«Ми не вірили до останнього. О 5.08 прийшла перша ракета»

Командир підрозділу радіотехнічних військ Повітряних сил 29-річний Антон Янович в армії — більше третини свого життя. Через початок російсько-української війни прискорено закінчив Харківський університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба 2015-го. Служив на Одещині. Брав безпосередню участь в обороні міста-героя Харків у складі батальйонно-тактичної групи «Материк» від ХНУПС. Зараз служить у центрі країни. 

Завдання підрозділів РТВ — своєчасно виявити та попередити про повітряний напад. Саме вони цілодобово слідкують за небом над Україною та навколо неї. Першими бачать націлені на нас ворожі ракети чи дрони, визначають їхні координати і повідомляють командуванню.  

«Повернись живим» із лютого забезпечив бригаду, до якої входить підрозділ Антона Яновича, майном на 3 834 701,46 гривні. Це — десятки найменувань засобів зв’язку й живлення, зокрема, обладнання для рухомих командних пунктів. Представник Фонду Олексій Дубинка приїхав до військової частини дізнатися про додаткові потреби підрозділу. Ми розпитали командира про будні української протиповітряної оборони і найтяжчий день його служби — 24 лютого 2022 року. Далі — пряма мова Антона Яновича.

Початок великої війни

— Ввечері напередодні повномасштабного нападу росії я змінився з чергування. Був начальником командного пункту підрозділу радіотехнічних військ у Рогані. В батальйоні проводили якраз тактичні навчання. В 17.00 зробили паузу. За кілька хвилин до півночі зателефонували: збираємось. Я й оперативний черговий приєдналися до чергового по частині хвилин за 40. Ми з годину посміялися, побалакали, попили кави і вирішили поспати по черзі кілька годин. Я мав відпочивати з 4 до 6 ранку.

Близько 4:00 з Бєлгорода вилетів Мі-8. За кілька хвилин у повітрі було вже 56 ворожих бортів

О 3.30 розшифрували дані, що буде напад російської федерації за пів години. Близько 4:00 з Бєлгорода вилетів Мі-8, почалися вильоти з Курська. Ми це бачили на своїх моніторах: одна відмітка цілі віддаляється від Курська кілометрів на 50, розходиться на три. За кілька хвилин у повітрі було вже 56 ворожих бортів.

Мене прийшов міняти оперативний черговий: «Іди відпочивай». Відповів, що хай вже вони відлітають, потім. Ніхто не очікував такої війни. Ми не вірили до останнього. Близько 5 години доповіли з прикордонних Охтирки на Сумщині, Милового на Луганщині про обстріли. І о 5.08 прийшла до нас перша ракета. Було чотири крилаті, декілька РСЗВ, два авіаудари. Загинув оператор радіолокаційної станції Ярослав Лопатко. Отримав тяжкі поранення, помер у лікарні.  

Після атаки пропав зв’язок із командним пунктом бригади. На щастя, нам вдалося підключитися на повітряне командування нашого регіону і ми продовжили передавати інформацію про цілі безпосередньо туди.

Як виявляють ворожі ракети, дрони і літаки

— На рухомому командному пункті є чотири робочих місця: командира, оперативного чергового, оператора вводу інформації та чергового зі зв’язку. Також є місце під виносну апаратуру, на ньому може працювати оператор станції. Протирадіолокаційні ракети росіян полюють за нашими РЛС. Щоб не втратити людей у разі атаки, потрібні виносні робочі місця для оператора станції, які в тому числі можуть працювати на базі рухомих командних пунктів. Це дає змогу діяти з безпечної відстані. В підрозділі можна лишити людину, яка вмикатиме й вимикатиме станцію і того, хто слідкуватиме за зв’язком, а решту розосередити задля безпеки.

Колись працювали так: оператор аналогової станції бачив ціль і повідомляв про неї наверх командуванню. Мав постійно вдивлятися в індикатор кругового огляду, круглий старий радянський телевізор: в ньому стрілочка, промінь крутиться і виявляє точку. Слідкує за нею: ще оберт — вона змістилася, значить — ціль. Він голосом видає інформацію на командний пункт. Там з оргскла стоять планшети з азімутальним кругом, сіткою ППО. Людина малює точку, підписує номер цілі й передає її оперативному черговому вищого рівня. І так із кожним обертом він видає ціль.

Пізніше, коли оператор аналогової станції бачив ціль, він повідомляв про неї оператору вводу, той видавав дані нагору вже в цифровому полі оповіщення. 

Час проходження інформації від роти до бригади — 5 хвилин. А з цифровою видачею — близько 37 секунд

Таким чином оператор може видавати не більше 10 цілей за хвилину. Знаю трьох, яким вдавалося 12, але це щось надзвичайне. Час проходження інформації від роти до бригади — 5 хвилин. А з цифровою видачею — близько 37 секунд. Якщо станція обладнана відповідними пристроями для автоматичної цифрової видачі, все відбувається значно точніше, швидше. Спрощується задача, не потрібно робити розрахунки. Оператор клацає на ціль — і її азимут, дальність в автоматичному режимі відображаються на індикаторі. А оператор більше на неї не відволікається, шукає нову ціль.

Маємо екстрактори для цифрової видачі, завдяки чому передаємо інформації про цілі автоматично у «Віраж-планшет» (програмне забезпечення, підсистема збору, обробки, відображення та аналізу інформації про повітряну обстановку. — Ред.). Оператору лишається тільки оперативно присвоїти номер цілі.

Чого потребує рухомий командний пункт

— Бажано мати КП на базі повнопривідного високопрохідного і потужного авто. Наші підрозділи виїжджають в поля, часто – в багно. Раніше більшість РКП були зібрані на причепах, до яких потрібен був тягач. На початку війни кілька таких довелося залишити, бо машина не змогла їх витягнути. 

Ми обладнали рухомий командний пункт на базі радянської машини. Запчастини до таких закінчуються, вже є не всі. 

Маємо два місця для відпочинку. Для цього домовилися з Укрзалізницею, дала нам полиці з потяга

Чергування може тривати як 2 год, так і три доби залежно від задач. Тому потрібен хоч мінімальний комфорт. Маємо два місця для відпочинку. Для цього домовилися з Укрзалізницею, дала нам полиці з потяга. Опалюємо буржуйкою, хочемо встановити конвектор. Кондиціонера немає, плануємо зробити вентиляцію.

Безперервний зв’язок — це основне. Завдяки супутниковому або старлінку, який не потрібно перенастроювати – він сам собі ловить кращий сигнал, на цьому командному пункті можна в русі отримувати інформацію і передавати на вищій рівень.

Матеріально-технічна допомога наших партнерів, у принципі, гарантує нам зв’язок. Але для функціонування обладнання в РКП потрібні, наприклад, генератори і пристрої безперебійного живлення. Ми отримали такі від Фонду. Також «Повернись живим» допоміг ноутбуками, мережевим обладнанням, IP-телефонами Grandstream — таким я зв’язуюсь із командуванням. На ньому налаштований гучномовний зв’язок, не потрібно постійно слухавку тримати в руках, можна вимкнути мікрофон.