Проблема некомплекту військ в питаннях боєздатності не вирішальна, але ми створили потужний резерв, – Попко

Проблема некомплекту військ в питаннях боєздатності не вирішальна, але ми створили потужний резерв, – Попко


«При позиційній обороні, яка зараз ведеться в районі проведення Операції об’єднаних сил, з періодичним загостренням або затуханням, комплект військ, який є наразі, в принципі задовольняє і спроможний вирішити весь спектр завдань. Але у випадку повномасштабної агресії, у нас створений потужний резерв, оперативний резерв першої черги, для бойових військових частин. Протягом доби він може бути поданий, як в пункти постійної дислокації усіх бригад, так і в райони виконання завдань».

Про це в ефірі військової радіостанції Армія FM розповів командувач Сухопутних військ генерал-полковник Сергій Попко. В інтерв’ю, окрім спроможностей протистояти РФ на Донбасі, командувач також розповів про те, як змінилися Сухопутні війська за п’ять років, як боротися з некомплектом в армії та про добровольців.

Якщо порівняти Сухопутні війська 2014 року і 2019 – наскільки вони змінилися за цей час?

Сухопутні війська змінилися і в кількісному, і в якісному розумінні. Напевно, жодна країна світу не має такого досвіду і такої кількості створених організмів, типу «бригади», «полку», під час війни. З 2014 року ми сформували додатково чотири мотопіхотні бригади, дві механізовані, одну гірсько-штурмову, дві артилерійські й ряд полків. Вони сформовані, укомплектовані особовим складом, забезпечені військовою технікою і виконують завдання. Окрім того, бойові можливості Сухопутних військ зросли завдяки тому, що на озброєння поступила новітня, модернізована, відремонтована техніка. Якби ми мали такий бойовий потенціал у 2014 році, то, мабуть, слова «агресія» щодо нас взагалі не звучало б. Це не секрет, що наші мотопіхотні бригади формувалися з окремих батальйонів територіальної оборони, вони були розкидані по всій лінії фронту. Насправді, великих зусиль коштувало зібрати їх в одному районі, сформувати управління бригади, організувати забезпечення. На той час вони були на шкільних автобусах, автомобілях, приписаних з народного господарства. Зараз наші мотопіхотні бригади майже досягли рівня легкої піхотної бригади країн НАТО. Певні підрозділи озброєні бойовими машинами піхоти, броньованими дозорно-розвідувальними машинами. В складі мотопіхотних бригад створені потужні бригадні артилерійські групи, які навіть перевищують по своїм бойовим можливостям легкі піхотні бригади країн НАТО. Я можу впевнено сказати, що Сухопутні війська значно виросли. Ми спроможні протистояти на різних напрямках сухопутним угрупованням нашого єдиного агресора.

Тобто, наші війська цілком здатні протистояти військам Росії?

Так, здатні. До того ж, ми не стоїмо на місці. З розвитком тактики, оперативного мистецтва війн майбутнього, особливо «гібридних війн», зусилля і Оборонно-промислового комплексу, і ЗСУ спрямовані на те, щоб відновити свою, можливо, раніше втрачену, ракетну потужність. У нас створюються новітні ракети. Наразі – малої дальності, але наш науковий і промисловий потенціал дозволяє зробити і більше. Ми розвиваємо реактивні системи залпового вогню. У нас успішно, протягом минулих років, пройшли випробування реактивних систем залпового вогню «Вільха» українського виробництва. Ця система вже прийнята на озброєння і поступає в частини Сухопутних військ. У нас відбувається збільшення дальності, потужностей і точності. Це стосується не тільки великих калібрів, а й ствольної артилерії. Тому, розвиток є, бачення подальшого розвитку є. Гадаю, нашого агресора це бентежить. Вони не можуть спокійно до цього ставитися. Постійні фейкові вкиди демонструють те, що вони нас бояться.

Які з сухопутних бригад, що першими вирушили на Схід у 2014 році, ви могли б відзначити?

Мені, як командувачу, не коректно виділяти «кращих» і «гірших». Але першими пішли виконувати задачі бригади, у яких частини постійної дислокації були в готовності. Ті бригадти, у яких готовою було як мінімум по одній батальйонно-тактичній групі. Можна відзначити 51 бригаду, і 72, і 30. Ті основні, які в перші години вийшли на захист. Але було й багато інших.

Днями начальник Генерального штабу ЗСУ Віктор Муженко розповів, що у період з 2014-го до 2018 року в Україні майже 170 тисяч добровольців уклали контракти з армією. Хто для вас добровольці сьогодні?

Моє ставлення і до конкретних людей, і до добровольчого руху в цілому, не змінилося з 2014 року. Ці люди витягли на собі перший тягар війни, не зважаючи ні на що. Вони прийшли, не чекаючи повісток, не ховаючись від них. Для мене добровольчий рух – це краща частина українського суспільства. І я не знаю, як розвивалися б події, якби у нас не з’явилися добровольці і не показали всьому світу, і в першу чергу, агресору, хто такі українці. Показовим було те, що ніхто не вимагав пільг, зарплат, особливого ставлення – люди йшли за покликом душі. Свої кошти, зусилля, здоров’я і навіть життя клали на захист Батьківщини.

Чи підтримуєте ви дружні стосунки з кимось із добровольчих батальйонів?

Однозначно. Підтримую стосунки з багатьма і добровольцями, і волонтерами. Багато з них зараз очолили і структурні підрозділи в органах управління Сухопутних військ, і військові частини. Я дуже їм вдячний.  Коли з людьми зустрічався на передньому краї, в мене навіть думки не було поділяти – хто тут добровільно, хто не добровільно. Всі виконували задачі. Це потім, коли обстановка була більш спокійною, можна було зустрітися і дізнатися історію людини і яким чином вона потрапила на фронт. Але основне, що дали добровольці, це – довіра, підтримка і впевненість. Плече праворуч і ліворуч – це основне.

Сьогодні існує багато інформації щодо некомплекту наших підрозділів. Яка зараз ситуація в Сухопутних військах?

Так, є така проблема на сьогодні, як некомплект військ. Але в питаннях боєздатності вона не вирішальна. На даний момент, коли в районі ООС ведеться позиційна оборона з періодичним загостренням або затуханням, той комплект військ, який є, в принципі, задовольняє і спроможний вирішити весь спектр завдань. У випадку повномасштабної агресії, ми вже створили потужний резерв, оперативний резерв першої черги, для бойових військових частин, який протягом доби може бути поданий як в пункти постійної дислокації усіх бригад, так і в райони виконання завдань. Протягом однієї-двох діб бригада набуває повної бойової спроможності, адже ці люди мають бойовий досвід. В грудні, наприклад, коли у нас був введений воєнний стан, керівництвом Збройних Сил було сплановано збір і подача відповідного ресурсу оперативного резерву першої і другої черги, як в бойові частини, так і в частини територіальної оборони. Ми із задоволенням оцінили, що навіть коли роздавали повістки на 10-15 діб навчальних зборв, кількість бажаючих прийти на ці збори в рази перевищувала наші можливості їх прийняти.

Які причини того, що все ж таки, є некомплект підрозділів, на вашу думку?

Якщо говорити про мирний час, то причин багато. На даний час, вважаю, є  об’єктивна причина – це житловий фонд для сімей військовослужбовців. Багато часу військові знаходяться у відриві від сімей. Не всі пункти постійної дислокації можуть забезпечити житлом сім’ї військовослужбовців, а люди п’ятий рік воюють. Я розумію, що відрив від сімей – це складно і морально, і фізично, і матеріально. Хоча ця проблема поступово вирішується. Думаю, протягом двох років вона буде знята.

Розкажіть, як проходить створення територіальних бригад?

Це стратегія, яка випливає із викликів часу та загроз, які ми маємо. До 2018 року у нас існувала система територіальної оборони. Якраз, ці батальйони, які увійшли в склад мотопіхотних бригад, і були батальйонами територіальної оборони. Але ми змінили підхід. У нас достатній комплект бойових частин для того, щоб здійснювати відсіч збройної агресії, з багатьох напрямків, які ми вважаємо небезпечними. Для того, щоб не допустити дестабілізації обстановки в тилових смугах, в інших регіонах, де не ведуться бойові дії, було прийняте рішення із роздроблених частин, які були тяжко керовані, створити чітку управлінську вертикаль. Протягом 2018 року було створено 25 бригад територіальної оборони по одній в кожній області і одна в Києві. Раніше керівниками цих структур були офіцери запасу, які призивалися по мобілізації, а зараз вони укомплектовані на рівні командного складу бригад і батальйонів територіальної оборони офіцерами, які мають 100% бойовий досвід. Ці офіцери мають досвід керівництва або бригадними, або батальйонними рівнями військових структур. Вважаю, ця система себе виправдала. На рівні з бойовим потенціалом бойових бригад, ми маємо близько 100 000 військ територіальної оброни, які, за необхідності, можуть теж на другій-третій лінії виконувати певні задачі. Але, в цілому, вони, в якості сил і засобів Генерального штабу, забезпечать і стратегічне, і оперативне розгортання, і недопущення дестабілізації, і охорону державних об’єктів. Це дозволить бойовим частинам виконувати суто бойові завдання.

Поряд з відновленням ракетної потужностей, що можете сказати про розвиток армійської авіації?

Армійська авіація – це потужний рід військ Сухопутних військ України, який проявив себе під час російської агресії, завдяки навченості наших пілотів, і використовуючи досвід, здобутий на Африканському континенті. Завдяки оборонно-промисловому комплексу створено чотири потужні бригади армійської авіації. Ми маємо великий комплект пілотів з бойовим досвідом. До речі, на початковому етапі війни армійська авіація багато питань вогневого ураження брала на себе. Усі дії наземного компонента супроводжувала армійська авіація, яка здійснювала авіаційну підтримку. Для мене розвиток армійської авіації, так само, як і напрямок розвитку ракетних військ і артилерії є пріоритетним.

Ви часто їздите у відрядження і спілкуєтеся з колегами з різних армій світу. Що вони говорять про наші Сухопутні війська?

У нас деякі частини готуються під керівництвом американських, канадських, литовських, британських фахівців. Є різні програми. Можливо на початку підготовки наших частин, ми скептично ставилися один до одного. Люди, які прийшли з війни і  пішли на підготовку до іноземних інструкторів, вважали себе професіоналами. Ті вважали, що у нас не достатньо знань і це дійсно було правдою. Але протягом цих років ми налагодили співпрацю. Ми маємо, з їхньої точки зору, можливо, менше знань. Але у нас такий досвід, якого у них немає. Вони цьому вчаться. Керівництво країн-партнерів здійснює періодично ротації своїх інструкторів, щоб якомога більше і частіше вони спілкувалися з нашими військовими. Ця співпраця – спільна користь.

Що у нас відбувається з імплементацією стандартів НАТО в Сухопутні війська? 

Згідно положень стратегічно-оборонного бюлетеня, ми переходимо на структуру країн-членів НАТО. У нас вже впроваджено у всі роди військ використання тактичних знаків країн НАТО. Поступово впроваджується планування і прийняття рішень за стандартами країн НАТО в органах управління.

Якими ви бачите Сухопутні війська через кілька років?

Сухопутні війська мають девіз, який чомусь не набув широкого обговорення, – «Тільки ми!». Адже ми виконуємо весь спектр завдань без обмежень. Піхота завжди застосовується, навіть там, де інші роди військ не можуть бути застосовані. Я бачу Сухопутні війська такими, коли органи управління спроможні взяти на себе будь-який комплект військ і на будь-якому напрямку забезпечити відсіч збройної агресії. Самі частини Сухопутних військ бачу як мобільні, добре оснащені, укомплектовані, мотивовані й добре забезпечені особовим складом.

Всі фото: Сергій ПопкоFacebook. 


Переглядів: 74

Останні новини