«Надії на мир у 2023 році мало» — західні аналітики
Західні воєнні експерти не вірять у закінчення війни у 2023 році. Пишуть, що передчасні перемовини з агресором можуть лише заморозити конфлікт вздовж лінії фронту до часу, поки рф відновить свою армію і знову почне гарячу війну. Водночас обговорють потенційні компроміси між Україною та росією. Також аналізують імовірний хід бойових дій взимку і можливість дотримання санкційного режиму проти Ірану.
Американські безпекові експерти Іво Даалдер і Джеймс Голдгеєр у статті для Foreign Affairs закликають Захід готуватись до затяжного конфлікту між росією та Україною.
Сполучені Штати Америки завжди критикують, що вони роблять або замало, або забагато під час конфліктів у світів. Це стосується і війни в Україні. Хтось хоче постачання танків, ракет і авіації у великих кількостях. Інші бояться, що американська допомога призведе до ескалації і великих жертв, і тому потрібно змусити Україну до переговорів, навіть якщо це означатиме втрату певних територій. На практиці обидва аргументи не працюють – українська армія здивувала світ, зупинивши російський наступ і змігши відвоювати велику частину територій. Подальше звільнення є менш імовірним навіть із більшою кількістю західної зброї, адже для цього потрібен повний розвал російських укріплених ліній оборони.
Переговори теж мають мало сенсу, адже Путін не відмовився від своїх імперіалістичних планів контролювати Україну. Поступово цей конфлікт стане затяжною війною на виснаження і раніше чи пізніше заморозиться.
Довгострокова стратегія стабільності та безпеки у Європі вимагатиме повної інтеграції України до Заходу
Україна не піде на територіальні поступки, і росія теж навряд відмовиться від територій, які назвала «своїми». Отже, Заходу потрібно відійти від короткострокової підтримки Києва і сформулювати довгострокове бачення відносин з Україною і росією, враховуючи, що війна затягнеться. Це означатиме, що США та союзники повинні будуть продовжувати надавати Україні військову допомогу для оборони від російської агресії. Вони мають обмежувати подальші російські амбіції, накладаючи санкції й ізолюючи росію дипломатично. Також потрібно докладати зусиль, щоб не допустити ескалацію конфлікту. Водночас слід розробити довгострокову стратегію стабільності та безпеки у Європі. Це вимагатиме повної інтеграції України до Заходу, водночас виробляючи політику стримування і недопущення ескалації.
Збалансувати політику щодо України та щодо росії буде складно в довгостроковій перспективі, але ці зусилля будуть важливими для майбутнього європейської безпеки.
Директори Європейської ради з міжнародних відносин Марк Леонард і Джеремі Шапіро пишуть про прогнози Ради на 2023 рік. Вони переконані, що цього року не варто сподіватись на успішні перемовини між росією та Україною, незважаючи на зусилля Туреччини, Казахстану чи ООН. Обидві сторони будуть впевнені у свої перемозі і прагнутимуть покращити свою майбутню переговорну позицію на полі бою.
Але єдність Заходу буде далі зберігатись на користь України – із подальшими санкціями проти росії та поставками зброї Україні. При цьому решта світу демонструватиме все більше незадоволення вторинним ефектом санкцій і зростаючими цінами на енергоносії. Китай, який очевидно і зараз порушує санкційний режим проти росії, буде робити це відкритіше 2023-го, змушуючи Захід продумувати дії у відповідь.
Європа буде продовжувати відмовлятися від російських нафти і газу і не переживатиме нестачу енергоносіїв чи їх значне подорожчання. Росія зможе переорієнтувати свій експорт на інші ринки, але понесе значні фінансові втрати порівняно із ситуацією до лютого 2022 року.
Науковець Національного оборонного інституту США Френк Хофман для Інституту дослідження зовнішньої політики (FPRI) розглядає ризики і перспективи для досягнення мирної угоди.
Українці воюють мужньо і вище будь-яких очікувань. Але перспективи миру сьогодні не є виключно інтересом двох сторін. Потрібно також думати про те, який результат буде прийнятним для стратегічних інтересів США та НАТО.
Перемир’я гратиме на руку лише Путіну
Начальник Об’єднаних штабів США Марк Міллі заявив про можливість пошуку шляху для мирних переговорів, адже шанси росії досягти своїх максималістських цілей рівні нулю, але і Україна має недостатньо сил для звільнення всіх територій, тому сформувалась патова ситуація, яка збільшує ціну війни, але не приводить до військового вирішення. Інші виступають за розширення поставок зброї Україні, адже перемир’я гратиме на руку лише Путіну.
Водночас потрібно брати до уваги низку ризиків, які можуть виникнути через продовження війни:
- росія може задіяти свої резерви, які до цього не використовувались, а також нарощувати військові поставки з Білорусі, Північної Кореї, Ірану і Китаю;
- можливість ескалації конфлікту до прямого зіткнення між росією та НАТО;
- підтримка України з боку США та ЄС може знизитись внаслідок погіршення економічної ситуації чи політичних змін;
- побоювання, що США недофінансують свої безпекові пріоритети в азійському регіоні, а також виснажує запаси озброєння та амуніції в Україні.
Передчасні мирні переговори будуть контр-продуктивними для довгострокового миру. Вони заморозять конфлікт вздовж існуючої лінії фронту, залишивши росію з більшою територією, ніж вона мала до війни, і зупинять страждання лише на підконтрольній Україні території, і тільки до того часу, коли росія відбудує свою армію і відновить бойові дії.
Росіяни відмовляються бачити нову реальність, в якій їх армія не відповідає амбіціям політичного керівництва
Росіяни не допускають початку жодних переговорів без визнання факту «анексії» чотирьох областей. Вони відмовляються бачити нову реальність, в якій їх армія не відповідає амбіціям політичного керівництва, відбулося зміцнення НАТО, військове посилення України, втрата власного інтелектуального і
фінансового капіталу і майбутні наслідки санкцій для економіки.
Зеленський пропонує свій план із 10 пунктів, який передбачає виведення російських військ з усіх територій і відновлення контролю за Кримом у майбутньому.
Автор матеріалу пропонує своє бачення можливої рамкової мирної угоди, яка включатиме
наступні частини:
- Економічні та політичні союзи: Україна продовжуватиме рух в ЄС, але оголосить
нейтралітет в обмін на безпекові гарантії широкої коаліції країн. Війська НАТО не будуть
розміщені в Україні. В обмін на це росія повністю згорне свою військову присутність у
Білорусі. - Контроль над територіями: Україна відновлює контроль над 4 окупованими регіонами,
але визнає Крим російським. Росія гарантує вільний доступ до Азовського моря.
Сторонам буде найважче прийняти саме цей пункт. - Відбудова і репарації: Україна потребуватиме нового «плану Маршала». Частково
відбудова повинна фінансуватись із заморожених російських активів. Питання зниклих
безвісти, викрадених дітей теж потрібно вирішити, але цей процес буде складним. - Безпекові гарантії: формується коаліція зацікавлених, які надають безпекові гарантії.
Нейтральність України повинна задовольнити інтереси Москви, а пакети санкцій чи
заморожені активи можуть бути використані як для забезпечення її «хорошої
поведінки».
Ця угода не є повною і не вирішить всі проблеми між Заходом та росією, зважаючи на її шизофренічні ілюзії й імперські амбіції. Але росія не зникне з карти світу і залишиться викликом для європейської безпеки.
Війна і її наслідки будуть впливати на Європу в цьому десятилітті. Хтось в європейських столицях хотів би повернутись до довоєнного стану, але натомість ЄС потрібно розробляти новий підхід до росії після війни, а спільна позиція сьогодні може пришвидшити закінчення конфлікту.
Важко уявити, що якась реальна змістовна мирна угода може бути укладена з Путіним, який показує бажання подвоювати зусилля. Київ, у свою чергу, буде продовжувати воювати, поки матиме для цього засоби, і продемонструє нові успіхи в цьому році, хоча навряд зможе відвоювати все. Тому війна буде продовжуватись, але це не значить, що потрібно ігнорувати шанси на дипломатію чи по-новому оцінювати
ризики.
Старший аналітик Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) Бен Беррі аналізує хід бойових дій в Україні в умовах зими.
Обидві сторони намагаються сконцентрувати сили для наступальних дій у майбутньому. Україна заявляє про зимовий наступ, який готує росія, хоча західні розвідки стверджують, що та не зможе відновити свої наступальні спроможності принаймні протягом кількох місяців.
Питання, чи зможе Україна використати зиму для інтеграції західної зброї і створення наступального угруповання, залишається відкритим. Принаймні вона зможе продовжувати удари по росіянам, щоб запобігти їх відновленню боєздатності. Якщо армії приблизно рівні за потенціалом, то зима однаково впливає на них – при плюсовій температурі рух пересіченою місцевістю ускладнюється, а сильний мороз створює умови для руху важкої техніки, але ускладнить підготовку оборонних рубежів і робить
військових вразливішими до обморожень.
Україна має перевагу – кращий сержантський та офіцерський склад, значні поставки зимової уніформи від західних партнерів
Покращити ситуацію може якісна логістика, зимовий одяг, а також ефективні офіцери рівня взвод-батальйон для підтримки бойового духу. Поки за всіма параметрами Україна має перевагу – кращий сержантський та офіцерський склад, значні поставки зимової уніформи від західних партнерів, тоді як оснащення мобілізованих російської армії погане.
Обидві сторони будуть використовувати ракети, реактивну та ствольну артилерію, а також дрони для ураження цілей, зокрема і глибоко в тилу. Росія, найімовірніше, продовжить свою кампанію ударів по енергетичній інфраструктурі. Україна використовуватиме сили спецоперацій та далекобійну високоточну зброю для ураження російської системи управління та логістики. Під час зимових місяців також можливі масштабні українські спроби контрнаступів із непередбачуваними наслідками.
У коментарі для Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) Мохамед Алсуламі коментує виклики постачання технологій подвійного призначення в Іран.
Тегеран використовував товари подвійного призначення для розвитку своєї ядерної програми з початку 2000-х. Сьогодні ця тема знову у фокусі через постачання Іраном росії дронів для війни в Україні, які на три чверті складаються із компонентів, виготовлених в США, ЄС та Японії. Постачання цих запчастин відбулось попри посилення санкцій проти Ірану 2018 року. Американці та європейці звинувачують посередників –фірми з Китаю, ОАЕ та навіть Туреччини, які беруть участь в обході санкційного режиму.
Європейцям потрібно позбутися наївності у ставленні до торгівельних зв’язків з Іраном
Головною проблемою запобігання такого обходу є доступність деталей та компонентів онлайн – після покупки товари легко можуть бути доставлені в Іран. Постачання здійснюється через неформальні мережі, що ускладнює їх виявлення і встановлення фірм та осіб, які до них залучені. Тим не менше, європейцям потрібно позбутися наївності у ставленні до торгівельних зв’язків з Іраном.
Неформальні мережі обходу обмежень існували з 2007 року, але на це закривали очі через
поблажливість до іранського режиму. Час закрити дірки в санкціях щодо поставок товарів подвійного призначення. Європейці повинні скласти список всіх компонентів, які можуть бути використані для розвитку військових програм Ірану. Треба посилити контроль за комерційним використанням цих компонентів не тільки в Ірані, але і в сусідніх з ним державах.
Головне – політична воля до впровадження санкцій, а не оголошення нових. Європа також повинна співпрацювати з країнами Північної Африки та Близького Сходу, які давно говорили про загрозу іранських дронів. Потрібно сформувати широку коаліцію для подальшої ізоляції Ірану, послаблюючи його політичне становище та матеріальну спроможність створювати і експортувати смертельну зброю із повною безкарністю.