Перейти до головного вмісту

«Захід має перестати ходити перед росією навшпиньки». Огляд західної воєнної аналітики

Знищена техніка російських окупаційних військ / Фото: 28 ОМБр ім. Лицарів Зимового походу

Обережний оптимізм у війні для України, провал бойових дій у повітрі з боку Росії, західні компоненти у російській зброї і військове імпортозаміщення – в черговому огляді західних медіа та воєнної аналітики.

The New York Times написали про проблеми російської армії, які створюють можливості для України. Росіяни стоять перед величезною нестачею особового складу, а темпи поповнення без принаймні часткової мобілізації не відповідають темпам втрат. За даними США, армія РФ втратила 15-20 тисяч військових загиблими, і в кілька разів більше – пораненими. Росія скасовує граничний вік для бажаючих підписати контракт зі збройними силами, знижує вимоги до фізичної підготовки, і вдається до рекрутингу найманців через ПВК «Вагнер».

Шеврони знищених найманців ПВК “Вагнера” / Фото: 58 ОМПБр

Велика кількість інструкторів уже задіяна на фронті, що дуже ускладнює навчання нових рекрутів. Також є проблеми з технікою і амуніцією, хоча і не такі критичні. Росія втратила до третини танків під час вторгнення, і змушена заміняти їх старішими зразками.

Удари ЗСУ по тилових базах зберігання і складах боєприпасів за допомогою західної техніки теж виснажують російські запаси і сповільнюють дії росіян. Навіть те, що росіяни вдаються до наземних ударів за допомогою систем ППО С-300 говорить про те, що у них не вистачає ракет для таких цілей.

Українське керівництво вважає, що росіяни перебувають в тимчасовому моменті слабкості, з якого треба скористатись, щоб починати контрнаступ на півдні. Навіть якщо росіяни не будуть відкинути з великих територій, контрнаступ збільшить бойовий дух українців і посилить впевненість їх західних партнерів.

Також обережний оптимізм для України висловлюють аналітики американської RAND Corporation. На Заході є дві точки зору на те, що відбувається в Україні. Перша говорить про те, що Росія повільно, але впевнено просувається вперед, використовуючи свою перевагу в артилерії. Україна на межі виснаження, тому потрібно досягти якогось перемир’я, щоб ситуація не погіршилась ще більше.

Інша точка зору більш оптимістична – російський наступ пригальмував на всій довжині фронту, Україна ефективно застосовує західну зброю і готується до контрнаступу. Якщо подивитись на карту, то російське просування за останні місяці обчислюється десятками кілометрів, жодних проривів немає, а на більшій частині фронту ніякого руху не відбувається.

Фото: 93 ОМБр “Холодний Яр”

Росія втратила значно більше техніки, ніж Україна, і не отримує значної допомоги від інших країн, на відміну від України. Хоча обидві сторони зазнали важких людських втрат, Україна мобілізувала близько мільйона осіб в ЗСУ та інші структури, визначаючи війну як екзистенційну загрозу. Росія має потенційну можливість залучити в кілька разів більше військових, але не робить цього через побоювання невдоволення та маркування війни як «спеціальної операції».

Щодо волі до боротьби, то поки жодна зі сторін не відступає. Українці розуміють, що програвши війну, вони втратять країну. Заміряти суспільну думку в Росії важко, але вплив санкцій і втома від війни може збільшити внутрішньополітичний тиск. Баланс людського і технічного потенціалу, а також волі до боротьби дозволяє говорити про стриманий оптимізм. Хоча Україна навряд чи відкине росіян за межі своєї території, в наступні місяці воєнний баланс зміститься на користь України – якщо Захід не підведе.

Полковник Повітряних сил США у відставці Майк Пєтруча ставить під питання провал російських Повітряно-космічних сил у війні в Україні. Він говорить про те, що російська авіація робить саме те, що від неї і варто було б очікувати – тобто грає роль такої собі «летючої артилерії». Вона завжди застосовувалась саме таким чином, а не так, як би на її місці робили США та їх союзники.

Росіяни очевидно розраховували на «швидку війну» і недооцінили спротив українців – і тому не розробили комплексний план повітряної операції. У хаосі початку вторгнення вони втратили шанс повністю придушити українську ППО, завоювати перевагу в повітрі, знищити станції управління «Байрактарами», і значно недооцінили потребу в засобах ураження для виведення з ладу аеродромів. Крім проблем з плануванням, російська авіація також страждає від недостатньої тренованості льотчиків, нестачі точних боєприпасів, а також складнощів із координацією в умовах паралельних запусків крилатих і балістичних ракет.

Фото: АрміяInform

Міжнародні оглядачі мали завищені очікування від повітряних сил РФ, фокусуючись лише на тактико-технічних характеристиках літаків. Зараз росіяни уникають заходити в повітряний простір України на будь-яких висотах, хоча жодна зі сторін не завоювала панування в повітрі. Україна понесла втрати у радарних системах, але все ще демонструє значну ефективність у збитті російських крилатих ракет. Російська авіація по суті обмежує свою діяльність в тих трьох сферах, які в цілому вдаються російській армії – виконуючи функції летючої артилерійської підтримки, наведення на ціль наземної артилерії і нанесення дальніх ударів ракетами по цивільних цілях. Росія провалила повітряну кампанію за стандартами Заходу, але сумнівно, що це сприймають так само у самій Росії.

The Economist роздумує над тим, чому Росія не глушить GPS-сигнал в зоні бойових дій. ЗСУ наносять удари по Антонівському мосту в Херсонській області за допомогою систем HIMARS, боєприпаси яких коригуються за допомогою GPS. Але система вразлива до глушіння. Росіяни менше вдаються до глушіння, тому що станції глушіння є дуже видимими цілями, і вони хочуть зберегти їх для можливого масштабного конфлікту з країнами НАТО.

Також росіяни самі часто використовують GPS замість власного ГЛОНАСС, і тому глушіння буде шкодити їм самим. Росія могла б напряму впливати на супутники, але це було б атакою на США, ризики якої неспівмірні з успіхом протидії ударам ЗСУ. Хоча Росія може посилити глушіння з огляду на збільшення кількості боєприпасів з наведенням по GPS у ЗСУ, поки що ці ракети влучають в цілі з надзвичайною точністю.

Група аналітиків Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) досліджують прогрес Росії у військовому імпортозаміщенні на основі ракетного удару по миколаївському заводі «Зоря-Машпроект» 13 березня.

Супутникові знімки свідчать про значні пошкодження, які не дадуть заводу відновити роботу в короткостроковій перспективі. Колись цей завод виробляв газові турбіни для найсучасніших військових кораблів СРСР, а після здобуття незалежності Україною – РФ, Індії та Китаю.

Наслідки російського ракетного удару по заводу «Зоря-Машпроект» у Миколаєві / Фото: ДСНС

До вторгнення Росія була стурбована залежністю від західних країн у виробництві військової техніки, і працювала над її зменшенням. Для країн, які хочуть змінити існуючий світовий порядок через застосування сили, зменшення залежності від світової економіки є передумовою для цього.

Після анексії Криму Україна розірвала зв’язки з РФ у військовій сфері. Росія була змушена шукати заміну для газових турбін з України, і обрала для цього власного виробника – «Сатурн», який до того виготовляв двигуни для літаків. Але цей завод залежний від іноземних комплектуючих, і якщо санкції продовжуватимуть закривати Росії доступ до запасних частин, то поступово устаткування вийде з ладу і виробництво зупиниться.

Хоча удар по Зорі-Машпроект – лише один з ракетних ударів, що завдала Росія, він може допомогти зрозуміти, як Росія думає про застосування сили і ризики для промисловості. Якщо Росія, або інша країна, працює над локалізацією певних компонентів, які вона до того купувала на світовому ринку, то місце виробництва цих компонентів може бути потенційною ціллю агресії. Так само, якщо якісь компоненти все ще продовжують закуповувати, то це може демонструвати те, як Росія бачить світ і кого вона бачить на своєму боці.

Експерти Королівського Об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) випустили два актуальні матеріали з тематики війни.

Перший з них присвячений західним комплектуючим в російській військовій техніці, яка застосовується сьогодні проти України. У 27 зразках російської зброї знайшли більше ніж 450 компонентів мікроелектроніки, які виробляються західними компаніями, найбільше у США. Серед цієї зброї ракети Х-59 і Х-101, боєприпаси до РСЗО «Торнадо-С», танки Т-72Б3, ЗРК «Тор М2», ОТРК «Іскандер», безпілотники, комплекси зв’язку та радіоелектронної боротьби. Незважаючи на імпортозаміщення, Росія не змогла замінити ці компоненти. 18% цих компонентів підпадають під експортний контроль США навіть до вторгнення у Крим 2014 року.

Знищена техніка російських окупаційних військ / Фото: 28 ОМБр ім. Лицарів Зимового походу

Щодо інших, то виробники все рівно повинні були переконатись, що продукція не буде використана у військових цілях. Це означає, що компоненти були куплені за підробленими сертифікатами кінцевого споживача, або їх купили у дистриб’юторів в самій Росії, або просто перевикористали для військових цілей без будь-якого дозволу пізніше.

Росія, як і раніше СРСР, має значний досвід у нелегальному отримані західних технологій для своєї військової техніки. Деяка частина цього обладнання закуповувалась через треті країни, щоб приховати справжнього кінцевого користувача.

Росія не досягла своїх цілей у війні в Україні, і використала значну частину свого військового арсеналу з сумнівним успіхом. Росія не зможе повноцінно замінити західні технології, тому може вдаватись до схем із обходу санкцій для закупівлі необхідних компонентів. Розуміння того, як вона це робить, повинно сприяти міжнародним зусиллям із запобігання відновленню російського інструментарію агресії.

У іншому матеріалі йдеться про те, як політична нестабільність підриває безпеку Європи. Європейські країни в цілому гарно впорались з реагуванням на російську агресію, надавши значну підтримку Україні і наклавши потужні санкції на Росію. Але війна затягується, і європейські суспільства можуть втрачати інтерес до України, що дає можливість Росії сіяти невдоволення і незгоду.

Але чим більш мультиполярною стає система міжнародних відносин, тим більше стратегічного бачення буде потребуватись від європейців: процес довгострокової розбудови сприятливого безпекового середовища повинен бути ізольований від політичної нестабільності і недалекоглядності. Німеччина, Франція, Британія, Італія і ЄС в цілому потерпають від внутрішніх криз. Країни, які не проводять вибори або де вибори не є вільними (як Росія чи Китай) мають перевагу в політичній стабільності і плануванні, але зворотнім боком медалі є стагнація і відсутність підзвітності.

Західні країни повинні надати пріоритет стабільності як основи максимізації своїх переваг – прозорості, підзвітності та інновації. Потрібно пояснювати виборцям про загрози, які становить Росія, необхідність санкцій, а також реальну ціну, яку доведеться платити. Це також означає необхідність інвестувати у єдність через стратегічне партнерство, військову співпрацю, дипломатичні відносини та обмін розвідувальними даними. Політична нестабільність є частиною демократії, але її наслідки можуть бути пом’якшені.

Творимо історію разом! ПІДТРИМАйТе БФ “ПОВЕРНИСЬ ЖИВИМ”

ПІДТРИМАТИ