Перейти до головного вмісту

«Ніжний дотик до смерті». Фоторепортаж 

Виявити міни, розтяжки та інші вибухові пастки і не підірватися на них. Встановити власні мінні загородження проти живої сили та техніки ворога. Проробити безпечний прохід у мінних полях та провести ним своїх побратимів. Ці та інші критично важливі навички інструктори Фонду «Повернись живим» відпрацьовують із українськими підрозділами, які вирушають на фронт. Створений ними базовий курс із мінної безпеки від початку повномасштабного вторгнення пройшли понад 800 українських бійців. 

Розповідаємо у фоторепортажі, як відбувається навчання, і чому саперні знання — критично важливі на війні. 

 «Ворог може встановити вибухівку як завгодно і де завгодно. Під ногами, на деревах збоку від стежки, над головою… З різними способами підриву. Ви маєте бути готові до того, з чим зустрінетеся на фронті», — старший інструктор «Повернись живим» зі спеціальної інженерної підготовки Євгеній Антипенко проводить заняття для підрозділу патрульної поліції на імпровізованому полігоні у лісі. 

Старший інструктор «Повернись живим» зі спеціальної інженерної підготовки Євгеній Антипенко / Фото: Євген Солонина

Поруч, як навчальна ілюстрація до його слів, на дубовій гілці, наче гігантський металевий жолудь, погойдується граната. А від неї тягнеться ледь помітна павутинка розтяжки.

Євгеній займається саперною справою з початку 2000-х. Навчався в українських та закордонних фахівців, які діяли в різних гарячих точках. А у 2014-му він і сам опинився на війні. 

Одна з пасток, з якими українські бійці можуть стикнутися на фронті / Фото: Євген Солонина

«Ми дамо вам ази і загальну логіку. А далі завжди думайте своєю головою!»

Євгеній Антипенко

«Ми дамо вам ази і загальну логіку. А далі завжди думайте своєю головою!» — інструктор дивиться на слухачів з-під насунутої на лоба піксельної панами. 

Навчальні макети мін та саперні кішки для їхнього зняття / Фото: Євген Солонина

Крутить у руках прищепку, саморіз, батарейку, і пучок дротів, які наче самі собою перетворюються на підривач. І озвучує суть свого фаху: 

«Руки сапера — ніжним дотиком до смерті роблять її шматком металу та пустишкою»

Євгеній Антипенко

«Руки сапера — святі руки. Одні годують, інші рятують, а ці руки — ніжним дотиком до смерті роблять її шматком металу та пустишкою».

Нинішні учасники навчань — бойові підрозділи Департаменту патрульної поліції Києва, які невдовзі вирушать на фронт. 

Боєць підрозділу патрульної поліції під час вивчення металодетекторів / Фото: Євген Солонина

Інструктори «Повернись живим» розділили їх на декілька груп, кожна з яких отримала різні завдання.

Одна група розсіялась по високій траві на узліссі та відпрацьовує роботу з металодетекторами різних моделей. Окрім навчальних мін хлопці та дівчата знаходять ще кілька трофеїв: осколки та гільзи часів Другої світової війни.

Дві інші групи по черзі встановлюють протипіхотні мінні загородження і пастки, а потім зі щупами та пінпоінтерами, міні-металошукачами, розміновують у них прохід для свого підрозділу.

Ще дві групи вчаться встановлювати протитанкові мінні поля, а потім виявляти і знешкоджувати міни.

«Лягай у траншею і тягни!» — Командує Андрій, ще один інструктор Фонду з мінної безпеки. Боєць, який щойно виявив протитанкову міну, чіпляє її край саперною кішкою, а сам разом із тросом відходить на солідну відстань, ховається за бруствером і починає тягнути. Кілька секунд — і міна вилітає з ямки, наче корок, робить кульбіт і падає поруч у траву. Якби умовний супротивник поставив разом з нею інші вибухові пристрої–«сюрпризи», то ніхто б від них не постраждав.

«Перший пріоритет — життя та здоров’я бійця і всього особового складу, — пояснює Євгеній Антипенко. — Бо мінно-вибухові травми — це не осколкове чи кульове поранення. Це майже завжди — загибель або каліцтво — втрата кінцівок. Тому ми навчаємо підрозділ, як мінімізувати цей ризик, як допомогти побратиму у разі підриву і як діяти злагоджено в умовах мінної небезпеки».

Крім власних інструкторів, «Повернись живим» залучає до цього навчального курсу вузькопрофільних фахівців: з тактичної медицини та з використання металодетекторів.

Мінна небезпека — одна з тих проблем, яка нікуди не зникне і після перемоги. Причому йдеться не лише про мінні поля. Адже, за розрахунками Генштабу ЗСУ, російські окупанти щодня випускають по Україні 40-60 тисяч боєприпасів, частина  яких не розривається. На розмінування звільнених територій піде багато років, визнають аналітики Фонду.

Тому навчання саперній справі та постачання засобів для розмінування — серед пріоритетів «Повернись живим».

Євгеній Антипенко розробив індивідуальні та колективні набори сапера, які зараз постачаються до війська.

Загалом з 24 лютого «Повернись живим» закупив для українських підрозділів 6 420 наборів для розмінування на суму 9 760 780 гривень. 

І це лише початок, адже запит на це обладнання та на проходження курсу з мінної безпеки продовжує зростати.

«У бійців зараз зовсім інша, набагато сильніша мотивація. І я сам отримую задоволення від того, що не лише самовдосконалююся, але й передаю свої знання, навчаю людей», — говорить Євгеній Антипенко, складаючи сумку сапера після практичних занять.

Старший інструктор «Повернись живим» зі спеціальної інженерної підготовки Євгеній Антипенко під час навчань
/ Фото: Євген Солонина

Нашу розмову переривають вибухи.

«Підрив?» — кричить інструктор у бік заростей, де остання група долає смугу мінних перешкод.

«Виявили і зняли розтяжку», — бадьоро відповідає старший групи. Навчальні гранати, закріплені до дерев, вибухають не менш гучно й видовищно, ніж бойові. 

Творимо історію разом! ПІДТРИМАйТе БФ “ПОВЕРНИСЬ ЖИВИМ”

ПІДТРИМАТИ