Перейти до головного вмісту

Уроки війни в Україні забезпечать США військове лідерство на десятиліття: огляд аналітики

Гелікоптер Збройних сил України під час бойового вильоту з пуском ракет по цілі. Фото: Костянтин і Влада Ліберові

Воєнні аналітики роздумують про сценарії війни у 2023 році і майбутнє Криму. Оцінюють потенціал західних танків та іншої техніки в Україні. Пишуть про вплив війни на Арктику й американське оборонне планування. 

Старший політичний аналітик Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR) Густав Грессель описує сценарії війни у 2023 році

З квітня 2022-го росія веде війну на виснаження. Розраховує на те, що з часом Україна здасться сама або її спротив розвалиться, а Європа не зможе справитись без російських енергоносіїв. Імовірно, цю стратегію вона буде й далі втілювати. 

150-200 тисяч мобілізованих можуть долучитись до бойових дій найближчим часом

Мобілізація допомогла росії втримати оборонні рубежі і перейти до наступальних операцій. Ще 150-200 тисяч мобілізованих можуть долучитись до бойових дій найближчим часом. 

Новий наступ із Білорусі наразі малоймовірний, і її далі будуть використовувати як логістичний тил і місце для підготовки мобілізованих. Цей наступ стане можливим лише у випадку подальшої мобілізації, яка принесе нові виклики. З кожною новою хвилею відсоток людей із бойовим досвідом буде знижуватись, і все меншатиме офіцерів та інструкторів, які зможуть перетворювати мобілізованих на боєздатні підрозділи. 

При цьому російський ОПК показує кращі результати – росія далі виробляє крилаті ракети, сотні нових танків Т-72Б3 і Т-90М і уникає дефіциту боєприпасів, навіть якщо для цього звертається до інших країн. 

Росія вестиме наступальні операції до початку літа, коли її бойовий потенціал знову виснажиться

Росія, найімовірніше, вестиме наступальні операції до початку літа, коли її бойовий потенціал знову виснажиться. Україна відчуватиме наступальний тиск у першій половині року. Але якщо поставки західної бронетехніки наберуть масштабу, то контрнаступ стане можливим у другій половині 2023-го. 

В теорії, Захід може виробляти і постачати більше зброї і боєприпасів Україні, але розширення виробництва триватиме місяці і роки. Збільшення поставок буде ключовим фактором, щоб Україна вистояла у війні на виснаження. 

Війна не закінчиться 2023 року. Оптимістичним сценарієм для України буде виснаження наступального потенціалу росії до такого рівня, що навіть нова хвиля мобілізації не зможе відновити його, і це уможливить проведення контрнаступальної операції. Песимістичним сценарієм буде витискання українських військ із Донбасу із великими втратами і падінням бойового духу. Хоча оперативні паузи можливі, росія не задовольниться неповною перемогою. Це переконує Вашингтон, що Україна не повинна програти, і Захід має допомогти їй із цим. Але дискусія щодо цілей війни і стратегій реагування на неї на Заході триватиме.

Голова програми ядерної політики Фонду Карнегі Джеймс Ектон написав для порталу War on the Rocks, чому у питанні Криму потрібно проявляти обережність. США роздумують над тим, що загроза втрати Криму може зробити росію схильною до перемовин. 

Крим є українською територією, і Україна має всі підстави прагнути відновити контроль за ним. Але Сполучені Штати з огляду на свої інтереси не зобов’язані допомагати їй у цьому. Щоб Крим став важелем у переговорах, Україні потрібно бути готовою поступитись ним в обмін на припинення росією війни та визнання інших анексованих територій українськими. 

Але Україна, на щастя чи на жаль, не прагне робити із Криму розмінну монету. А значить, допомога Вашингтона Києву відвоювати півострів не стане в нагоді у переговорах, але може спровокувати ядерну війну. 

Росія залишає за собою право застосувати ядерну зброю, якщо саме існування держави є під загрозою. Багато хто вважає, що Крим є тією справжньою «червоною лінією» для Путіна, перетин якої призведе до застосування ЯЗ. Це буде зроблено не для того, щоб змінити динаміку на полі бою, а щоб залякати Україну, Європу і США, і змусити Україну відмовитись від бажання відвоювати Крим. 

Загроза ядерної ескалації знизилась

Застосування ЯЗ матиме катастрофічні наслідки. Якщо воно переросте в повномасштабну ядерну війну – загинуть сотні мільйонів. Якщо Україна і Захід підуть на поступки Путіну після детонації ядерної бомби, це нанесе значну шкоду міжнародній безпеці, особливо режиму нерозповсюдження. Хоча зараз в адміністрації Байдена оцінюють, що загроза ядерної ескалації від росії знизилась, це не значить, що вона зникла. 

Анексія півострова 2014 року є особистим успіхом Путіна, знищення якого може похитнути його легітимність. Крим має набагато важливіше значення для росії з військової точки зору, ніж решта окупованих територій. Путін може піти на застосування ЯЗ, бо бачитиме у цьому менше зло для нього особисто. Тому національним інтересам США не відповідає допомога Україні у відвоюванні півострову. Водночас, Крим не повинен бути безпечним тилом для російських військ. 

США можуть розглянути передачу Україні далекобійних боєприпасів в обмеженій кількості, щоб та могла точково вражати військові об’єкти, але не могла провести масовану ракетну атаку для наступу на Крим. Навіть такий сценарій може призвести до ядерної ескалації, але ризик цього набагато менший, ніж у випадку активної підтримки відвоювання півострова. Байден повинен розуміти, що національні інтереси України і США в питанні Криму не повністю співпадають, і тому вирішення статусу півострова потрібно відкласти до кращих часів.

Перший канадський основний бойовий танк Leopard 2, призначений Україні, прибув до Польщі. Фото 6 лютого 2023 року опублікувала у Твіттері міністр оборони Канади Аніта Ананд

Полковник армії США у відставці Роберт Хемілтон у статті для Інституту дослідження зовнішньої політики (FPRI) аналізує рішення західних країн передати Україні танки та іншу бронетехніку. 

Передача танків свідчить про зростаючу впевненість у спроможностях України, хоча в обіцяних кількостях вони навряд чи змінять ситуацію на полі бою. На першому етапі війни США та союзники не вірили, що Україна вистоїть, і тому передавали їй легку зброю на зразок Stinger та Javelin. Але Україна змогла відстояти Київ, а росія сконцентрувалась на бойових діях на Донбасі. 

Наступним етапом західної допомоги стала артилерія, зокрема і реактивні системи HIMARS, які знищували російські склади, логістику і командні пункти. Після успішних українських контрнаступів на Сході та Півдні росія почала атаки на українську критичну інфраструктуру – у відповідь Захід почав постачати Україні системи ППО. З початку 2023 року на полі бою знову настала патова ситуація, і з’явились сигнали про новий російський наступ. В цьому контексті і пролунали заяви про поставку бронетехніки – вона має допомогти в обороні, і після знесилення російського наступального потенціалу – в контрнаступі. Росія тоді постане перед дилемою – спустошувати бази зберігання з старими танками, сподіваючись, що кількість зробить свою справу, або масово задіювати новіші танки, ризикуючи повністю виснажити свій танковий парк. 

Обидва варіанти мають недоліки: за різними оцінками лише 10% танків із баз зберігання придатні до застосування, а нових Т-90 і Т-14 «Армата» в наявності є лише кілька сотень. Але щоб Україна могла скористатись перевагами нових західних танків, повинні зійтись чотири фактори. 

Україна потребує 300-500 танків для формування 4 нових важких бригад

По-перше, Захід повинен надати достатню кількість техніки, щоб створити потужне наступальне угруповання. Найефективніше застосовувати танки, формуючи з них важкі батальйони (30-40 танків) і бригади (90-120 танків). Зеленський заявляв, що Україна потребує 300-500 танків, відповідно має на увазі формування 4 нових важких бригад, які можуть змінити хід бойових дій. 

По-друге, Україні потрібно вчитись правильному застосуванню танків – з підтримкою піхоти, розвідки, інженерних підрозділів і прикриттям ППО. Тоді розкриється потенціал танку і мінімізується його вразливість. 

По-третє, Захід повинен гарно підготувати українські танкові екіпажі, які до того обслуговували простіші радянські машини – це займе місяці. 

По-четверте, Україна повинна налагодити логістику для підтримки боєздатності танків – постачання пального, боєприпасів, запчастин. Радянська військова школа завжди надавала пріоритет озброєнню перед логістикою, і Україні потрібно буде переосмислювати цей підхід. 

Є велика спокуса очікувати негайного результату після прибуття західних танків на поле бою – але все вирішить їх кількість, якість підготовки і логістики. 

Старший радник Центру стратегічних та безпекових досліджень (CSIS) Марк Кенсіен пише про те, що нові пакети допомоги для України – це набагато більше, ніж танки

Дискусія про передачу танків затьмарила собою решту сфер і створила враження, що існування України залежить від їх наявності. Насправді немає ніякої диво-зброї, і танки можуть змінити ситуацію на полі бою лише в комбінації з іншими системами. Що набагато важливіше – високий рівень допомоги зберігається. 

«Партія миру» прагне закінчити війну якомога швидше мирними переговорами, які зафіксують окупацію росією українських територій. Останнє засідання в Рамштайні відкидає цей підхід

У довгій війні на виснаження Україна може перемогти без західних танків, але програє, якщо не буде отримувати амуніцію, транспорт та іншу зброю. Продовження активної підтримки важливе з огляду на те, що скептицизм щодо підтримки Києва росте, і «партія миру» прагне закінчити війну якомога швидше мирними переговорами, які зафіксують стан справ на полі бою – тобто окупацію росією українських територій. Останнє засідання контактної групи в Рамштайні відкидає цей підхід. 

Україна отримає більше ракет до уже переданих систем протиповітряної оборони, а також комплекси Patriot. Це буде наступний крок до створення міцнішого захисту повітряного простору, хоча залишиться багато прогалин. На жаль, Захід згорнув розвиток своєї сухопутної компоненти ППО після Холодної війни, і тому передача більшої кількості систем протягом короткого часу є складною. 

Новий пакет також продовжує підтримку української артилерії. Її важливість зросла з огляду на статичність лінії фронту. І все ж ці поставки не задовольнять потребу бойових дій у вогневій міці, тому потрібно шукати нові підходи. Також Україна отримає велику кількість бойових броньованих машин, які були відсутні в попередніх пакетах допомоги. 

Новий український наступ очікується навесні, і його складно буде провести без бронетехніки. Пакети допомоги можуть містити приховані сюрпризи – такі як бомби GLSDB до HIMARS із дальністю до 150 км. На момент написання статті їх передача не була підтверджена, і автор вважає, що постачання Україні цих боєприпасів свідчитиме про зміну політики адміністрації Байдена. 

Країни Східної Європи і Велика Британія роблять багато, а Німеччина – мало порівняно із своїми спроможностями. Італія, Франція, Іспанія повністю відсутні в останніх пакетах допомоги

Нова допомога показує не лише гарні новини. Європейці постачають набагато менше, ніж США. Країни Східної Європи і Велика Британія роблять багато, а Німеччина – мало порівняно із своїми спроможностями і впливом. Італія, Франція, Іспанія повністю відсутні в останніх пакетах допомоги. На поставку частини озброєння підуть місяці, а те обладнання, яке ще виробляється, потребуватиме років. Але обсяг обіцяного і продовження підтримки – гарні новини для України.

Наслідки конфлікту в Україні відчуваються далеко за її межами. Ще одна аналітична доповідь CSIS присвячена впливу війни на Арктичний регіон

Із початку агресії проти України перестала діяти Арктична рада – єдиний міжнародний орган вирішення проблем у регіоні. Також, реагуючи на загрозу з боку росії, почали процедуру вступу до НАТО Фінляндія і Швеція, які до цього дотримувались нейтралітету. Зросла загроза диверсій росії проти трубопроводів та підводних кабелів в Арктиці та нові загрози, відображені у засадничих документах на зразок Арктичної стратегії США. 

У військовій сфері зміни торкнулись лише частини російських арктичних спроможностей. Росія має на Півночі потужний військовий потенціал, який складається зі стратегічних підводних ядерних ракетоносіїв, ударних субмарин, великих надводних кораблів, стратегічних бомбардувальників Ту-95 і Ту-22, авіаносних ударних груп із МиГ-29К та Су-33, винищувальної авіації на МіГ-31, ешелонованої системи протиповітряної оборони (С-300, С-400, Тор-М2, Панцир), берегових протикорабельних комплексів, а також сухопутної компоненти – 200-ї і 80-ї мотострілецьких бригад і 61-ї бригади морської піхоти. Крім цього, 76-а, 98-а та 106-а повітряно-десантні дивізії проводили тренування для виконання завдань в арктичному регіоні. 

Війна в Україні значно знизила потенціал наземних арктичних бригад і підрозділів повітряно-десантних військ

Напряму війна в Україні значно знизила саме потенціал наземних арктичних бригад і підрозділів повітряно-десантних військ. Усі перераховані частини брали участь у вторгненні і понесли важкі втрати як у живій силі, так і техніці. Наприклад, знищена значна кількість танків Т-80БВМ, що були на озброєнні 200-ї бригади. Немає жодних підтверджень, що корабельна чи авіаційна компонента арктичного угрупування зазнала будь-яких втрат в Україні. Проте арктичні спроможності росії можуть постраждати від санкцій, які були введені після лютого 2022 року. Може відтерміновуватись постачання нових кораблів та підводних човнів для Північного флоту, а розробка перспективних проектів може взагалі не початись. 

Можливо, санкції вплинуть на виробництво високоточних ракет «Калібр» та «Онікс», а також гіперзвукових «Кинджалів», а ті, які виробляються, можуть йти насамперед на забезпечення бойових дій в Україні. Отже, росія не втратила можливість проектувати силу з Арктики на морі та в повітрі, але значно ослабила свою сухопутну компоненту, що робить загрозу сухопутного вторгнення на територію Скандинавських країн менш ймовірною.

Старші аналітики американської RAND Corporation Рафаель Коен і Джаян Джентіле підіймають питання, чи здатна армія США вивчити уроки війни в Україні

Востаннє Сполучені Штати мали змогу перевірити, як їх зброя і тактика працює у війні, не беручи в ній безпосередньої участі, 1973 року у війні Судного дня. Штатам не сподобалось те, що вони побачили – попри великий досвід бойових дій, передову техніку і компетентне командування, Ізраїль втратив 800 броньованих машин, 100 літаків, потребував екстреної допомоги США для поповнення втрат і взагалі перебував на грані поразки. На основі досвіду війни Штати сформулювали доктрину комбінованої AirLand Battle, яка мала б забезпечити перемогу у випадку можливого зіткнення з СРСР. 

Флот США може винести уроки із цієї сухопутної війни. Країна з дуже обмеженими морськими спроможностями потопила російський флагман «Москва» 

Війна в Україні сьогодні дає багато уявлень про майбутнє бойових дій в 21 столітті. Насамперед постає питання, чи повернулась доба індустріальної війни і чи пройшов час коротких операцій, в яких вирішувала швидкість і точність. Багато інших експертів писали про майбутнє танків і гелікоптерів на сучасному полі бою, з огляду на те, скільки їх знищили українці за допомогою як сучасних комплексів, так і досить старих ракет. І навіть флот США може винести уроки із цієї сухопутної війни – як країна з дуже обмеженими морськими спроможностями змогла потопити російський флагман «Москва» і багато інших менших суден. 

Досвід війни цікавий і для авіації – росія не змогла завоювати домінування в повітрі, попри величезну перевагу, а українська авіація все ще літає навіть через рік після початку війни. Також війна підкреслює важливість дронів для бойових дій на суші, на морі та в повітрі. 

США уже застосовують досвід війни в Україні, посилюючи ті спроможності, які виявились успішними і закуповуючи більше артилерійських боєприпасів, систем HIMARS, комплексів Javelin i Stinger. 

Але не всі уроки такі очевидні – наприклад, танки насправді виявились дуже вразливими, і водночас незамінними при наступальних операціях. Ще важче буде засвоїти ті уроки, де вчитись треба буде на російських невдачах, а не на українських успіхах. США все ще вкладаються у розробку гелікоптерів і великих надводних кораблів, незважаючи на їх вразливість. У цілому Штатам варто переосмислити баланс між кількістю і спроможністю. Наразі вибір зроблений на користь дорогих якісних спроможних систем, навіть якщо це означає, що їх закуплять менше. Але війна в Україні показує, що кількість має значення. Замість дискусії про те, чи повинна Україна отримати Patriot, F-16, танки Abrams i Leopard, потрібно зрозуміти, що ці системи матимуть значний вплив на хід бойових дій, тільки якщо будуть доставлені в достатніх кількостях. 

У затяжній війні перемагає той, у кого більше зброї та амуніції. Водночас, західна техніка і тактика застосування може бути кращою, ніж російська, тому США можуть і не зіткнутись із загрозою затяжного конфлікту, хоча війни в Іраку та Афганістані говорять про зворотне. Якщо США вивчать правильні уроки із цієї війни, як вони зробили це після війни Судного дня, вони можуть забезпечити собі військове лідерство на десятиліття. Другого шансу вивчити ці уроки може і не бути.