«Війна в Україні: гра в довгу». Огляд західної преси

Новий пакет військової допомоги від США, зусилля Росії з імпортозаміщення та протидії санкціям, уроки війни в Україні про майбутнє наступальної тактики та роль роботизованих систем. Про це та інше — у нашому тижневому огляді.

Експерти американського Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) зробили огляд останнього на сьогодні пакету військової допомоги Україні від США. 775 мільйонів доларів з цього пакету використовується на передання зброї безпосередньо із запасів Сполучених Штатів, 3 мільярди спрямовуються на виробництво зброї, що може розтягнутись на роки. США передають: 

• Протирадіолокаційні ракети HARM, які Україна змогла поставити на власні радянські МіГи, що тепер має великий ефект на полі бою. Потенційно може використовуватись і проти цілей в глибині території Росії, що має потенціал до ескалації; 
• 40 бронеавтомобілів розмінування, які можуть використовуватись як на звільнених територіях, так і для проходу мінних полів при наступі; 
• 15 безпілотників ScanEagle, які можуть розвідувати передові позиції росіян для нанесення по ним вогневого ураження. Безпілотники невеликі і вразливі, тому Україна потребуватиме їх постійне заміщення через втрати;
• 16 гаубиць 105-мм та 36 тисяч боєприпасів до них. Американці уже передали 126 гаубиць М777 Україні, і подальша передача цієї артилерії малоймовірна без зниження боєздатності Армії США, тому прийнято рішення перейти на поставки 105-міліметрової артилерії, велика кількість якої перебуває в резерві;
• 1000 комплексів Javelin;
• Вперше передаються 1500 ПТРК Tow. Через велику вагу комплексу вони забезпечують нижчу мобільність ніж Javelin та NLAW. Їх постачання свідчить про поступове виснаження запасів більш сучасних комплексів, тисячі яких були поставлені України США та партнерами раніше;
• Неназвана кількість та клас боєприпасів до M142 HIMARS, що дозволяє думати про передачу Україні ракет ATACMS. Все ж, цей варіант залишається малоймовірним через побоювання ескалації конфлікту та неможливість візуально приховати пуск ракети — раніше чи пізніше відео з’явилось би в соцмережах. 

Британський Королівський Об’єднаний інститут оборонних досліджень (RUSI) пише про кадрові перестановки в російському уряді, спрямовані на досягнення самозабезпечення та імпортозаміщення. Колишній віце-прем’єр-міністр Юрій Борисов замінив на посаді глави Роскосмосу Дмітрія Рогозіна. Борисов є вихідцем з військового середовища, з 2018 року в уряді займався координацію військово-промислового комплексу Росії. Його призначення на посаду і важливість, яку має для Кремля космічна програма, означатиме більш агресивний підхід Росії до космосу з нахилом до все більшого самозабезпечення. Про все більшу роль імпортозаміщення свідчить і інше призначення — віце-прем’єром з функцією нагляду за оборонно-промисловим комплексом став Денис Мантуров, який паралельно є міністром з питань торгівлі та промисловості. Після 2014 року Росія все більше орієнтується на заміщення західних комплектуючих та їх виробництво на території РФ та Білорусі, і цей процес тепер буде під контролем Мантурова, щоб узгодити процеси і прискорити прийняття рішень для обходу західних санкцій. В той же час, Російський союз промисловців та підприємців створює Координаційну раду з питань імпортозаміщення та технологічної незалежності. Співголовою ради призначена Катерина Тихонова, яку медіа раніше ідентифікували як дочку Путіна. Це показує особисту важливість проектів з імпортозаміщення для російського президента. Всі ці дії спрямовані на відокремлення Росії від глобальної економіки та ланцюжків постачання — процес, який може стати незворотнім.

The Economist приходить до висновку, що з часом західні санкції сильно нашкодять російській економіці. Після 24 лютого США, ЄС та союзники ввели велику кількість санкції проти Росії – замороження фінансових активів, відключення російських банків від SWIFT, заборона на експорт тощо. Але поки, як виглядає, російська економіка тримається. Але це не значить, що США та ЄС програють санкційну війну — просто потрібен час, щоб вони спрацювали. Найменш ефективні санкції проти окремих представників російської еліти – функціонерів чи бізнесменів. Замороження чи арешт їх активів за кордоном уповільнюється складністю їх пошуку та доведення належності, і навіть в разі успіху це навряд чи призведе до зміни політичного курсу Росії. Фінансові обмеження, спрямовані проти російських банків, уже мають певний ефект.  

Обсяги транскордонних переказів впали майже до нуля, банки не можуть використовувати долар як резервну валюту переказу, і змушені вдаватись до бартеру – ризикованої та незручної альтернативи. Щоправда, Газпромбанк, через який європейці платять за російських газ, не відключений від SWIFT. Інші платежі проводяться через менші банки, які також не відключили від системи. Замороження активів Центробанку також дало змішані результати. Курс рубля відновився після різкого падіння в березні, а в червні навіть відбувся дефолт за зовнішніми запозиченнями. Хоча він не відображає реальну вартість валюти через жорсткі контрольні заходи, Росія продовжує заробляти тверду валюту на продажу нафти і газу, і тому дефолт не мав наслідків, бо Росія не має потреби в запозиченнях.  

Найефективнішими санкціями на сьогодні стало ліцензування експорту, і мова не лише про товари військового чи подвійного призначення, а і просто високотехнологічні товари – як наприклад чіпи. Американські санкції забороняють експорт не лише чіпів, виготовлених у США, а і чіпів, виготовлених з американськими технологіями. Хоча Росія намагається вводити контрзаходи, як от збільшення активності на «сірому» ринку для отримання доступу до західних компонентів чи ввезення підсанкційних товарів через треті країни без дозволу виробника. Але ціла економіка не може працювати завдяки контрабанді, тим більше що навіть китайські фірми не поспішають допомагати Росії, побоюючись втрати доступу до західних технологій. Тому нестача компонентів триватиме, поширюючись на нові і нові галузі господарства. Результатом буде повільна деградація російської економіки.

Аналітик американської RAND Corporation Пітер Вілсон на основі досвіду російсько-української війни роздумує про те, чи роботизована ударна потуга замінить пілотовані авіаційні сили найближчим часом.  

Кампанія російських Повітряно-космічних сил в Україні по суті спирається на використання далекобійних роботизованих систем ураження — таких як крилатих і балістичних ракет малої та середньої дальності наземного, повітряного і морського базування, без необхідності застосовувати пілотовану авіацію для нанесення таких ударів безпосередньо на полі бою. Насиченість українських військ різноманітними зенітно-ракетними комплексами не дала змогу російській авіації завоювати оперативне домінування в повітрі.

Також, війна показує оперативну спроможність розвідувально-ударних комплексів — поєднання роботизованих повітряних систем спостереження (дронів) з ствольною та реактивною артилерією. Ці системи все більше доповнюються різноманітними баражуючими боєприпасами, які дають одночасно можливість здійснювати розвідку та оперативно завдавати удари. Через вразливість основних бойових танків та БМП на полі бою, в майбутньому вони будуть доповнюватись роботизованими бойовими машинами, так само як і автономні бойові літаки будуть доповнювати пілотовану авіацію. В цілому, російська  кампанія дальніх ракетних ударів не досягла своєї стратегічної мети, частково через недостатні запаси ракет та неможливість швидко наростити їх виробництво. В той же час, США та союзники повинні готуватись до захисту від дальніх ракетних ударів, переносячи частину виробництва стратегічно важливих систем під землю і паралельно вкладаючи кошти в розширення та вдосконалення систем ППО.

Полковник Армії США Девід Джонсон у статті для порталу War on the Rocks ставить питання, чи прийшов кінець «ідеології наступу». Після закінчення Холодної війни США здебільшого воювали проти слабких противників, проводячи швидкі успішні наступальні кампанії. Але ситуація змінилась, і на арену виходять Росія та Китай, які прагнуть досягати своїх цілей військовим шляхом. Війна в Україні демонструє, що оборона і стримування знову актуальні і необхідні як сильніша форма війни.  

По-перше, досягнення ефекту несподіванки є надзвичайно ускладненим для обох сторін. Американська розвідка зібрала точну і достовірну інформацію про плани російського наступу, а також сили і засоби Росії. Обидві сторони користуються засобами повітряної розвідки — від невеликих комерційних дронів на тактичному рівні до супутників на стратегічному рівні. По-друге, незважаючи на всі прогнози, сучасні конфлікти не обов’язково мають бути короткими, особливо між противниками приблизно одного рівня. Це ставить нові вимоги до об’єму складів техніки та боєприпасів, удосконалення системи польової медицини та поповнення втрат, темпів оборонного промислового виробництва. По-третє, відкидання масовості, як однієї з головних засад війни, є помилковим. Насамперед Росія, але і Україна теж, покладають на масовість у бойових діях.

Масовість потрібна як для наступу, так і для оборони. Необхідність накопичувати маси військових підрозділів висуває вимоги до збереження військ, переформування та поповнення підрозділів, щоб витримати у затяжній війні на виснаження. Ця війна показала, що військо в обороні має надзвичайну перевагу, і саме тому Україна може перейти в контрнаступ тільки тоді, коли росіяни будуть достатньо виснажені, в іншому випадку українська армія буде страждати точно так само, як зараз страждають в наступі росіяни. Зараз ми спостерігаємо поворотний момент в історії воєн — повернення оборони як вирішальної форми бойових дій.