«Говорити з людьми» як елемент війни

«Говорити з людьми» як елемент війни


Фронтовий капелан Микола Мединський разом зі своєю командою місяць провів на лінії фронту, вітаючи бійців із Різдвом, проводячи майстер-класи із розпису підсвічників, спілкуючись із вояками і цивільним населенням. Початок інтерв’ю за посиланням (https://savelife.in.ua/vid-rujnatsiyi-do-zhyttya-yak-artefakty-vijny-transformuyut-v-ikony-i-mystetstvo/).

Є ідея проєкту «Рідна хата». Десь на лінії фронту хотілося би зробити базу, де можна було б зосередити життя нашої команди, запросити людей. Де можна воїну і відпочити, і трішки реабілітуватися, і поринути у вир фронтового мистецтва. Безпосередньо там має бути якась капличка. І в мене таке попереднє бачення – все в ній має бути сформоване з військових артефактів. Іконостас, хрести – це все має бути з фронтових ящиків, розписане в такому стилі. Та виставка, яку ми готуємо зараз, це будуть ікони, які пізніше знайдуть місце в цій каплиці.

І коли йдеться про виховний напрямок роботи чи з бійцями, чи з населенням, ми мусимо говорити про присутність української церкви у тій спільноті. Не буде то легко, не буде то швидко. Але якщо говорити про проєкт «Рідна хата», ми можемо в тому чи іншому місці, де немає української церкви, але є українські воїни, поставити капличку. І тоді ті українські люди, які хочуть молитися в українській церкві, прийдуть до воїна і молитимуться разом із ним в українській каплиці.

Багато випадків є, коли на молитву чи на службу Божу ставали представники різних віросповідань. Ідеться про православних, католиків, протестантів, стояли на молитві і язичники, і буддисти, і мусульмани, і юдеї! Коли ми на передових позиціях стоїмо в бліндажі, ми не запитуємо один одного, хто яку віру чи культуру сповідує, хто якою мовою говорить. Ми знаємо чітко, що повинні один на одного розраховувати, щоб захистити нашу землю. Я, закликаючи до молитви, закликаю до бліндажа духовного, де ми так само, розраховуючи на плече побратима, ведемо боротьбу духовну, молимося за поранених, за вбитих, за тих, хто в бою, за перемогу українського народу. Якщо у присутніх бійців інші віросповідання чи конфесії, моляться згідно зі своїм звичаєм. Але за Україну молилися всі. Це працює.

Справді атеїстів я не зустрічав. Зустрічав багато людей, які заявляли: «Я атеїст». Але коли розпочинали розмову, виявлялося, що вони далеко не атеїсти. Була цікава розмова у мене з прихильником дарвінізму. Розмова відбувалася так, мовляв, я вас поважаю як капелана, як побратима, але як священика не сприймаю, тому що я атеїст. «Добре, – кажу, – атеїст у твоєму розумінні – це як?». «Ну от я в Бога не вірю, Бога немає». «Добре, – кажу, – я вірю, що Бог є. У моєму розумінні, Бог – це творець, який сотворив усе, що я бачу навколо, і мене зокрема. На твою думку, хто автор цієї картини, яка є навколо нас?». «Ну як «хто»? Природа!». «У твоєму розумінні природа жива чи нежива? Камінь – це природа? – Природа! Дерево – це природа? – Природа! Хто з них є автором? Хто конкретно – сонце, місяць, сонячна система загалом?». Він неготовий був відповісти. Оце фактично один-єдиний випадок… Але, якщо по правді, то навіть ця людина не виявилася атеїстом, у неї просто своя віра. Тому що дарвінізм – це є віра, де на місце Творця покладена природа. Розмов на цю тему багато, під час них виявляється, що вони не атеїсти, вони вірять у якусь іншу силу, пропускаючи її крізь призму свого світогляду.

Хочу наголосити на необхідності переходу церков із московського патріархату. Росія завжди використовувала присутність російської церкви не за призначенням. Не з метою нести ідею Христа, а з метою підсилити і нести ідею імперії. Росія буде боронитися і триматися до останнього, щоб зберегти можливість маніпулювати свідомістю суспільства.

Боротьба – то є основа і фундамент. Коли людина виходить із Едемського саду, Господь говорить: ти будеш у поті лиця свого добувати їжу собі. Тобто ти вже будеш боротися зі стихіями природи, щоб вижити. Далі апостол каже: ми боремося не проти тіла і плоті, а проти духу злоби піднебесної. Боротьба українського воїна – це боротьба проти злоби піднебесної. Ми ж не боремося з московитом тільки тому, що він московит. Ми боремося тому, що він прийшов на нашу землю і несе злобу, смерть, хоче переступити закони правди і справедливості і забрати у нас те, що належить нам. Тому, власне, боротьба за правду – це є основа. Християнин усе життя проводить у боротьбі з лукавим, у боротьбі з гріхом, у боротьбі з пристрастю. І фронтовий ящик, гільза, будь-яка річ із фронту – є тим, що уособлює війну, тобто те зло. Коли ми його перетворюємо на витвір мистецтва, ми, ведучи боротьбу зі злом во ім’я правди, міняємо зміст. Від руйнації ми закладаємо зміст нашої боротьби за правду, за життя!

Зараз треба дуже багато з людьми говорити. Багато їм розказувати, пояснювати. Люди, на жаль, у цих речах дуже мало розбираються. Занадто багато століть їм розповідали абсолютно інше. Забагато сили і коштів кинула Росія на пропаганду своїх ідей, і через церкву зокрема. Тому, чим більше ми будемо створювати подій, сповнених українським духом, тим швидше настануть українська правда і українська перемога. Чи то буде подія, де ми зберемо людей на молитву, чи виставка, майстер-клас, концерт, будь-що! Але потрібно, щоб були присутні і українська молитва, і мова, і культура, і звичай, і традиція – усе це повинно бути сповнено українським духом. Тоді та людина, яка навіть вагається, прийде вперше, прийде вдруге, прийде втретє – і, можливо, в ній щось поміняється. В когось поміняється, в когось ні. Але ми таким чином будемо сіяти зерно, яке проростатиме. Іншої дороги я не бачу.

Не до кінця розумію патріотів, які готові ризикувати життям, аби протистояти московитові, але в повсякденному житті пропагують російську культуру. Купують російські товари, слухають російську пісню, розмовляють російською, дивляться російське кіно. Ну якась суспільна шизофренія!

Ми їхали в машині, і цілу дорогу від бійців лунав російський мат. Російський мат, російський шансон і російське хамство. Хлопцям десь по 18 років! Коли ми приїхали на базу, коли вони вишикувались, я їм дав коротку лекцію, де наголосив на тому, що вони – українські воїни, носять мундир українського солдата, тому мають обов’язок наповнити цей мундир українським духом. Вони між собою потім у казармі перешіптувалися і шукали винного: «А що це капелан так «рубонув»?! Це ти винен!». «Нє, це ти!». Вони навіть не помічали, що вони всі матюкалися. Ми жили там три дні, ми більше не чули від них матюків.

Влада – віддзеркалення внутрішнього стану суспільства. Наразі стан суспільства ось такий, і президент і влада це віддзеркалюють! Не можемо ми, будучи кривими, у дзеркалі побачити атлета! Якби зараз сталося чудо, і перестали їздити поїзди і автобуси до Росії. Зникло російське телебачення, радіо і найголовніше – зникла російська мова в суспільстві. Ви можете уявити, як «москалі» по духу вили б, дерлися на стіни, частина б звалила за добу, може, за три. Хто винен у тому, що так не відбувається? Ми самі! Поведінка українського суспільства іноді подібна до поведінки садомазохіста, якого б’ють, принижують, а він це дозволяє, бо йому це подобається. Ми дозволяємо їм панувати над нами.

Коли я починаю про одне, наприклад, про іконопис і про свічку фронтову, я намагаюся туди під’єднати все. Тому що сила – у тому «міксі». У будь-яку розмову я намагаюся підтягнути національні цінності. Якщо йдеться про національні цінності, я намагаюся підтягнути духовні цінності. В єдності сила. І якщо ми створюватимемо події, щоб вони були цікаві, і до кожної підтягуватимемо національні інтереси і національний дух, тоді ми будемо непереможними! В цьому напрямку нам треба разом працювати. Тоді нам не доведеться війська відводити, не доведеться дітей ховати. А так – маємо те, що маємо. Маємо багато роботи! 

Фото Іванни-Калини Костюк та Сергія Лисенка


Переглядів: 131

Останні новини