Нові почесні найменування підрозділів ЗСУ: як це робиться та для чого

Нові почесні найменування підрозділів ЗСУ: як це робиться та для чого


23 серпня, у День Державного прапора, на Софійській площі у Києві відбулася церемонія присвоєння почесних найменувань бойовим військовим частинам Збройних сил України. Процес присвоєння почесних найменувань бригадам ЗСУ розпочався 2014 року, коли з початком російсько-української війни стало зрозуміло, що ЗСУ не можуть перебувати в тій самій ідеологічній парадигмі, що і ворожа армія.  Чому це важливо та на честь кого називають українські військові бригади «Повернись живим» розповів історик Василь Павлов, який і допомагає розробляти почесні найменування.

Як було колись

У 1992 році, коли ЗСУ тільки починали свою історію, усі військові частини були позбавлені всіх почесних найменувань. У спадок від Радянського Союзу вони отримали номер, спеціалізацію і назву самого підрозділу. У 1999 році було видано Указ Президента України (який до 2009 року був засекреченим) про повернення ЗСУ  всіх радянських почесних найменувань. Так були повернуті  почесні найменування, отримані за бойові дії під час Другої світової війни, радянські військові нагороди (ордени Суворова, Кутузова, Невського…) та гвардійські найменування.

З 1999 до 2015 року всі військові частини перебували в парадигмі радянської мілітарної історії та традицій. Деякі з них носили імена частин, які давно припинили своє існування або взагалі не мали відношення до України.

У 2014 році, з початком російсько-української війни, стало зрозуміло, що ЗСУ не можуть перебувати в тій самій ідеологічній парадигмі, що і ворожа армія. У ЗСУ розпочалася робота з вироблення єдиної концепції, яку на початковому етапі очолював полковник Валентин Федічев (директор департаменту соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України, був заступником керівника штабу АТО). Саме він надіслав до Українського інституту національної пам’яті листа, з якого почалася робота щодо перейменувань.

Нові почесні найменування

Указом Президента від 18 листопада 2015 року більшість частин ЗСУ були позбавлені більшості  радянських рудиментів у назві. Так цим указом було скасовано у ЗСУ почесне найменування «гвардійська», з назв прибрали радянські військові нагороди і назви населених пунктів, які розташовані за межами території України.

Так, наприклад, 24 окрема механізована Самаро-Ульянівська Бердичівська Залізна ордена Жовтневої Революції, тричі ордена Червоного Прапора, орденів Суворова і Богдана Хмельницького бригада імені князя Данила Галицького надалі мала іменуватися 24 окремою механізованою Бердичівською Залізною бригадою імені князя Данила Галицького (з 23 серпня 2017 року бригада першою з усіх у ЗСУ отримала почесне найменування: 24 окрема механізована бригада імені короля Данила).

Водночас у нас з’явилися частини, які взагалі не мали почесного найменування, або які мали елементи старих радянських найменувань, що на той момент не викликало ідеологічної відрази.

Через укази на сайті Президента можна подивитися, як змінювалися назва, традиції, певні елементи тієї чи іншої військової частини.

Як приклад можна навести 128 окрему гвардійську гірсько-піхотну Туркестансько-Закарпатську двічі ордена Червоного Прапора бригаду, яка у листопаді 2018 року стала 128-ю окремою гвардійською гірсько-піхотною Закарпатською бригадою; 7-й окремий Бреславльський полк армійської авіації став 7 окремим полком армійської авіації; 80 окрема аеромобільна ордена Червоної Зірки бригада стала 80-ю окремою аеромобільною бригадою; 93 окрема гвардійська механізована Харківська двічі ордена Червоного Прапора, орденів Суворова і Кутузова бригада – 93-ю окремою гвардійською механізованою Харківською бригадою; 30 окрема гвардійська механізована Новоград-Волинська Рівненська орденів Червоного Прапора і Суворова бригада – 30-ю окремою гвардійською механізованою Новоград-Волинською Рівненською бригадою та ін.

У 2015 році розпочався процес декомунізації, розробки нового однострою і стало зрозуміло, що старі ідеологічні конструкції не відповідають дійсності, яка склалася в ЗСУ. Було прийнято рішення про початок роботи над почесними найменуваннями. Другий етап цієї роботи припав на 2017 рік. У травні з’явилося розпорядження начальника Генерального штабу про початок цієї роботи та сформовано кілька робочих груп.

Тоді ж було вироблено перші загальні принципи, за  якими частини ЗСУ мали б отримати почесні найменування. За основу було взято використання української міліарної традиції, національної історичної традиції і в деяких ситуаціях додавалася територіальна традиція. Мала значення історія підрозділу, місцевості, поєднання всіх факторів.

Таких принципів було визначено три. Перший називається «патроніальний» – за яким військова частина отримувала почесне найменування на честь історичних, військових або політичних діячів з історії України або мілітарної історії. Наприклад, 24 ОМБр імені короля Данила; 30 ОМБр імені князя Костянтина Острозького; 57 ОМПБр імені кошового отамана Костя Гордієнка; 58 ОМПБр імені гетьмана Івана Виговського; 26 ОАБр  імені генерала-хорунжого Романа Дашкевича; 15 Бориспільська бригада транспортної авіації імені авіаконструктора Олега Антонова; 3-й окремий полк спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго; 406 окрема артилерійська бригада імені генерала-хорунжого Олексія Алмазова; 92 ОМБр імені кошового отамана Івана Сірка; 17 окрема танкова Криворізька бригада імені Костянтина Пестушка; 456 бригада транспортної авіації імені Дмитра Майбороди; 36 ОБрМП  імені контрадмірала Михайла Білинського.

За другим принципом бригада отримувала почесне ім’я на честь історичних подій, історичних військових частин. Наприклад, 93 ОМБр «Холодний Яр»; 72 ОМБр імені Чорних Запорожців; 55 ОАБр «Запорізька Січ»; 28 ОМБр імені Лицарів Зимового Походу; Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут.

За третім принципом військові частини отримували ім’я, яке походить від територіальної назви. Наприклад, 56 окрема мотопіхотна Маріупольська бригада; 1 окрема танкова Сіверська бригада; 16 окрема бригада армійської авіації «Броди»; 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада.

Спочатку наші військові частини використовували в якості бренду своє цифрове найменування. А тепер до цифрового елементу додається й почесне найменування.

24 серпня 2017 року був підписаний Указ, що відкрив нову хвилю почесних найменувань, які були впроваджені в ЗСУ з серпня 2017 року і впроваджуються досі.

У нових почесних найменуваннях історичні назви поєднуються з сучасною історією. Наприклад, коли підбирали ім’я 72-й бригаді і виник варіант «Чорних Запорожців», бригада  пригадала подію зі своєї сучасної історії. Під час однієї з ротацій в ефірі противник назвав їх «чорними». Тому, ім’я «Чорних Запорожців» скомпонувалося у свідомості цього підрозділу, і назва прижилась. 17 окрема танкова Криворізька бригада названа на честь Костянтина Пестушка – людини, яка народилася, жила, діяла в цьому регіоні. Таке ім’я – ініціатива бригади, поєднана з ініціативою істориків. Наша задача – провести адміністративно – обґрунтувати, затвердити.

Але не в кожному регіоні є те, що пов’язано безпосередньо з професійною діяльністю. Є такі військові частини, що в історії України немає фахівців подібного профілю. Наприклад, немає у нас видатного гірського піхотинця. Тому, щоб знайти почесне найменування гірсько-штурмовим бригадам, треба шукати інші варіанти, але для цього потрібен час.

Новий імідж і нове значення

Є бригади, яким почесне найменування було запропоновано, є такі, які обирали самі. Це все регламентується законом «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій, в тому числі і військових частин».

Присвоєння почесного найменування неможливе без прийняття рішення особовим складом, яке фіксується в протоколах загальних зборів і громадського обговорення, яке також фіксується протоколами. Тому жодне почесне найменування не було нікому нав’язане. Але великий відсоток роботи лежить на командуванні бригади, багато чого залежить від громадського оточення військової частини. До того ж, частини всі різні – є публічні та непублічні. Відповідно, хтось може робити відкрито побудову іміджу, але інші частини, які не менше працюють, виконують поставлені завдання, та через специфіку завдань і діяльності не мають можливостей піару.

Та ж 24 бригада – приклад класичного ребрендингу. Формально вони були бригадою ім. Данила Галицького. Стали – ім. короля Данила – історично це одна й та сама особа. Ось так, кардинально не змінюючи назви, можна змінити сенс і наповнення, який у них вкладає особовий склад. Це бригада, яка вже має імідж королівської піхоти, і це створено нею самостійно.

Зараз вже є багато механізованих бригад, які об’єднуються навколо свого почесного найменування і в особового складу відбувається зміна світогляду. Кожна бригада повинна розуміти, як почесне найменування після присвоєння буде використовуватися у повсякденному житті, в ООС, під час призову військовослужбовців на службу тощо. Процес присвоєння почесного імені – тривалий, але він відбуватиметься швидше, коли люди приходитимуть до бригаду з іменем.

Часто молодь, яка хоче служити, орієнтується на картинку. Тобто  емблема військової частини теж відіграє певну роль у виборі місця служби. Гучна назва, красива картинка, піар – це ті моменти, які допомагають майбутнім військовослужбовцям зробити вибір.

Жодній із бригад не пропонується невідповідне ім’я. Під цими іменами хлопці воюватимуть і гинутимуть. Вони мають право на вибір. А ми як історики маємо допомогти, підштовхнути, обрати якусь форму. Всі, хто працює над цим, працюють на результат. Варто розуміти, що це робиться не тут і на зараз. Це робиться для тих хлопців, які пішли до дитячого садочка або ще не народилися. Це формування традицій, іміджу, бренду ЗСУ на майбутнє.


Переглядів: 123

Останні новини