Скальпель, лук, гвинтівка й коріння. Чим відомі українці в світовій військовій спільноті

Скальпель, лук, гвинтівка й коріння. Чим відомі українці в світовій військовій спільноті


Два хірурги на країну

Ім’я військового хірурга Андрія Безручка добре знали ще до війни в Україні – як колеги з миротворчої місії ООН у Західній Африці, так і місцеве населення.

«На момент, коли я там був, у Ліберії було всього двоє хірургів, – згадує медик. – Я і ще один араб. 19 офіційних лікарів всього. Охорона здоров’я там була прикольною!» (сміється. – Авт.).

Двічі був у Афганістані з миротворчою місією НАТО: «Вперше у Центральному Афганістані, провінція Гор. Удруге – у Східному, провінція Газні. Другий Афганістан був більш насиченим. Там були майже щоденні обстріли бази, купи поранених з боку і наших сил, і з місцевих афганських поліцейських, які з нами співпрацювали. Це була спільна американсько-польська база, на базі українців усього троє: я – хірург, анестезіолог і терапевт».

Фото з архіву Андрія Безручка

Окрім цього, Андрій відслужив чотири ротації на Донбасі – власне, під час однієї з них ми й познайомились, коли взимку 2017 року він лікував поранених у лікарні Авдіївки практично під обстрілами.

Андрій Безручко має чимало офіційних нагород, зокрема від ООН і НАТО, хоча й говорить про це іронічно і неохоче: «Медаль від президента Польщі – за Афганістан, купа грамот від Литви, від Польщі, є «натівська» медаль за участь у натівських місіях, «оонівська» – за Африку, ну і купа наших відзнак Генерального штабу, Президента України тощо…».

Фото з архіву Андрія Безручка

Зараз військовий медик перебуває на стажуванні в Берлінському військовому госпіталі за програмою взаємодії між Міноборони Німеччини й України. Окрім перейняття досвіду за фахом, хірург при нагоді займається інформаційною роботою. До Дня Незалежності зробив доповідь для німецьких колег: «Розповів історію України, історію прапору, про козаків, про те, як брали Дюнкерк, про Пилипа Орлика і першу конституцію, про те, що в Дніпрі випускали ядерні ракети, про літак «Мрія» – такий екскурс із минулого через теперішнє в майбутнє. Розповів про війну з Росією… Ну і розповів, що майбутнє Україна бачить у НАТО, в ЄС. Німцям настільки сподобалося це, вони до мене підходили, щось запитували, вітали, руки тиснули. Вважаю, що я зробив правильно. Тому що німецький лікар – це людина, до думки якої сильно прислухаються. Це за замовченням глибоко освічена людина. Я провів цю невеличку презентацію серед колективу німецьких лікарів, і, думаю, це зіграє роль. Німеччина – це лідер Євросоюзу, і нам потрібно мати позитивний імідж.».

Розширити можливості

Власниця «золота» на «Invictus games» Мая Москвич, ветеранка війни з Росією, ще до війни займалася національно-патріотичним вихованням молоді. Її послужний список вражає: 2014 – Національна Гвардія, батальйон ім. Кульчицького; 2015 – підрозділ «Гарпун»; 2016-2017 – полк особливого призначення «Миротворець».

Під час Революції Гідності вона встигла опинитися під домашнім арештом – після того, як у її рідному Луцьку активісти викидали портрети ексгаранта з Облдержадміністрації, один із них дівчина повісила на ялинку. Її було звинувачено у «цинічній неповазі до суспільства». 

«Я звільнилася за станом здоров’я, друг запропонував взяти участь в «Іграх нескорених», – згадує Мая повернення з війни. – Оскільки у мене були проблеми зі спиною, я не могла займатися силовими видами спорту, плавати не дуже вміла, він запропонував спробувати стріляти з лука. Я дуже здивувалася. Але оскільки мені було дуже кепсько, я вирішила походити на тренування заради власного розвитку – я читала, що якщо починати робити щось нове кожного року, то це активізує мозок, це корисно. І я почала ходити на тренування, стало цікаво…».

Фото: Олександр Заклецький

Москвич розповідає – вона почала тренуватися в березні, а вже восени виступала в Австралії: «Це майже нереально, але мені це вдалося! Я здобула «золото» в індивідуальній стрільбі і «золото» в командній стрільбі з луку. Мені це допомогло підняти самооцінку, бо, повернувшись із війни без перемоги і живою, я… я не знаю, мені було соромно. А після того я почала переосмислювати свій досвід, і це мені допомогло».

Дівчина спокійна, зосереджена і цілеспрямована – це про таких кажуть, що в тихих водах… ну, ви знаєте… Згадуючи підготовку до вирішального змагання і атмосферу на міжнародних «Іграх», вона розповідає: «Ми спілкувалися між собою, жартували, все було гостинно, але я була націлена на результат, тому більше уваги приділяла стрільбі з луку, а не спілкуванню. Я боялася погано виступити, тому коли в нас були спаринги, я просто «виносила» всіх «всуху», без жодного програного сету. Ми вранці починали стріляти, і до вечора я всіх «розносила» настільки, що коли я вийшла у фінал, зі мною вже ніхто не хотів стріляти і змагатися! Залякала трохи!».

Зараз ветеранка залучена до «Invictus games» як асистент на національних змаганнях і тестуваннях, а також заснувала секцію стрільби з луку в Луцьку. «Я дуже цьому рада, – говорить вона, – тому що хочеться поширювати досвід, поширювати дух «Ігор нескорених». Я вирішила таким чином втілити в життя одну з цінностей «Ігор» – розширення можливостей. Я розширила можливості в місті Луцьк для ветеранів, які би хотіли брати участь в «Invictus games». Це мій внесок, і, власне, зараз там я ділюся досвідом. Я вважаю, що це важливо. Щось маленьке, але дуже конкретне теж має значення!».

Четверті у світі і «голос крові»

Однак, не луками єдиними. Цього літа в литовському місті Рукла українська команда снайперів здійснила низку влучних пострілів, що дало їй змогу посісти четверте місце на міжнародних змаганнях Snipers’ Fest 2019 у категорії «напівавтомат». На жаль, специфіка фаху не дозволяє переможцям відкрито давати коментарі і показувати обличчя, однак один представник української пари розповів, що дистанція була 800 м, усього у змаганнях брало участь 80 команд із різних країн, а у їхній категорії за перемогу змагалося 14 команд.

Фото зі сторінки Facebook кампанії Velmet

Що ж до «голосу крові», то цього літа, наприклад, онук українських емігрантів у Канаді, генерал-лейтенант Пол Винник очолив канадську армію.  Відповідне привітання з новим призначенням з’явилося у Twitter прем’єр-міністра Канади Джастіна Трюдо, новину підтвердив і посол Канади в Україні Роман Ващук.   

Військовий інженер за освітою, у 2009 році Винник брав участь у війні в Афганістані в складі багатонаціонального командування безпеки як помічник командувача.

Пол, або ж на український манер Павло, дослухається до «голосу крові». В 2016 році він відвідував село своїх пращурів на Львівщині, а заодно посприяв отриманню ЗСУ новітнього озброєння й співпраці з канадськими інструкторами. Про це на своїй сторінці написав полковник Анатолій Штефан (Штірліц): «У 2016 році після його візиту в Україну у львівських шахтах абсолютно випадково були знайдені далекобійні снайперські гвинтівки й заблукали військові інструктори канадської армії».

Фото: Twitter прем’єр-міністра Канади Джастіна Трюдо

Звісно, історія і призначення Пола не є заслугою українських Збройних сил, однак, безперечно, це плюс один успіх українців на міжнародному мілітарному полі.

Українська армія потроху «обростає пір’ям» – і це стає помітно не лише всередині. Дедалі більше маленьких перемог трапляються на міжнародному рівні. Поступово, зі скрипом і не безболісно, армія оздоровлюється, вичавлюючи з себе «радянщину». Звісно, до стандартів НАТО або ж до рівня армії Ізраїлю ще далеко, однак напрямок руху, хочеться вірити, задано безповоротно.


Переглядів: 34

Останні новини