«У нас тут – полігон»: як воюють українські військові на Луганщині

«У нас тут – полігон»: як воюють українські військові на Луганщині


Українські військові схилилися над картами та щось жваво обговорюють, здається, не звертаючи уваги на «гостей». На стільці біля буржуйки мирно сплять кішки. Це – одна з позицій на попаснянському напрямку. Мирні покинули свої домівки давно: жити на передовій під постійними обстрілами неможливо. Зараз у цьому районі базується 14-та окрема механізована бригада. Від позицій українських військових до бойовиків – всього кількасот метрів.

– Снайпери працюють постійно, та у нас, на щастя, мінімальні втрати. Так, ми під їхнім постійним наглядом, як і вони під нашим, – розповідає військовослужбовець Михайло.

Один із тих, кому не пощастило, – Віталій. На цій позиції він дістав поранення, ворожа куля потрапила у таз. Він пройшов лікування у госпіталі і знову повернувся до своїх побратимів.

– Неможливо передбачити, коли їхні снайпери активізуються. Це може статися у будь-який момент, – каже боєць.

«Бойовики йшли на прорив»

Кожного місяця у ворога відбувається ротація. Для наших військових це означає, що противник відправить у розвідку свою диверсійно-розвідувальну групу. Традиційно, «відпрацювати» їм не вдасться.

– Зараз навпроти нас стоять, як ми їх називаємо, «копачі». Я би не сказав, що це професіонали. Вони починають копати позиції, ми намагаємося не допустити цього. Тому що для нас це невигідно з тактичного погляду, ми не хочемо, щоб вони наближалися та укріплювалися, – говорить Михайло.

За словами військових, ця ділянка фронту – справжній полігон. Навколо них – поля та практично немає жилих хатин, представники ОБСЄ сюди не доїжджають. Тож, вогонь ворог тут відкриває щодня. Остання зухвала та чітко спланована спроба прориву на цій ділянці була в середині серпня. Противник відкрив вогонь удень, бій тривав понад чотири години.

– Операція бойовиків була ретельно підготовлена. Все почалося з масованого  артилерійського обстрілу, вогонь вівся не тільки зі стрілецької зброї і великокаліберних кулеметів, а й з 120-мілімітрових мінометів та 152-мілімітрових «Гаубиць», також гатили з танків. При цьому бойовики вели вогонь з шести напрямків. На позиції нашого батальйону тоді впало 168 снарядів різного калібру, – пригадує Михайло.

Після артобстрілу до позицій українських військових почали висуватися ДРГ бойовиків. Вони змогли підійти на відстань 450 метрів, та військові дали гідну відсіч.

– Рота робила все, що могла своїми вогневими засобами. Ми зупинили їх на деякий час – ДРГ залягла. Протягом 40 хвилин вони не підіймались, але потім знову пішли у тому ж напрямку. Після цього почався артобстріл противника, щоб забезпечити відхід своїх диверсантів. Таким чином бойовики хотіли вивчити передній край, намацували, де можна пройти, прорвавши оборону, але їм того не вдалося. Було зрозуміло, що працювали «специ», – говорить військовослужбовець.

Ротація ворога – щомісяця

З серпня спроб прориву більше не було. Однак артилерія ворога тут працює завжди. Особливо зухвало та агресивно поводяться «казачки», коли заходять на ротацію. До речі, пересування ворога українські бійці визначають точно – ті змінюються на позиціях щомісяця.

– Ми бачимо переміщення їхньої техніки та особового складу. Не можу сказати, що в них якесь особливе озброєння: БМП-1, МТ-ЛБ, ДШК, СПГ, АГС, – перераховують в один голос військові.

Бойовики розташували позиції у дачному селищі, де немає людей. Але за ними – населений пункт, тож, туди українські військові вогонь не ведуть.

Ми виходимо на двір, де з ящиків з-під  боєприпасів викладені «лабіринти». В одній із будівель облаштована військова кухня, ще в одній бійці живуть. Тут – стандартні ліжка зі спальниками, біля яких по-військовому акуратно стоять берці, та вікна, затягнуті клейонкою. На вулиці тихо, тільки завиває холодний осінній вітер. Та, незважаючи на спокій навкруги, на цьому напрямку вже четвертий рік не буває тиші.


Переглядів: 22

Останні новини