ССО – це стиль життя, – ветеран Сил спеціальних операцій

ССО – це стиль життя, – ветеран Сил спеціальних операцій


29 липня – день найбільшої трагедії для українських Сил спеціальних операцій. Того дня 2014 року відбувся бій в Латишевому, селі на Донеччині, коли військові 3-го полку спецпризначення, перебуваючи на окупованій території, потрапили в засідку. Під час прориву загинули восьмеро бійців, поранених терористи добивали. Ще семеро потрапили в полон, двоє померли від поранень. Саме ця дата з 2016 року стала Днем Сил спеціальних операцій.

«Професійний день спецпризначенців відзначається, а не святкується. Саме цього дня  2014 року під селом зведена група спеціального призначення 3 полку потрапила в засідку, загинуло 10 військовослужбовців, серед яких половина була моїми кращими друзями, з якими я розпочинав службу», – розповідає Андрій. Він вже не служить в армії, але говорить, що «спецпризначенців колишніх не буває, а ССО – це стан душі».

Спеціально для «Повернись живим» Андрій розповів про те, як ССО змінюють життя, найважче на війні та як віднайшов себе у цивільному житті.

«На жаль, я  наразі не можу розповідати про завдання і роботу ССО на війні, але скажу, що найважчим за всі роки війни для мене було – передати матері її загиблого сина, українського воїна. І пояснити, чому він загинув, а ти живий», – зізнається Андрій.

2014 став викликом самому собі

Андрій не мріяв стати військовим, його родина також не була пов’язана з армією.

«Просто, мав запальний характер і батьки прийняли рішення, що кращим для мене стане військовий інститут, де буде постійний нагляд, контроль, дисципліна. Саме так я опинився у Львівській академії Сухопутних військ. По закінченню якої зі спортивною сумкою та великим пакетом парадної форми одягу поїхав в центральні райони України проходити військову службу в підрозділі спеціального призначення», – розповідає Андрій.

Він планував закінчити військову кар’єру ще після першого контракту, але розпочалася російсько-українська війна й погляди хлопця змінилися.

«Задовго до війни, я ніколи не думав про те, що вона буде на нашій території, що вмиратимуть українці. А 2014, коли змінилися думки і мотивація, став викликом самому собі: я зможу протистояти, брати участь, бути бойовою одиницею на цій війні.

2 травня 2014 року, пам’ятаю, перетнув адміністративний контроль з Дніпропетровської до Донецької області. Але відчуття війни до мене прийшли ще в лютому, коли відбулася агресія Російської Федерації, анексія Криму. Тоді я зрозумів, що це призведе до війни, вона неминуча. Відтоді я себе психологічно та фізично готував. В травні вже їхав на війну, усвідомлюючи все», – пригадує ветеран.

Лише після успішної евакуації, на безпечній території, я зрозумів, що був за крок до смерті

Рівень підготовки у частинах спеціального призначення максимально високий, й не всі доходять до кінця навчання. Але жодне тренування не може підготувати людину до зіткнення з загрозою смерті.

«Це було на початку 2015 року, здається, на Різдво. Я тоді був оперативним офіцером однієї з груп спеціального призначення. Командир групи вранці вийшов на мене по мобільному, сказав, що їх виявив противник, атакує ворожа піхота та танк, йде мінометний обстріл. Інформацію передав до штабу, а сам, не очікуючи, поки вони приймуть рішення, з декількома хлопцями на “Уралі” поїхали евакуйовувати групу.

На краю села, що поряд з Докучаєвськом, ми зупинилися, щоб переформатувати свої сили, я вийшов з машини і побачив, як з будинку навпроти вибігла бабуся з маленькою дівчинкою. Між мною та ними впала міна – метрах в п’яти… і не розірвалася.

Лише після успішної евакуації, на безпечній території, я зрозумів, що був за крок до смерті, і дякував всьому можливому і неможливому, що ця міна не розірвалася», – ділиться Андрій.

ССО – це військова еліта держави і кредо спецпризначенців – це перевага якості над кількістю.

Андрій каже, що побував у багатьох, як він каже, – «цікавих» місцях та займав цікаві посади з 2014 до 2016 року. Був навіть учасником експериментального підрозділу, в який входили майже всі підрозділи ЗСУ, МВС, СБУ, з боротьби з диверсантами.

«Потім в мене трапилося так, що я не зійшовся, так би мовити, характерами з керівництвом свого загону. Зрештою, це виявилося і не дивно, бо він був завербованим фсбешними щурами ще до війни. Тоді якраз почало формуватися командування ССО, і я вирішив проходити службу далі у його складі. Але як зрозумів пізніше – комфортніше себе почував на тактичному рівні. Дуже тягнуло назад».

За словами Андрія, попри всі складнощі служби, ССО дає своїм службовцям чимало перспектив.

«Для мене служба в ССО була можливістю зайнятися “військовим туризмом”. Якщо відкинути участь в АТО/ООС, то майже кожен військовослужбовець ССО має змогу вивчити англійську мову, брати участь в міжнародних військових навчаннях та заходах, проходити службу у складі миротворчих контингентів ООН, а також з’явилася можливість набути унікального досвіду – цього року наш підрозділ перший в ЗСУ, який заступив на чергування до сил реагування НАТО».

Саме цей «військовий туризм» і допоміг Андрію віднайти себе вже після звільнення з армії.

Воєнкори “Повернись живим” не втомилися від війни. Допоможіть нам робити ще більше гарних історій, підтримавши нас будь-якою сумою на Патреоні.

Навіть коли звільнився, розумів, що ССО – це стиль життя

«Минулого року довелося звільнитися, далися в знаки всі травми, вже ані фізично, ані морально не міг перебувати на службі. Після звільнення пройшов багато курсів реабілітації і під час чого зрозумів, що для мене, все одно, ССО – це стиль життя. Служити не можу, але хочеться бути поряд, чимось допомагати, продовжити робити свій внесок в перемогу України над нашим йоб**тим сусідом», – розповідає Андрій.

Тож спільно зі своїм кумом, теж ветераном ССО, Андрій створив ветеранський бренд Alex Tymanov Group. Хлопці вирішили популяризувати ССО у суспільстві.

«Спочатку ми робили стилізовані записники, календарі з брендом ССО. Пізніше вирішили запровадити challenge coin (монета претендента – різновид неформального значка з емблемої військової організації на доказ визнання військового братерства – ред.) – таку військову традицію в нашій країні. За один рік ми досить непогано просунулися в цьому напрямку», – розповідає Андрій та додає, що їдея виникла під час навчання в міжнародному спеціально-тренувальному центрі у Фулендорфі, Німеччина.

«Монети претендента» різних країн

«На одному військовому заході спілкувався з колегою з США. Він розповідав про Афганістан, Ірак, я йому – про схід України. А потім він показав мені свою колекції пам’ятних монет. На поличці було штук 20, він брав кожну монету і розповідав, як її отримав, в яких умовах.

Наприклад, одну монету він отримав на 3 курсі у Вест Пойнті від свого командування. Для нього вона символізувала дуже багато, бо її вручив саме командир підрозділу, в якому він тоді навчався. Казав: “Не якийсь вищий орган, а саме командир визнав мене, вирішив, що я заслуговую на цю монету“.».

Андрій з партнером і вирішили популяризувати ССО і ЗСУ, запровадивши таку традицію. Спочатку створили сувенірну монету ССО. Як і з усім новим, спершу була критика, а потім прийшло визнання від військових та службовців різних міністерств.

«Підрозділи до нас зверталися, замовляли монети, але спочатку для міжнародних заходів, де є іноземні представники, бо як вони пояснили: “Не комільфо дарувати грамоту або подяку, коли тобі американський генерал дає коін на всю долоню”. А потім і для відзначення власного особового складу».

Монета з вежею ДАП виробництва компанії Андрія

Наразі хлопці вже зробили достатню кількість пам’ятних монет для ЗСУ, СБУ, СЗР, підрозділів МВС. Навіть для певних посольств іноземних країн та компаній, які працюють в Україні.

«Дана традиція набрала обертів. Ми постійно отримуємо безліч вдячних повідомлень. І немає значення від людини якого рангу. Нам пишуть: “це те, що було потрібно” – і це багато значить. Як стало відомо, навіть є проєкт наказу МОУ, щоб створити таку нагороду, як пам’ятна монета», – з гордістю розповідає ветеран.

Автор: Дар’я Бура. Редактор: Марія Зав’ялова

«Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проект Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора.»

Останні новини:


Переглядів: 229

Останні новини