"Ідеальна зброя окупантів" — чому радянська міна ПОМ-2 є серйозним викликом для української армії на Донбасі

"Ідеальна зброя окупантів" — чому радянська міна ПОМ-2 є серйозним викликом для української армії на Донбасі


10 окрема гірсько-штурмова бригада, що боронить рубежі у зоні відповідальності оперативно-тактичного угруповування "Північ", протягом останнього тижня звітує про активне використання російськими окупаційними військами радянської протипіхотної міни ПОМ-2. Її дистанційне встановлення відбувається за допомогою спеціальних машин, реактивних систем залпового вогню та самопальних перехідників для РПГ-7 й БПЛА.  Саме від розриву цієї міни, встановленої безпілотником 13 квітня, й загинув воїн "Едельвейсів" Олексій Мамчій. 

Що собою являє ця міна, яку загрозу несе нашим воїнам й чи здатна українська армія протидіяти підступним атакам противника у матеріалі "Повернись живим". 

ПОМ-2 — протипіхотна міна осколкова натяжної дії, призначена для виведення з ладу особового складу противника. Ураження наноситься осколками, на які дробиться корпус після підриву заряду вибухової речовини. Вибух заряду стається у момент, коли людина зачепить один з чотирьох датчиків цілі (тонкі, малопомітні капронові нитки завдовжки 9,5 метрів кожна, що простягаються від центру корпусу міни ПЖ). Міни можуть встановлюватися тільки на ґрунт (або ж на горизонтальну поверхню) і тільки засобами дистанційного мінування (РСЗВ, засобами дистанційного мінування УМЗ та УГМЗ ПЖ).  Час бойової роботи може становити від 4 до 100 годин після чого запрацює пристрій самоліквідації, який забезпечує самознищення міни підривом.

Відповідно до Конвенції про заборону застосування, накопичення запасів, виробництво і передачу протипіхотних мін та про їх знищення від 3 грудня 1997 року (Оттавська конвенція — ПЖ) використання ПОМ-2 заборонене. РФ не є підписантом даного документу.

 

Характеристика
Значення
Корпус
метал
Маса
1.5 кг
Маса вибухової речовини (тротил)
140 г
Діаметр
6,3 см
Висота корпусу
18 см
Довжина датчика цілі (в один бік)
(кожного з чотирьох) 9,5 м
Сила натягу
350-450 г
Радіус суцільного ураження
до 16 м
Температурний діапазон застосування
-20 — +50 °C.

Даний вид мін є радянською розробкою й перебуває на озброєнні Збройних Сил Російської Федерації. Українська армія не має її у своєму арсеналі й відповідно не застосовує ПОМ-2 у стримуванні агресії РФ та її проксі-сил. 

Інструктор зі спеціальної інженерної підготовки Фонду "Повернись живим" Євген Антипенко розповідає, що вперше на фронті зіткнувся з цим видом боєприпасу та самопальними перехідниками до нього у 2016 році поблизу Торецьку, коли окупанти здійснювали віддалене мінування поблизу українських позицій. 

"Десь у цей час (2016-2017 роки ПЖ) росіяни вже пристрілювалися, навчалися користуватися ось цими саморобними елементами для дистанційного мінування за допомогою РПГ-7", - інструктор зі спеціальної інженерної підготовки Фонду "Повернись живим" Євген Антипенко. 

Схожими даними оперує й командування українських військ. За інформацією пресцентру АТО від 30 березня 2016 року, застосування ПОМ-2 підрозділами окупаційної армії було помічено під час боїв за Авдіївську промзону. 21 травня того ж року військові ЗСУ опублікували фотографію приведеної в дію ПОМ-2 на позиціях біля Авдіївки після нічного обстрілу.

Інструктор Фонду відзначає, що протягом останніх 5 років кількість випадків застосування даної міни лише зростає. В той самий час, за його словами, це відбувається не по всій лінії фронту на Донбасі, а лише на окремих ділянках, зокрема на Світлодарській дузі. Намагаючись приховати походження боєприпасів, серійні номери та дати виробництва на них заздалегідь затираються.

Пік застосування ПОМ-2 російськими окупаційними військами прийшовся саме на квітень цього року. Пресофіцери 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс" зафіксували десятки випадків скидання даного виду інженерного боєприпасу як з БПЛА, так і з застосуванням спеціальних машин та самопальних перехідників на ручний гранатомет РПГ-7. У вже звичній для себе манері війська агресора використовують подібного роду зброю не тільки для нанесення втрат підрозділам українського війська, а й для ураження цивільних та об'єктів інфраструктури.

23 лютого 2021 року незаконні збройні формування РФ здійснили мінування ПОМ-2 населеного пункту Хутір Вільний Сєвєродонецького району Луганської області (знаходиться неподалік селища Золоте-4 — ПЖ). В результаті чого місцевий мешканець, зачепившись за один з датчиків міни, підірвався у дворі власного будинку. Від отриманих множинних вогнепальних осколкових поранень він помер у лікарні.

12 квітня внаслідок дистанційного мінування населеного пункту Зайцеве на Донеччині одна з трьох ПОМ-2 влучила у будинок місцевого мешканця, українськими саперами боєприпас був ліквідований шляхом його детонації. 13 квітня від підриву на скинутій з БПЛА міни загинув воїн 108 ОГШБ бригади "Едельвейс" Олексій Мамчій, ще троє його побратимів отримали поранення. 14 квітня окупанти закинули міни на територію КПВВ "Майорськ" та прилеглої до нього житлової зони. Наступного дня три аналогічних боєприпаси стали на бойовий звід поблизу Новгородського Донецької області. 19 квітня ПОМ-2 "Отек" окупанти знову закинули на територію населеного пункту Зайцеве. 

То чим небезпечна ця міна й яким чином можна протистояти її використанню з боку ворога? 

 

ПОМ-2 вражає людину чи групу осіб осколками, на які дробиться корпус після підриву заряду вибухової речовини. Вибух заряду міни стається у момент, коли людина зачепить один з чотирьох датчиків цілі. Міна має так званий гідромеханічний пристрій самоліквідації, він і забезпечує її знищення підривом після закінчення від 4 до 100 годин (в середньому це 23 години - ПЖ) з моменту установки. Час самоліквідації залежить від температури навколишнього повітря.

ПОМ-2 поміщаються по 4 штуки в касету КПОМ-2. Кожна міна розміщується в металевому циліндрі (підкасетнику). Запуск касети може відбуватися за допомогою реактивної системи залпового вогню чи спеціалізованих машин УМЗ або УГМЗ, що здатні нести 180 касет (по 30 у 6 блоках). Таким чином така машина може випустити до 720 мін. Після падіння міни на поверхню землі — починається процес приведення їх у бойове положення, який триває 50-60 сек.

Спочатку розкриваються замки шести пружних лопатей, які відкинувшись у сторони від корпусу, піднімають його у вертикальне положення і забезпечують постійне вертикальне положення міни. Потім з верхньої частини корпусу відстрілюється хрестовина, після підняття якої, в різні боки відлітають чотири підпружинені якорі, що витягають за собою тонку капронову нитку. Вибух міни відбувається у випадку натягу будь-якого із чотирьох ниток або після закінчення часу бойової роботи.

Навіть тоді, коли міна не прийняла після падіння свого правильного положення, наприклад, внаслідок влучання у глибокий сніг, болото, або датчики цілі не змогли прийняти правильне положення (розгорнулися неповністю або не всі, або не на повну дальність), то все одно — така міна працює у звичайному бойовому режимі. 

"Її небезпека полягає в тому, що вона малогабаритна  вага лише 1,5 кг, ПОМ-2 непомітна, її датчики 9 метрів завдовжки кожен, а небезпечний підхід до неї 16 метрів. Її практично неможливо побачити, якщо вона встановлена, наприклад, у траві. За таких погодних умов, як зараз, цю міну можна помітити, якщо ж буде трава до колін це просто неможливо. Сила, яка потрібна для спрацювання датчика міни 340 грамів. Одягнутий військовослужбовець не відчує, якщо зачепить його. Це дуже підступна штука", - інструктор зі спеціальної інженерної підготовки Фонду "Повернись живим" Євген Антипенко. 

Зняти чи знешкодити ПОМ-2 неможливо.  

"Підривом її не ліквідуєш. Якщо вона встановилася у бойове положення, то готова ліквідувати тебе, а ти її не знищиш, просто не зможеш до неї підійти, бо вона здетонує", - інструктор зі спеціальної інженерної підготовки Фонду "Повернись живим" Євген Антипенко. 

За словами Євгена, на відміну від ОЗМ-72, детонування якої дуже часто призводить до смерті військових, ПОМ-2 через меншу кількість вибухівки найімовірніше завдасть осколкових пораненнь різного ступеню тяжкості. Загибель від такого типу боєприпасу можлива, якщо на момент її вибуху людина перебуває у безпосередній близькості до "тіла" самої міни. 

Інша проблема, яка постає перед українськими воїнами на лінії фронту — боротьба ПОМ-2 в умовах теплої пори року, коли у степовій зоні Донбасу висока трава, чагарники й "посадки" можуть стати ідеальним місцем для застосування забороненої міни. Інструктор Фонду бачить єдиний вихід протидії наслідкам дій підрозділів противника. 

"Єдина протидія ПОМ-2 в умовах фронту це брати "кішку" й тралити ту місцевість, де у наших хлопців є дні дані про влучання касет з цими мінами, відомості про роботу ворожих БПЛА, які можуть скидати ПОМ-ки з неба й тд. За таких умов ризик наткнутися на цю міну зменшується, інакше ну просто ніяк", - інструктор зі спеціальної інженерної підготовки Фонду "Повернись живим" Євген Антипенко. 

"Кішка" саперна  це невеликий металевий пристрій з кількома гачками (відомими як лапи) призначений для проходження тактичних перешкод (розтяжок, мін і тд.). До "кішки" під'єднується мотузка-паракорд довжиною близько 30-35 метрів. Принцип дії даного саперного приладу полягає у тому, що крюк закидається на довжину мотузки , після чого тягнеться назад. В результаті, крюк своїми гачками чіпляє датчики мін та розтяжок, які найчастіше є капроновою ниткою та призводить до їх детонації. Даний пристрій є невід'ємним атрибутом саперів. В польових умовах відомо й про використання пляшок чи загострених шматків металобрухту замість гака. 

Інший спосіб непрямої протидії використанню ПОМ-2 — це інформування особового складу Збройних Сил про вірогідність зіткнутися з таким видом мін. Євген Антипенко у своїх заняттях як на полігонах, так і в підрозділах, що виконують завдання в зоні проведення Операції Об'єднаних Сил присвячує цьому боєприпасу теоретичний блок, розповідаючи про особливість дії у разі зустрічі з ПОМ-2 в бойових умовах. 

"Звісно, використання цих мін противником для нас не є секретом, а тому я присвячую час теоретичній підготовці по даному виду мін. Бойових ПОМ-2 у нас немає, бо вони не на озброєнні української армії, однак навчальні макети, в тому числі в розрізі є в наших навчальних закладах, полігонах й тд. Неодноразово під час своїх курсів підготовки я розповідаю й наголошую, що даний тип інженерного боєприпасу є надзвичайно небезпечним й тому варто бути обережним, особливо в теплу пору року, коли помітити цю міну в степовій та лісистій місцевості ну практично неможливо", - інструктор зі спеціальної інженерної підготовки Фонду "Повернись живим" Євген Антипенко. 

Загалом використання окупантом подібного роду способів для знищення українських воїнів не новина, однак якісно протидіяти їм, в тому числі через аналіз даних про бойове застосування ПОМ-2 по лінії фронту, інформування особового складу, теоретичну та практичну підготовку військовослужбовців ЗСУ як на фронті, так і в тилу можуть надалі значно знизити втрати від даного типу мін серед оборонців України.


Наше незалежне медіа існує завдяки вашій підтримці. Допоможіть нам робити більше, підтримавши нас будь-якою сумою на Патреоні. 


Особливо враховуючи те, що загроза боку РФ не зникає, а ОПК країни-агресора продовжує вдосконалювати зручну, смертоносну та заборонену ПОМ-2. З 2015 року відбуваються випробування наступниці "Отека" — ПОМ-3 "Медальйон". Як стверджують її розробники, це перша в світі протипіхотна міна дистанційної установки з неконтактним детонатором. Міна має неконтактний сейсмічний датчик цілі і п'ять фіксованих часових проміжку самоліквідації. Радіус реагування ПОМ-3 збільшений в 1,3 раза. При цьому, "Медальйон" реагує лише на людину, ігноруючи наближення тварини.

"Полігоном" для випробувань став й український Донбас, де у 2016 році вже новий вид боєприпасу застосовувався у боях під Авдіївкою. У разі прийняття на озброєння в Росії, українська армія повноцінно зіштовхнеться й з технічно більш досконалою наступницею непомітної вбивці. Аби уникнути втрат, ми маємо бути до цього готові. 


Переглядів: 6019

Останні новини