомлення про збиття російських аеробалістичних ракет Х-47 «Кинджал» системами Patriot над Києвом породили значну кількість коментарів про вплив цього факту на російські ядерні сили. Більшість дещо перебільшують цей вплив. Росія все ще може завдавати нестратегічні ядерні удари, і система ППО ні в Украні, ні на Заході не зможе повністю запобігти такій атаці. Водночас, збиття гіперзвукових «Кинджалів», а також крилатих ракет подвійного використання, котрі існують у конвенційній та ядерній версії, показують: краща інтегрована система ППО може дозволити НАТО ускладнити для росії нанесення конвенційних ракетних та нестратегічних ядерних ударів. 

«Кинджал» — повітряна версія ракети до ОТРК «Іскандер». Він не є повноцінною гіперзвуковою ракетою, адже йому бракує маневреності на гіперзвуковій швидкості. Але через складну аеробалістичну траєкторію, а також високу швидкість на фінальному відрізку польоту (більше 2 км/с) він є непростою ціллю для ППО. Підтверджено, що ракети до «Іскандерів» можуть нести до шести приманок, які відстрілюють на фінальному етапі для введення в оману систем ППО. Невідомо, чи обладнаний приманками «Кинджал», але якщо так, це означає, що радар Patriot спроможний відрізняти справжню ціль від приманок. Також важливо, що «Кинджали» були збиті над Києвом – фіксованою важливою ціллю, яку пріоритетно прикрили системами Patriot і де ракету можна збити на фінальному відрізку. Набагато важче це було б зробити на середньому відрізку, коли «Кинджал» маневрує по квазібалістичній траєкторії. 

Україна стабільно збиває 70-80 відсотків російських крилатих ракет

Масштабувати ракетний щит над Києвом на більші території буде набагато складніше, і це передбачатиме величезні витрати. Водночас, Україна стабільно збиває 70-80% російських крилатих ракет, які запускають по великій кількості цілей на її території і маневрують у польоті. Якщо цей відсоток суттєво вищий від того, що передбачали російські планувальники, це матиме значний вплив на російську стратегію. 

Покращена інтегрована система протиповітряної оборони у Європі означатиме, що у разі конфлікту росія зіткнеться з труднощами в ході завдання обмеженого нестратегічного ядерного удару для створення контрольованої ескалації. Такий удар вимагатиме застосування більшої кількості ракет, а тому його буде важче збалансувати дипломатичними діями. Крім цього, росія потребуватиме набагато більше ракет для ураження цілей конвенційними засобами. При цьому варто пам’ятати, що кожна використана для конвенційного ураження ракета вже буде недоступна для застосування із ядерною боєголовкою. Все це підводить російське керівництво до втілення ядерної доктрини з 1999 року — коли під час навчань на ранньому етапі бойових дій по території умовного противника масово наносили нестратегічні ядерні удари. Як висновок — російську стратегію «обмеженого» ядерного удару проти країн НАТО буде важче втілити. Але якщо все ж до цього дійде, то вона буде означати набагато більшу ескалацію і завдасть більше шкоди, ніж очікувалось раніше. 

Західні безпекові аналітики також приділили велику увагу мирним ініціативам з боку президента ПАР Сіріла Рамафоси та інших африканських лідерів. Старший аналітик RUSI Грег Мілз у діалозі з Дмитром Кулебою оцінив погляд Києва на них. 

Москва категорично відкинула мирний план Володимира Зеленського, а для Києва неприйнятний китайський, який де-факто легалізував би окупацію українських територій. Свіжа ініціатива Сіріла Рамафоси, а також його колег із Єгипту, Коморських островів, Замбії, Уганди та Сенегалу, знайшла позитивний відгук в Україні. 

Мирний план не повинен передбачати територіальних поступок, а також не має заморозити конфлікт

Ключовими для України залишаються два пункти: мирний план не повинен передбачати територіальних поступок, а також не має заморозити конфлікт. Якщо війна відбувається на вашій території, то саме ви маєте визначати основні параметри врегулювання. Війна повинна закінчитися на справедливих умовах, а не на будь-яких, зазначив Дмитро Кулеба. За його словами, Україна може здобути мир, рухаючись одночасно двома шляхами — перемагаючи на полі бою і розширюючи дипломатичну коаліцію країн, які підтримують мир на основі відновлення територіальної цілісності. 

Можливо, росія отримає якусь тимчасову формальну згоду на невступ України в ЄС та НАТО, скажімо, поки Путін залишається президентом. Але і Київ має отримати безпекові гарантії.

Африканські лідери визнають українську перспективу у війні

Політичний аналітик Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR) Алекс Вайт вважає, що сам факт візиту африканських лідерів у Київ уже є позитивним знаком: вони визнають українську перспективу у війні. До цього лідери Уганди чи ПАР взагалі віддавали Україні роль проксі у ширшому конфлікті між росією і Заходом. 

Європейці мають підтримувати намагання Києва розширити свою присутність в Африці, де Україна нещодавно відкрила низку нових посольств. Під час голосування в Генсамблеї ООН за резолюції щодо України багато африканських країн утримуються. Це розцінюють у Європі як певну проросійську позицію. ПАР підозрюють у наданні росії військової допомоги. Також, згідно з міжнародними зобов’язаннями Південної Африки, вона буде змушена арештувати Путіна, якщо той відвідає саміт БРІКС у Йоганнесбурзі в серпні. Йдуть перемовини про перенесення саміту до Китаю. Тому для президента Сіріла Рамафоси мирні ініціативи — це частина зусиль зі зміни сприйняття його країни на міжнародній арені. 

Експерт RUSI з африканської безпеки Саймон Рінн також розмірковує про перспективи африканської миротворчості в Україні. 

На початку війни 28 із 54 африканських країн засудили російську агресію на Генасамблеї ООН. Після довгих місяців конфлікту і важких економічних наслідків через зростання цін на енергоносії та продукти харчування, політичний ландшафт виглядає інакше. Для африканців ключовою залишається зернова угода, термін дії якої скоро закінчується. Саме тому делегація лідерів семи африканських країн відвідала Київ і Москву з пропозиціями посередництва і миротворчості. Це сміливий крок з боку африканців, які прагнуть більшої репрезентації у міжнародних справах. 

Замбія і Коморські острови схиляються до позиції Заходу. Сенегал, Уганда, Конго і Єгипет займають нейтральнішу 

Із семи країн Замбія і Коморські острови схиляються до позиції Заходу. Сенегал, Уганда, Конго і Єгипет займають нейтральнішу. Позиція ПАР важча до прочитання, особливо на фоні військової співпраці з росією та можливої відправки воєнних вантажів для потреб російської агресії в Україні. Для ініціатора поїздки президента ПАР Сіріла Рамафоси це не лише бажання покращити свій міжнародний імідж, але і внутрішньополітичний — на фоні корупційних скандалів, економічних проблем, перебоїв з енергопостачанням та зростанням захворюваності на холеру в країні. 

Африканський мирний план може передбачати виведення російських військ, нерозміщення ядерної зброї в Білорусі, призупинення дії ордеру на арешт Путіна від МКС. Ці пропозиції можуть мало дати в короткостроковій перспективі, але створити підґрунтя для дискусій. 

Параметри майбутніх переговорів будуть визначатися на полі бою в ході літніх наступів та контрнаступів

Наразі жоден із інших запропонованих мирних планів — китайський, бразильський, індонезійський — не знайшов позитивного відгуку в України та її партнерів. Африканські ініціативи поки також отримали холодну відповідь як у Києві, так і в Москві. Параметри майбутніх переговорів будуть визначатися на полі бою в ході літніх наступів та контрнаступів. Але Захід розуміє, що політичний ландшафт змінюється і тиск щодо переговорів наростатиме.

Гостьова дослідниця з питань Африки Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) Кетрін Нзукі пише, що існує дві ключові реакції африканських країн на війну в Україні — засудження російської агресії і позиція неприєднання. Еритрея і Малі підтримують Москву і є винятками. Саме позиція неприєднання викликала занепокоєння Заходу зростаючим впливом росії на континент і спричинила низку візитів та ініціатив з боку США та Європи, щоб схилити Африку на свій бік.

Головний фокус африканських лідерів — на покращенні доступу до українських і російських зернових та добрив. Зернова угода, з якої росія постійно погрожує вийти, дуже нестабільна, і вони намагаються досягти надійнішої. Вона може передбачати поновлення раз на пів року, а не кожні три місяці. Це створило б кращий горизонт планування для українських фермерів, а також умови для відкриття більшої кількості портів. Але передбачало б значні поступки росії — зняття обмежень на доступ до портів для її суден та вантажів, повернення «Россельхозбанка» до системи банківських платежів SWIFT.