30 загиблих, понад десяток поранених: втрати бойовиків за місяць

30 загиблих, понад десяток поранених: втрати бойовиків за місяць


Андрій Римарук, співробітник військового відділу фонду «Повернись живим»: «Така вона – реальність. Понад шість років Збройні сили України постійно пристосовувались до нових умов. Від масштабних артилерійських дуелей і тактики звільнення невеличких поселень – до ведення війни при повному режимі тиші. Так, ми й такому навчились. Вміємо без пострілу довести ворога до рекордних втрат особового складу. Ми давимо і будемо давити на них психологічно, а іноді й не дуже.

Від початку «режиму тиші» я звернув увагу на кількість ворожих втрат. Почав уважно слідкувати за цією цифрою, яка в геометричній прогресії росла з кожним днем. Основним джерелом інформації, звісно ж, стали соціальні мережі і величезна кількість Telegram-каналів окупантів, де по крупицях доводилось збирати інформацію та перевіряти її, адже часто в одному підрозділі існують по декілька каналів, де найманці жаліються на шакалів з російськими погонами. Звісно, спирався й на офіційні дані Головного управління розвідки та Штабу ООС.

Якщо ви думаєте, що тільки у нас є УПА (як жартують серед військових – Українська Паперова Армія), то глибоко помиляєтесь. На тій стороні вистачає свого окремого підрозділу нафталінових і паркетних зірочок, які іноді доводять підлеглих до самогубства, а подекуди – й до розправи. Користуючись режимом тиші і безкарністю, ворог почав не тільки посилювати передню лінію, а й взявся за масштабні перевірки. Я би міг їм висловити свої «співчуття», але м'ясо не шкода. Нехай страждають.

Так, наприкінці серпня на Луганщині до 14-го батальйону, більш відомого як «Призрак», приїхав перевіряючий майор. Його завданням було провести перевірку боєприпасів та відповідний облік. Проводив він його довго і настільки прискіпливо, що в одного зі взводних здала нервова система. Він просто вальнув сокирою по голові з відчуттям виконаного обов’язку, зрозумівши, що з ним вчинять так само, не довго роздумуючи, пустив собі кулю в лоба. Достеменно не відомі причини, але сокира останнім часом стає найулюбленішим видом зброї серед найманців.

Минулого тижня, після отримання зарплати, якутський заробітчанин хильнув для сміливості і пішов на сусідню позицію повертати позичені гроші, які йому ніхто не збирався віддавати. Так, банальна «битовуха», але ще мінус п’ять чоловік, серед яких представники комендатури. Вони пали смертю хоробрих, намагаючись затримати оскаженілого позичальника з сокирою в руках і по лікті в крові.

Виходячи з гнівних повідомлень командирів на місцях, результати перевірок не дуже втішні:

  • морально-психологічний стан з присмаком наркотичних речовин та алкоголю залишає бажати кращого;
  • мотивація особового складу дорівнює нулю;
  • відсутність боєкомплекту;
  • проблеми з зарплатою та харчуванням;
  • СЗЧ (самовільне залишення частини) зі зброєю, щоденно по 5-8 випадків;
  • у деяких підрозділах щоденна перевірка особового складу на позиціях та вечірня перевірка вже стали буденністю;
  • внутрішні розборки місцевих «ополченцев» з росіянами за сфери впливу.

Наше незалежне медіа існує завдяки вашій підтримці. Допоможіть нам робити більше, підтримавши нас будь-якою сумою на Патреоні.

Погодьтеся, для нас ситуація більш ніж сприятлива, щоб трохи, а подекуди й інтенсивно пожалити ворога. Наші захисники це чудово розуміють, потираючи руки. Але політична кволість діючої влади, у якої категорично відсутні холодний розсуд та рішучість, не дають цього зробити. Про свій не кращий стан справ чудово знає і противник, який не ризикує вв’язуватись у бій, розуміючи розмір «ответки» від українських бійців, а потім добавку на сніданок, обід і вечерю. Це – проста відповідь на те, чому ворог не ризикує як раніше переходити до більш масштабних порушень, створюючи провокації на окремих ділянках. Наважусь припустити, що вони все ж підуть на цей крок, коли закінчиться перелік всіх можливих погроз, а з Росії приїде ще кілька ешелонів з паливом та боєприпасами. Але не будемо висувати версії – час розставить все на свої місця.

Повернемось до 30 загиблих і понад десятка поранених найманців. Якщо не зважати на необережне поводження зі зброєю, невдалі спроби перекрутити протипіхотні міни й таке інше, мою увагу привернув конфлікт між «МГБ» та «ФСБ» у Донецькій області. Після нещодавньої чергової ротації, новоприбулі росіяни намагалися відбити у місцевих «МГБшників» та очолити всі побори і нелегальний бізнес у деяких районах. Після кількох невдалих спроб домовитись почалися справжні, кримінальні… Ні, вираз «кримінальні війни» тут застосовувати недоречно. Краще сказати: «Война братских народов».

Кращий захист – це напад, щоб відстояти своє. Тому першою під роздачу потрапила група морських піхотинців РФ, яка охороняла свого ватажка. 13 серпня, прямуючи з завдання на базу, їхня машина підірвалась на фугасі. Вісім «двохсотих». Це неабияк роздратувало російських кураторів, по яким через цей випадок просто локомотивом з Москви проїхали. Вони зробили висновки, ретельно підготувавшись до помсти. Згодом була підірвана і обстріляна не одна машина, що відправило у пекло ще півтора десятка найманців та росіян. Приблизно стільки ж залишаться інвалідами. Дехто з відірваними ногами вже дає свідчення на підвалі, а може й приєднався до Гіві з Моторолою. Тому що «не*уй шастать».

Слідкуємо за новинами далі, миємо руки та допомагаємо нашому війську бути готовими здолати ворога. Про потреби та запити ви можете прочитати на нашій Facebook-сторінці. Зараз як ніколи потрібна ваша допомога». 

Автор: Андрій Римарук

Головне фото з відкритих джерел 

Рубрика «Експертна думка» містить матеріали, які відображають винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Останні матеріали:

 

 


Переглядів: 14253

Останні новини