Перейти до головного вмісту

«Перемога України зупинить інших агресорів»: огляд аналітики  

Працюють українські артилеристи, Донецька область, лютий 2023 року. Фото: Костянтин і Влада Ліберові

Західні воєнні експерти пишуть про імперіалістичні мотиви в діях росії. Міркують про плани та цілі Путіна у війні проти України та її вплив на різні аспекти світового порядку. Говорять про необхідність перегляду підходів до протиповітряної оборони в Європі.

Старший радник Комісії США із безпеки та співробітництва в Європі Майкл Хікарі Сесайр у матеріалі для Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) обґрунтовує думку, що вторгнення в Україну варто насамперед розглядати крізь призму російської імперськості

Російська пропаганда намагається переконати, що війна почалася як відповідь на розширення НАТО, але насправді сприйняття України як загрози знаходиться глибоко в російській імперіалістичній культурі. 

Повномасштабне вторгнення стало результатом сприйняття загрози від потенційного росту потужності України у 2025-2030 роках, яка могла б стати перешкодою російським амбіціям у регіоні. Але ця потужність була лише потенційною, а Путін вважав, що росія перебуває на піку своєї військової могутності, що створювало вікно можливостей для вирішення «українського питання». Саме через це сприйняття загрози всі довоєнні вимоги Москви були такими нереалістичними — лише велика угода в стилі Ялтинської конференції і поділ сфер впливу могли її задовольнити. Це пояснює вдавану ірраціональність агресії і готовність її продовжувати попри великі втрати. 

Війна перетворилася на м’ясорубку, в яку росія направляє велику кількість людей і техніку для досягнення обмежених тактичних цілей. Хоча це часто описують як «російський стиль ведення війни», це також і акт відчаю через неможливість перемогти краще вмотивовану і керовану українську армію, яка отримує все більше сучасного озброєння. При цьому росія непропорційно використовує населення колонізованих народів, а також в’язнів. Така тактика, на думку Кремля, дозволить вести війну без соціального колапсу і рано чи пізно здолати українську сміливість і західне озброєння. Тому шанси на досягнення всеохоплюючого переговорного результату з росією невеликі, якщо взагалі існують. Розуміння цього дає можливість переосмислити західну воєнну допомогу Україні. 

Україні потрібні великі кількості простих систем, як от 120-міліметрові міномети, а також проривні озброєння, які стануть конвенційним засобом стримування проти російських військ. Наприклад, ракети ATACMS і літаки

Досі поставки західного озброєння були точковими і запізнілими. Системи на зразок М777 чи HIMARS є винятками. Вони дозволили вести ефективний контрбатарейний вогонь і точково вражати ключові цілі в тилу противника.

Бійці 406-ої окремої артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Олексія Алмазова б’ють із гаубиці М777 по техніці росіян на Херсонщині, березень 2023 року. Фото: АрміяInform

Україні потрібні великі кількості простих систем, як от 120-міліметрові міномети, а також проривні озброєння, які стануть конвенційним засобом стримування проти російських військ. Наприклад, ракети ATACMS створять загрозу для логістичних центрів у Криму, Білорусі і в самій росії. Західні військові літаки, якщо будуть поставлені в достатній кількості, зможуть кардинально повпливати на хід війни. Поставка таких озброєнь може викликати військову відповідь росії, але лише спроможність України здійснювати наступальні дії і знищувати російську військову інфраструктуру може гарантувати досягнення справжньої і міцної мирної угоди.

Гостьовий дослідник RAND Corporation Вільям Куртні аналізує, що війна росії в Україні означає для світопорядку

По-перше, вона може вплинути на сам режим у росії. Захід не має прямого впливу на його зміну, але має непрямий, допомагаючи Україні оборонятись, що підірве силу реваншистського режиму Путіна. 

По-друге, результати війни значно вплинуть на сусідів росії. Якщо вона досягне результату, який вважатиме перемогою, то може зважитись на агресію проти країн Балтії, Казахстану, Грузії чи остаточно взяти під контроль Білорусь. 

По-третє, перед початком агресії мало хто міг сподіватись, що Захід сформує настільки сильну коаліцію для допомоги Україні. Якщо вона переможе, це зупинить потенційних агресорів в інших регіонах, зокрема і тих, які покладаються на російську зброю. Країни НАТО зміцнюють свою оборону, що також посилить їх готовність протидіяти майбутнім агресорам. Також важлива роль демократії в обороноздатності України і готовності Заходу прийти їй на допомогу — на відміну від Білорусі, Україна за 30 років змогла побудувати хай не ідеальні, але сучасні демократичні інституції, і в цей процес залучались західні бізнеси, урядові та неурядові організації. 

На «План Маршалла» для України можуть використати заморожені на Заході російські активи

Післявоєнна відбудова України також може створити прецедент. Говорять про новий «План Маршалла», який може коштувати в кілька разів більше, ніж оригінальний. Для цього зокрема можуть використати російські активи, заморожені на Заході. 

Україна намагається притягнути росію до відповідальності за воєнні злочини, і для цього може бути створений спеціальний трибунал, адже ні Україна, ні росія не є учасниками Міжнародного Кримінального суду, який може розглядати справу про злочин агресії. Притягнення росії до відповідальності може полегшити конфіскацію російських активів на Заході. 

Китай має набагато більше чого втрачати у відносинах із Заходом, ніж із росією

Китай, попри оголошення про «необмежене» партнерство з росією, не займається активним підривом західних санкцій, адже має набагато більше чого втрачати у відносинах із Заходом, ніж із росією. Потенційне постачання зброї їй може загострити напругу між Китаєм і Заходом. 

Ядерна зброя відіграє важливу роль у цій війні. Насамперед у тому, що США не хочуть напряму втручатись у конфлікт на боці України, прагнучи уникнути війни з ядерною державою, і ця політика знаходить широку підтримку на Заході. Це ставить питання щодо «стратегічної неоднозначності» і можливості прямої участі США у разі необхідності оборони Тайваню від КНР, яка також володіє ядерним арсеналом. В цілому, ядерні погрози росії приймають до уваги, але вони не зменшили волю України до боротьби чи готовність Заходу їй допомагати. 

Війна росії проти України створила таку загрозу безпеці, з якою у Європі не стикалися з часів Другої світової. Як неспровоковану агресію проти сусіда її можна порівняти з захопленням Кувейту Іраком у 1990 році. Тоді міжнародна коаліція допомогла вибити агресора. Зараз Україна намагається зробити те саме із підтримкою Західної коаліції. Якщо в України вийде — це відіб’є охоту в інших потенційних агресорів.

Президент росії Володимир Путін і уповноважена з прав дитини Марія Львова-Бєлова 16 лютого у Москві під телекамери обговорюють депортацію українських дітей із окупованих територій. 17 березня Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт обох. Їх підозрюють у скоєнні воєнного злочину — у незаконної депортації та переміщення дітей з окупованих районів України до РФ

Старший радник президента RAND Браян Дженкінз розмірковує про те, що Путін робитиме далі.

За мірками президента росії всі західні лідери — новачки, порівняно з ним. Тому у цій війні він виходить із таких припущень: 1) росія врешті-решт переможе, тому що час на її боці. Попри втрати, вона може далі посилати в бій тисячі рекрутів і знищувати українську інфраструктуру; 2) санкції впроваджують повільно, і важко слідкувати за їх дотриманням, тому росія може легко знаходити обхідні шляхи; 3) проти росії лише Захід, всі інші країни заявляють про свій нейтралітет у війні і при цьому мають глибоку недовіру до Заходу; 4) Путін бачить себе і росію сильними, а Захід слабким і недисциплінованим. Захід також глибоко розділений у питанні війни, і єдність коаліції буде все важче підтримувати. 

Перемога росії в Україні послужить цілі розвалу Заходу і НАТО

Путін прагне досягти наступних цілей: 1) відновлення втраченої радянської імперії, і для цього потрібні більші територіальні здобутки, ніж окуповані на сьогодні території України, Молдови чи Грузії; 2) Україна є ключовим полем бою і завжди буде загрозою, якщо не перебуватиме міцно в російській сфері впливу; 3) перемога в Україні послужить цілі розвалу Заходу і НАТО, частина якого шукатиме шляхи домовлятись, а інша — оборонятись від росії. Це буде справедливою відплатою за найбільшу геополітичну катастрофу — розпад СРСР та Східного блоку; 4) крім територіальних здобутків, росію потрібно поважати — зрештою, це найбільша країна за територією і перша за ядерним арсеналом; 5) бряцання ядерною зброєю служить не лише залякуванню, але і досягненню тактичних цілей – наприклад, щоб Захід добре подумав перед тим, як надавати Україні літаки чи балістичні ракети. 

Путін мобілізує більше сили і застосовує її, якщо не ефективніше, то брутальніше

Для досягнення цілей Путін буде переслідувати таку стратегію: 1) рішучість, витримка і дисципліна — поки Україна не буде підкорена або роззброєна і без перспектив вступити до ЄС і НАТО назавжди; 2) перехід росії на ведення повноцінної війни, а не швидкої «спецоперації», спрямованої на обезголовлення України. Тепер Путін мобілізує більше сили і застосовує її, якщо не ефективніше, то брутальніше; 3) росія за будь-яку ціну має уникати конфлікту з НАТО, для якого не має ресурсів. Варто просто протриматись довше за Альянсу у війні в Україні; 4) затягування війни грає на користь російській чисельній перевазі. Росія має ініціативу і може диктувати темп війни, а Захід лише реагує; 5) Путін буде шукати можливості провокувати кризи в інших регіонах, щоб відволікати увагу Заходу і виснажувати його волю. Все залежить від того, чи дозволить Захід цій тактиці досягти успіху. 

Воєнний аналітик Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) Джон Крістіансон пише про необхідність відновлення європейської протиповітряної оборони під впливом війни в Україні. 

У разі прямого конфлікту між росією та НАТО, авіація відіграватиме надзвичайно важливу роль. При цьому росія зробить висновки зі своїх помилок в Україні, а країнам Альянсу потрібно буде долати великі прогалини у спроможностях. Тому європейцям треба вже зараз вкладати у покращення системи протиповітряної оборони. Росія допустила багато помилок на початку війни, і однією з них була неспроможність завоювати домінування в повітрі, попри значну кількісну і технічну перевагу. 

Авіація не знищила українську систему ППО і застосовувалась в основному для підтримки сухопутних військ, тоді як далекобійні ракети використовували проти стратегічних цілей. Ця тактика виявилась хибною: запаси ракет скоротились, а авіація не може діяти в українському тилу через неподавлені засоби ППО. Більше того, навіть із завданням сухопутної підтримки російська авіація справляється погано через українську тактику запобігання російському домінуванню в повітрі, і Москва змушена не застосовувати свої найновіші літаки через страх втратити їх від дій української ППО. 

Росія не має повноцінних літаків 5-го покоління, а також покладається на розвідувальну мережу на місцях у цілевказанні, що призводить до великої затримки між виявленням цілі й ударом

Незважаючи на це, НАТО не варто вважати, що російські ВКС — слабкі. Навпаки, у потенційному конфлікті із Заходом росія може навчитись на помилках і навіть застосувати ту саму тактику запобігання домінуванню в повітрі проти літаків Альянсу. Західна повітряна міць має значну перевагу перед ВКС: росія не має повноцінних літаків 5-го покоління, а також покладається на розвідувальну мережу на місцях у питанні цілевказання, що призводить до великої затримки між виявленням цілі і завданням удару. Проте вона все ще володіє потужним флотом винищувачів та бомбардувальників, а також розвиненою наземною системою ППО. Російські засоби в Калінінградській області, наприклад, можуть на тривалий час скувати діяльність західних флотів у Балтійському морі та авіації в регіоні. Крім того, росія має набагато вищий поріг толерантності до втрат, ніж Захід. 

З огляду на ці фактори, можна змоделювати, як відбуватимуться зіткнення між росією та НАТО в повітряному просторі. Російська авіація швидко програє через різницю в підготовці, тактиці та кількісній перевазі авіації НАТО. Але ця перевага передбачає, що авіація знаходиться на передових аеродромах у готовності до застосування. Якщо росія досягне ефекту несподіванки, то зможе вирівняти баланс за допомогою ракетних ударів по аеродромах. Паралельно вона покладатиметься на свої наземні комплекси ППО, які становитимуть загрозу для західної авіації далеко від лінії фронту. Якщо ж конфлікт станеться, коли авіація США буде задіяна на іншому театрі бойових дій, наприклад в Індійсько-Тихоокеанському регіоні, то спроможності НАТО надзвичайно послабляться — через кількісний, тактичний та інформаційний диспаритет у сфері авіації між США та європейськими союзниками. 

Сполучені Штати повинні оцінити свої сили в Європі, особливо повітряну компоненту, на випадок війни

Якщо росія вдасться до тактики запобігання повітряному домінуванню НАТО, це поставить сухопутні війська Альянсу у загрозливе становище, адже росія матиме кількісну перевагу і великі стратегічні резерви. Щоб уникнути цього, потрібно: 1) розширити спроможності різних країн Альянсу, щоб не бути залежним лише від однієї країни в питанні якогось ключового боєприпасу чи спроможності; 2) посилити європейську систему протиракетної оборони від російських ракет класу «земля-земля» для досягнення певного рівня захисту баз НАТО в Європі; 3) працювати над покращенням інтеропераційності армій країн НАТО; 4) США повинні оцінити свої сили в Європі, особливо повітряну компоненту, щоб зрозуміти, чи відповідає їх кількість та якість очікуваному ефекту у випадку війни. Результати цієї оцінки повинні бути доступними для союзників по НАТО, щоб ті могли працювати над компенсацією недостатніх спроможностей чи засобів. Ці заходи не так легко втілити, але вони будуть ключовими для виживання та успіху повітряних сил НАТО у майбутньому конфлікті.