«Донбас» для Білорусі: гібридні загрози Росії

«Донбас» для Білорусі: гібридні загрози Росії


Сфальсифіковані чинним режимом Лукашенка результати президентських виборів 2020 року у Білорусі призвели до небаченої дестабілізації суспільно-політичної обстановки. Рушійною силою протестів виступили представники молодшого покоління, які прагнуть змін та дотримання власних прав і свобод. Попри наявність підтверджених вбивств і викрадень людей силовими структурами, а також сотень підтверджених випадків катувань незаконно затриманих громадян, протест у Білорусі розвивається не інтенсивно та на цю мить не досягає своєї мети.

Головною проблемою у прагненні до повалення режиму Лукашенка є моральна неготовність суспільства до повноцінного силового протистояння, відсутність глобального протестного досвіду та нерозуміння того, що головним ворогом білорусів насправді є Російська Федерація. 

Тому, наразі ми спробуємо відкинути суспільно-політичну складову протистоянь у Республіці Білорусь, натомість за аналогією подій 2014 року, які відбулися в Україні, розглянемо один з варіантів гібридної агресії РФ проти Білорусі та її можливі наслідки для України.

Варто зауважити, що сценарій описаний нижче, є можливим за умови одночасного виникнення певної сукупності передумов, та є лише одним з багатьох імовірних.

Головною метою статті було вказати на вразливість та незахищеність конкретного регіону Республіки Білорусь перед можливою гібридною агресією Кремля.

Контекст

Станом на 2016 рік штатна чисельність Збройних Сил Республіки Білорусь (далі – ЗС РБ) складала орієнтовно 65 тисяч осіб, з яких 16,5 тисяч осіб — цивільний персонал. 

Сухопутні війська ЗС РБ також налічують за штатом лише близько 16,5 тисяч осіб і складаються з військових частин центрального підпорядкування, частин Західного та Північно-Західного оперативних командувань, а також військових полігонів.

Водночас лише одна новосформована 144 мотострілецька дивізія 20 Армії Західного військового округу Збройних Сил РФ (далі — 144 мсд 20А ЗВО), частини та з'єднання якої дислоковані в безпосередній близькості до Державного кордону Республіки Білорусь у Брянській та Смоленській областях, налічує за штатом близько 10 тисяч особового складу. Навіть за умови заповнення її штату на 50%, це вже складає третину від максимальної кількості усіх(!) військовослужбовців Сухопутних військ ЗС РБ.

Відображення поточного району дислокації 144 мсд, і двох основних районів зосередження її бойових частин та підрозділів

Варто пам'ятати, що у 2017 році за участю Збройних Сил РБ та РФ відбулись Спільні стратегічні навчання (далі – ССН) «Захід-2017», учасниками яких, за офіційними даними Міноборони РФ стали 12,7 тисячі осіб, з яких на території РБ — 10,2 тисячі (з них 3 тисячі — військовослужбовці ЗС РФ). За даними ж МО Німеччини, загалом до підготовки, проведення та забезпечення ССН «Захід-2017» залучили до 100 тисяч військовослужбовців ЗС Росії та Білорусі.

Важливо, що в межах цих навчань відбулося перекидання військ РФ на територію Білорусі, що фактично означає масштабні рекогностувальні дії. 

Ймовірний район та сценарій гібридної агресії ЗС РФ проти Білорусі

Сучасна концепція ведення Російською Федерацією бойових дій передбачає повноцінне застосування регулярних Збройних Сил лише у крайньому разі (за винятком глобальних військових операцій, зокрема у Криму та Південній Осетії).

Основна ж увага приділяється саме гібридній складовій: політико-економічному тиску, дестабілізації суспільно-політичної ситуації, імітації громадянського конфлікту, створенню мілітаризованих проксі-формувань на територіях інших держав, постачанню озброєння та військової техніки, залученню малих груп чинних військовослужбовців ЗС РФ та Сил спеціального призначення РФ для керівництва такими формуваннями та/або виконанню ними критично важливих точкових операцій, а також залученню так званих «приватних військових компаній», які насправді являються черговою гібридною складовою регулярних Збройних Сил. І тільки якщо все це не спрацьовує — кордони переходять повноцінні регулярні війська.

Так і сталося в серпні 2014 року, коли Державний кордон України перетнули, за різними оцінками, від 8 до 10 батальйонно-тактичних груп ЗС РФ. Також регулярні війська ЗС РФ залучалися до систематичних артилерійських обстрілів України безпосередньо з території РФ.

Отже, чи можливий схожий сценарій для Республіки Білорусь? І якщо можливий, то де саме?

До прикладу ми пропонуємо розглянути прикордонні райони Гомельської та Могильовської областей Республіки Білорусь.

Адміністративно-територіальний поділ Республіки Білорусь

Аби показати загрози для цих областей, варто розглянути певні їхні особливості, а саме:

  • географічні;

  • військові;

  • інфраструктурні;

  • інші.

1. Географічні особливості

Поглянувши на мапу Могильовської та Гомельської областей, досить легко не помітити одну дуже велику і важливу деталь — річку Дніпро. 

Фактично Дніпро «відтинає» частину цих областей таким чином, що половина Могильовської та третина Гомельської областей (а також дрібна частина Вітебської обл.) знаходяться між річкою та кордоном з РФ — включно з містом Гомель та половиною міста Могильов.

Умовно назвемо ці території — «Задніпровським прикордонним районом» (площа території складає майже 27 тис. км2, а населення району може сягати близько мільйона осіб).

Як бачимо, смуга відповідальності новосформованої 144 мсд знаходиться просто навпроти цього району. 

Синім кольором зображена річка Дніпро на території Республіки Білорусь

У всіх конфліктах, починаючи з давніх-давен, річки вважалися одними з найважливіших природних перешкод. Кордони держав і лінії фронту часто пролягають саме річками й водоймами.

Наразі у зоні ООС на Сході України близько чверті лінії розмежування з тимчасово окупованими Кремлем територіями проходить саме річками.

Але Дніпро є суттєвішою перешкодою, ніж українські річки Кальміус та Сіверський Донець, адже його ширина на території Білорусі становить в середньому від 80 до 110 метрів.

Успішно та оперативно перетинати таку річку можна лише мостами.

Через річку Дніпро на території Білорусі (близько 600 км) існує лише 20 мостів (5 з яких залізничні) й розташовані вони здебільшого групами з декількох мостів біля ключових населених пунктів, а саме: 

  • в районі м.Могильов — 5 мостів (в т.ч. 1 залізничний);

  • в районі м.Орша — 4 мости (в т.ч. 1 залізничний);

  • в районі м.Жлобин — 3 мости (в т.ч. 2 залізничних);

  • в районі м.Рогачев — 2 автомобільні мости (1 тимчасовий, інший — зачинений на ремонт);

  • в районі м.Річиця — 2 мости (в т.ч. 1 залізничний); 

  • біля населених пунктів Бихов, Шклов, Копись та Дубровно — по 1 автомобільному мосту.

Умовне відображення кількості мостів через р.Дніпро на території Білорусі

Тобто умовно, отримавши контроль лише над 5-ма ключовими населеними пунктами, можна контролювати більшість мостів через Дніпро в Білорусі.

Отже, захоплення або знищення цих мостів повністю ізолює так званий «Задніпровський прикордонний район» від іншої території країни, що фактично унеможливить контрнаступ Збройних Сил Республіки Білорусь у разі виникнення такої необхідності.

Довідково: Зведення Збройними Силами Білорусі тимчасових наплавних мостів (понтонів) та використання переправ для контрнаступу буде неефективним, і скоріш за все, неможливим за таких умов.

2. Військові особливості

На відміну від Вітебської області, яка також є прикордонною з РФ та містить десантні частини та частини спеціального призначення, на території так званого «Задніпровського прикордонного району» військові частини ЗС РБ майже відсутні, а серед наявних — немає жодної бойової.

Військові частини ЗС РБ на території так званого «Задніпровського прикордонного району» та у ключових населених пунктах (інші частини та формування РБ на зображенні не вказані)

Тобто якщо поглянути на баланс сил Республіки Білорусь та РФ на даній ділянці кордону побачимо великий дисбаланс на користь РФ (навіть без урахування повітряної компоненти та інших з'єднань та частин).

Сили/формування Республіки Білорусь на території так званого «Задніпровського прикордонного району» та у його ключових населених пунктах:

  • Військові:

    • 188 інженерно-саперна бригада (Могильов);

    • 1868 база артилерійського озброєння (Гомель);

    • 1393 база артилерійських боєприпасів (Прибор — 11 км на захід від Гомеля);

    • об’єкт 4970-ї бази інженерних боєприпасів (Річиця);
      Довідково: відокремлений відділ зберігання 4970-ї бази інженерних боєприпасів;

    • Два батальйони територіальної оборони (потенційно можуть бути розгорнуті);

  • Інші:

    • Підрозділи 5, 6 та 7 окремих спеціальних міліцейських бригад внутрішніх військ (Могильов, Горки, Шклов, Гомель, Річиця, Орша) та інші підрозділи МВС;

    • Управління КДБ в обласних центрах;

    • Групи/загони Державного прикордонного комітету Республіки Білорусь.

Сили/формування Російської Федерації у прикордонних районах Брянської та Смоленської областей:

  • Військові – 144 мсд (Єльня/Смоленськ) 20 А ЗВО, а саме:

    • 488 мотострілецький полк (Клинці);

    • 254 мотострілецький полк (Займище);

    • 856 самохідний артилерійський полк (Почеп-2);

    • 59 танковий полк (Єльня);

    • 148 окремий розвідувальний батальйон (Смоленськ);

    • 1032 окремий батальйон матеріального забезпечення (Почеп); 

    • 150 окремий медичний батальйон (Почеп);

    • протитанкові та зенітно-ракетні підрозділи, підрозділи забезпечення тощо.

  • Інші:

    • Підрозділи прикордонної служби ФСБ РФ;

    • Підрозділи Росгвардії та МВС.

Але, як було вказано вище, РФ застосовує регулярні війська лише як останній аргумент, а військові частини залучені до сил вторгнення можуть бути передислоковані з усієї глибини території РФ. 

Тому у разі прийняття рішення про агресію, спершу РФ ймовірно застосує саме стандартний набір важелів гібридного впливу.

У разі спроби спротиву, РФ зможе нарощувати свою військову присутність та вогневе ураження цілей на території так званого «Задніпровського прикордонного району» та за його межами, зокрема й безпосередньо з власної території (як і у випадку з агресією проти України). В такому разі РФ зможе вести вогонь артилерійськими системами та реактивними системами залпового вогню на всю глибину так званого «Задніпровського прикордонного району» РБ — від крайніх точок кордону РФ до Дніпра на території РБ не більше 110 км.

Дальність ураження реактивними системами залпового вогню з території РФ в межах так званого «Задніпровського прикордонного району»

Вкрай важливо звернути увагу на бази зберігання артилерійського озброєння та боєприпасів в районі Гомеля, про які було вказано вище.

За досвідом бойових дій на Донбасі, РФ (силами своїх загонів Спеціального призначення та гібридних проксі-формувань) намагатиметься захопити будь-які склади та бази зберігання озброєння задля виправдання наявності військової техніки у так званого «ополчєнія» або «народних дружин».

На 1868 базі артилерійського озброєння (Гомель) зберігається понад 800 одиниць озброєння та військової техніки, зокрема більше ніж 300 од. зразків причіпної артилерії, а також більш як 80 одиниць самохідних артилерійських систем. 

Частина території 1868 бази артилерійського озброєння (Гомель) та військова техніка що зберігається просто неба

Зображення Google Earth — Військова техніка 1868 бази артилерійського озброєння (ГОМЕЛЬ)

На Донбасі РФ не змогла захопити великі склади озброєння в Артемівську (наразі – м. Бахмут), тому що командування вчасно перекинуло для їхньої оборони додатковий особовий склад, у тому числі й підрозділи спецпризначення.

Внаслідок цього, під час засідання Міжнародного суду ООН у Гаазі представникам РФ довелося вигадувати недолугі версії про «радянське озброєння, знайдене у старих шахтах».

Важливо, що вже після завершення цієї статті, Міністерство оборони Республіки Білорусь перевело у вищу ступінь бойової готовності бази зберігання артилерійського та танкового озброєння (в т.ч. і 1868), а для проведення командно-штабних навчань також призвали військовозобов'язаних запасу. Насправді це скоріше схоже на імітацію перевірки боєготовності, ніж на повноцінні кроки у відповідь на ймовірні загрози.

Також, хоча ми й не розглядали повітряну компоненту, з досвіду бойових дій на Сході України можна впевнено сказати, що за умови застосування авіації країною, що обороняється, РФ одразу перекидає підготовлений особовий склад й озброєння для розрахунків Переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК), а також може застосовувати свою авіацію й збивати літаки у прикордонній смузі.

Важливим у цьому контексті є те, що Білорусь і РФ мають Єдину регіональну систему Протиповітряної оборони (ППО), що включає сухопутну та повітряну компоненти, до того ж частина військових літаків Повітряно-космічних сил РФ базується безпосередньо на території Республіки Білорусь.

3. Інфраструктурні

Попри доволі складну лісисту та болотисту місцевість на кордоні РФ та Білорусі, доволі розвинена транспортна інфраструктура дозволяє перекидати великі обсяги військової техніки, боєприпасів та особового складу автомобільними та/або залізничними шляхами.

Найлегше здійснювати переміщення техніки на територію так званого «Задніпровського прикордонного району» та у ключові населені пункти наступними напрямками:

  • з Брянської області:

    • Унеча —  Клинці — Гомель

    • Унеча —  Сураж — Костюковичі (напрямок на Могильов)

  • зі Смоленської області:

    • Смоленськ —  Красне — Орша

    • Рославль — Звянчатка — Кричев (напрямок на Могильов)

Напрямки сприятливі для перекидання озброєння, боєприпасів та особового складу на територію РБ, з точки зору використання наявної інфраструктури

Важливо:

  • Пересуватися даними напрямками зможе кожне з'єднання ЗС РФ, яке буде передислоковано в цей район (не обов`язково 144 мсд);

  • На кожному з даних напрямків є автомобільне та залізничне сполучення;

  • Крім зазначених вище напрямків є також і дрібніші дороги через кордон (а найкоротша автомобільна дорога з РФ на Могильов проходить напрямком Починок — Мстиславль)

4. Інші особливості

Вже зараз активно формуються інформаційні приводи та «правильна картинка» для налаштованого проросійські населення Білорусі: на провладних мітингах вже деінде, зокрема у Гомелі, можна було побачити радянську символіку, поодинокі російські прапори та прапори російського пропагандистського політичного об`єднання НОД (рос. – «Национально-освободительного движения»), що співпрацює з ФСБ. Детальніше про фактичний початок інформаційної складової гібридної агресії РФ проти РБ ви можете ознайомитися у статті інтернет-видання «Тексти».

Зображення з білоруських ЗМІ

Прапори та представники НОД на провладному мітингу у м.Гомель (зображення з «Вконтакте» та Youtube)

Також, населення східних областей Республіки Білорусь перебуває під значним впливом російської православної церкви, а отже людей систематично піддають пропагандистському впливу з боку РФ шляхом озвучення потрібних Кремлю наративів, наприклад, про «братські народи», «кольорові революції», «змову сіоністів та лихого Заходу» тощо.

Про роль і місце РПЦ та УПЦ МП у гібридній агресії Кремля проти України ви можете дізнатися у сумісному проекті «Українського кіберальянсу» та Міжнародної волонтерської спільноти «Informnapalm» – #FrolovLeaks.

Наше незалежне медіа існує завдяки вашій підтримці. Допоможіть нам робити більше, підтримавши нас будь-якою сумою на Патреоні.

Чого може досягти РФ внаслідок потенційної гібридної агресії проти Білорусі

Важливо розуміти, що вільні Україна та Білорусь означатимуть кінець для Російської Федерації, тому за даних обставин неможливо уявити сценарій, коли Кремль допускає проведення в Білорусі чесних виборів і добровільно відпускає її з-під свого впливу (хіба у разі впевненості у перемозі «свого» кандидата). І саме через це, якщо народу Білорусі вдасться відстояти своє право на чесний вибір, вони скоріш за все зіштовхнуться зі збройною агресією РФ (в тому чи іншому вигляді), як це сталося і в Україні. 

Для РФ створення «кривавих ран» на тілі суміжних держав стало вже звичайною практикою: Придністров'я, Абхазія, Південна Осетія, Крим, Східна Україна. За допомогою штучного утворення зон конфліктів Кремль формує довкола себе «буферні зони» та отримує змогу тиснути на уряди країн, що обороняються, виборюючи для себе вигідніше військово-політичне та економічне становище. Утримуючи ці держави під своїм частковим впливом, Росія нескінченно виснажує їх.

Отже, розв`язавши локальний збройний конфлікт на території Республіки Білорусь, Кремль досягне одразу декількох цілей:

  • принаймні частково втримає Білорусь у зоні свого впливу, навіть у разі проведення незалежних і чесних виборів;

  • у разі, якщо процес відбуватиметься без значного спротиву населення, і за навіть часткового сприяння ЗС РБ, Кремль зможе наростити агресію до масштабів сценарію ССН «Захід-2017» (малоймовірно);

  • значно посилить військово-політичний тиск на владу України, що зумовить необхідність на постійній(!) основі тримати військові частини та підрозділи ЗСУ біля наших північних кордонів, а також може викликати обмеження співпраці з Республікою Білорусь у сфері ОПК.

Водночас також малоймовірно, що РФ піде на прорив «Сувалкським» коридором». 

Довідково: Детальніше про так званий «Сувалкський коридор» ви можете дізнатися у дослідженні Center for European Policy (CEPA) — “SECURING THE SUWAŁKI CORRIDOR: Strategy, Statecraft, Deterrence, and Defense”.

Повноцінна анексія Кремлем усієї території Білорусі є малоймовірною, принаймні через такі фактори:

  • у разі прийняття політичного рішення про анексію (без військового втручання) — проти цього виступить більшість активного білоруського суспільства;

  • у разі рішення про силову анексію, це вимагатиме колосальної військової присутності Збройних сил РФ, яку вона просто не зможе забезпечити.

В обох випадках, рішення про анексію матиме незворотні наслідки для РФ на зовнішньополітичній арені.

Також попри розповсюджену Кремлем легенду про «сучасні й непереможні» Збройні сили РФ, їхні бойові спроможності все ж є значно обмеженими. Саме тому РФ часто покладається на гібридну складову військових операцій.

Підсумки

Впевнені, що військово-політичне керівництво Білорусі чудово розуміє всі виклики пов’язані з потенційною агресією ЗС РФ. Питання лише в тому, чи збираються вони цьому протистояти?

Поки що можна спостерігати абсолютно протилежні кроки, які проявляються у передислокації бойових частин/підрозділів ЗС РБ від кордону з РФ до західних меж, проведенні спільних з РФ військових навчань на території Білорусі та домовленостях Путіна та Лукашенка щодо надання Білорусі великого державного кредиту. Разом із нещодавною заявою Олександра Лукашенка щодо готовності вступити у «війну з Заходом на боці РФ», все це вказує на повне збереження проросійського курсу розвитку Білорусі, що своєю чергою означає практично повну її залежність від Кремля.

Те саме стосується і суспільства. Наразі Білорусь значно сильніше (економічно і побутово) інтегрована з Росією, ніж Україна в 2014-му, а отже й розрив буде значно важчим. 

Але варто пам’ятати, що Росія — ворог. І завжди ним була.

Очевидно, що плани Кремля стосовно Білорусі глобальніші, але масштаб можливого збройного протистояння залежатиме лише від ступеня готовності громадян Білорусі протидіяти агресії та від рішучості міжнародних партнерів.

Автор дослідження: Антон Шевченко, аналітичний відділ ГО «Повернись живим»

Останні матеріали:


Переглядів: 2325

Останні новини