Перейти до головного вмісту

«Чи готова Україна до наступу на Херсонщині?». Огляд західних медіа

Українські танкісти на Півдні / Фото: Анатолій Гаєвський

Західні медіа аналізують тактику Збройних Сил України, їх теперішній стан та можливості проводити великі наступальні операції, зокрема на Півдні, а також здатність росії продовжувати бойові дії. Розбираємося у тому, які думки з цього приводу транслюють світові ЗМІ – у новому огляді.

Кореспонденти американського телеканалу CNN у своєму матеріалі «з полів» в Україні висловлюють припущення, що критичний перелом у війні станеться нескоро. Лінія фронту застрягла і нагадує бойові дії часів Першої світової війни. В Україні є ще багато людських резервів, і війна не закінчиться швидко. Україна говорить про контрнаступ на Херсонщині, але насправді немає ніякого видимого накопичення військ для цього.

Український воїн в окопах / Фото: Олександр Клименко

Росія, як вважають журналісти, можливо стало жертвою добре продуманої брехні про наступ, ціллю якої було змусити росіян перекинути більше військ зі сходу на південь. Незважаючи на постачання західної артилерії та РСЗО, в росіян все рівно приблизно в 5 разів більше гармат. Західна техніка дає короткий перепочинок від вогню російської артилерії, але не остаточне усунення загрози. Щоб відвоювати окуповані території, Україні потрібна більш тренована армія з кращою координацією підрозділів. Але, хоч остаточний перелом у війні на користь України ще тільки має статись колись у майбутньому, наступ Путіна поступово слабне.


Подібні сумніви щодо наступу на Херсон висловлює The Economist. Місяцями Україна говорить про майбутній наступ на Херсон. Удари по тилових командних пунктах, лініях забезпечення, мостах і складах боєприпасів, а також по об’єктах в Криму свідчать про підготовку до такого наступу. Але лише піхота може звільняти території – і Україна більше не має переваги на цьому напрямку.

Росія перекинула війська з інших напрямків і на Херсонщині кількість БТГр зросла з 13 до 25-30. Наступ вимагає більше техніки, амуніції і навченості, а більша частина української армії складається з новобранців з невеликим досвідом. ЗСУ чудово почуває себе в обороні, але майже не має досвіду в наступальних операціях.

Знищена російська техніка / Фото: Генеральний штаб ЗСУ

Росія мала час підготувати оборону на Херсонщині, і якщо наступ ЗСУ виглядатиме як російський наступ на Сєвєродонецьк, то це буде остання велика операція української армії в 2022 році. Краще застосовувати непрямий підхід з вимотуванням росіян – і власне це і робить українська армія. Але заяви про майбутній наступ теж мають свої переваги – це піднімає бойових дух населення на окупованих територіях, тримає російські війська в постійній напрузі і змушує їх перекидати сили зі сходу, ослаблюючи російський наступ на Слов’янськ і відкриваючи дірки в обороні на інших напрямках.

Ризик полягає в тому, що анонсований великий наступ, який ніяк не почнеться, може вдарити по бойовому духу. Але непідготовлений наступ, який починається з політичних міркувань і не досягає успіху, може зашкодити бойовому духу ще більше.


В той же час колумніст The Washington Post Макс Бут пише про «тактику тисячі бджолиних укусів», яка приносить успіхи ЗСУ. В 1950-х роках британський військовий теоретик Бейзіл Ліддел Харт описав концепцію «непрямого підходу» до бойових дій на противагу фронтальним атакам і генеральним битвам.

Непрямий підхід передбачає неочікувані удари по ключових болючих точках противника, щоб виснажити його матеріально і психологічно і змусити відступити. Цей підхід активно використовують українці у війні – спочатку під Києвом, де проти масивних російських механізованих сил діяли малі мобільні групи з протитанковими комплексами, які вибивали машини логістики, змусивши росіян вийти з півночі України.

Розрахунок ПТРК FGM-148 Javelin Збройних Сил на Донбасі / Фото: стоп-кадр з репортажу ABC

Потім ЗСУ вийшли з Лисичанська, завдавши важких втрат противнику, який використовував значну перевагу в артилерії, але не змін швидко захопити весь Донбас. Тепер українці за допомогою HIMARS вражають тилові командні пункти та склади боєприпасів росіян, завдяки чому інтенсивність ворожого вогню значно знизилась.

Офіційно вибухи в Криму, які знищили літаки та склади боєприпасів, Україна не коментує, але неофіційно говорять про залученість сил спецоперацій. Україна намагається видавити російські війська з Херсону – знищуючи мости через Дніпро, а не починаючи фронтальний наступ. Подібна тактика відрізання військ від постачання спрацювала на острові Зміїному.

Проблема в тому, що раніше чи пізніше українцям доведеться перейти до прямих атак, щоб звільнити Херсонщину. Але зараз вони роблять все можливе, щоб максимально ослабити росіян перед такою атакою.

Також про нову стратегію ЗСУ пишуть The New York Times. Навесні та на початку літа росіяни знищували українських солдатів переважаючим артилерійським вогнем. Але ситуація змінилась зі збільшенням постачання західної зброї, насамперед HIMARS.

З допомогою партизанів Збройні Сили вражають тилові об’єкти росіян, сповільнюючи їх наступ і знищуючи їх запаси. Особливо ця стратегія досягла успіху на півдні. Хоча Україна не досягла суттєвих територіальних здобутків, вона намагається вирівняти шанси з російською армією, яка значно переважає ЗСУ у кількості людей, озброєння та амуніції.

РСЗВ Himars ведуть вогонь по позиціях зс рф / Фото: Генеральний штаб ЗСУ

Україна сподівається переламати хід війни на свою користь саме на Херсонщині, поступово ускладнюючи постачання росіян на правому березі Дніпра. Розрахунок полягає в тому, що росіяни самі будуть змушені відступити, будучи не в змозі забезпечувати свої війська на Херсонщині і побоюючись наступу української армії.

Південний театр воєнних дій тепер по суті розсічений на дві частини річкою Дніпро. І навіть якщо росіяни зможуть відремонтувати пошкоджені мости, вони все рівно залишаться слабкими точками.


Видання також пише про українських партизанів на окупованих територіях, які роблять небезпечним російський тил. Україна покладається на підпільну мережу партизанів, які наводять українські ракети на цілі та влаштовують диверсії, а також на елітні підрозділи спецпризначення, які очевидно стоять за вибухами в Криму.

Україна почала готувати партизанів за місяці до вторгнення, і тепер ці зусилля окуповуються, особливо з огляду на майбутній контрнаступ на півдні та відносно стабільну лінію фронту. Після початку агресії і окупації деяких територій, партизанів під Мелітополем скеровували до сховків, де вони могли знайти зброю та вибухівку.

У інтерв’ю один із партизанів, Сварог, розповідає про підриви авто колаборантів, які становлять основу діяльності його підрозділу. Головне завдання – показати, що окупанти та колаборанти ніде не знаходяться в безпеці. Проте є і підрозділи з невоєнними цілями, як наприклад група «Жовта стрічка», яка малює проукраїнські графіті та розповсюджує листівки.

Проукраїнські листівки в окупованому Мелітополі / Фото: Спротив у Telegram

Рух опору координується Гловним управлінням розвідки Міноборони та Силами спецоперацій, а місцезнаходження баз підготовки на українській території постійно змінюється. Окремі групи партизанів не знають один про одного, щоб не видати інших під час допиту у разі затримання.

Нещодавно партизани підірвали міст біля Мелітополя, зриваючи російські воєнні поставки з Криму. Вони також полюють за тими, кого вважають зрадниками – поліцейськими, чиновниками і вчителями, які погодились співпрацювати з окупаційною адміністрацією. Пожежників, лікарів та комунальників зрадниками не вважають. Партизани не нападають на вчителів, але намагаються вплинути на них за допомогою листівок та інших інформаційно-психологічних операцій.


Ми можемо наближати перемогу України разом. Кожна гривня пожертв на потреби наших захисників важлива й здатна впливати на хід війни. Приєднуйтеся до спільноти небайдужих за посиланням на банері нижче або за кнопкою “Підтримати”.