Між війною та політикою — наскільки Україна близька до НАТО

Між війною та політикою — наскільки Україна близька до НАТО


2021-й рік у Міністерстві оборони України оголошено роком Євроатлантичної трансформації. За умов війни з сильнішим супротивником — Росією, нашій державі необхідно мати надійних союзників. Низка цивілізованих країн надають Україні певну матеріально-технічну та інформаційну допомогу. Проте ефективнішим способом у боротьбі з агресором може бути військовий союз з потужними державами, який би нам забезпечив членство в НАТО. Ця мета прописана у Конституції та має підтримку майже половини українців

Тож наскільки Україна наблизилась до членства в Альянсі й коли нам на нього чекати?

Історія стосунків

Перші кроки в бік НАТО були зроблені незадовго після здобуття Незалежності: у березні 1992 року Україна вступила до Ради євроатлантичного партнерства, у 1994 приєдналася до програми “Партнерство заради миру”, а в 1997 відбулося підписання Хартії про Особливе партнерство. Того ж року почала роботу Комісія Україна-НАТО та було відкрито представництво України при Альянсі.

Найближче до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) Україна була у 2006 та 2008 роках. Перша можливість трапилась після перемоги Помаранчевої революції, коли міністром оборони став Анатолій Гриценко, його першим заступником — Леонід Поляков. Вони мали сформоване бачення реформ армії для наближення до стандартів НАТО, які мали реальний шанс на втілення. З цієї причини Україна сподівалася суттєво наблизитися до ПДЧ під час Ризького саміту НАТО у 2006.

Проте політичні події тих днів призвели до так званого Універсалу національної єдності та формування уряду на чолі з Віктором Януковичем, який не був прихильником руху у бік Альянсу. Для НАТО важливі зміни не лише в армії, а й у політиці та економіці. Тому політична криза 2008 року стала ледь не найсильнішим контраргументом на саміті у Бухаресті. Хоч тоді ця перспектива була як ніколи близькою.


Наше незалежне медіа існує завдяки вашій підтримці. Допоможіть нам робити більше, підтримавши нас будь-якою сумою на Патреоні. 


Так само не була проведена робота з Францією та Німеччиною, які під тиском Росії скептично ставились — і ставляться понині — до надання ПДЧ Україні. Закінчилось все у квітні 2010 року ліквідацією Януковичем міжвідомчої комісії з питань підготовки України до вступу в НАТО.

2020 ж року спостерігалась активізація руху у бік Альянсу. 12 червня НАТО надала Україні статус партнера з розширеними можливостями, а 14 вересня Володимир Зеленський затвердив стратегію нацбезпеки, в якій передбачається розвиток стосунків з НАТО, Євросоюзом та США. В Уряді настроєні оптимістично.

На початку грудня міністр оборони Андрій Таран заявив, що Україна розраховує отримати План дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) і сподівається на підтримку цього рішення у 2021 році.

А вже 15 січня Андрій Таран зазначив, що Україна має намір отримати ПДЧ у 2021 році на наступному саміті НАТО.

«В євроатлантичному інтеграційному процесі кожної країни настає момент, коли із зовнішньополітичного питання він перетворюється на низку конкретних і досить складних завдань політики внутрішньої. Для реалізації внутрішніх реформ ми орієнтуємось на стандарти НАТО, оскільки вони є найкращими у військовій сфері. Тому рішенням розширеної колегії Міністерства оборони України, яка відбулась 22 грудня 2020 року, 2021-й рік оголошено роком Євроатлантичної трансформації», – сказав Андрій Таран.

Навчання НАТО. Фото: 5.ua

Які вони — стандарти НАТО

Стандарти Альянсу, про які так багато говорять і до яких так сильно прагнуть, поділяються на три напрями: адміністративні, оперативні та матеріально-технічні.

Адміністративні стандарти стосуються процесів управління, правил документообігу й обміну інформацією. Іншими словами — це адміністративна стандартизація. Складає близько 1% від загальної кількості стандартів.

Робляться певні кроки у наближенні української армії до цих стандартів. Розроблено 25 нормативних документів щодо запровадження адміністративних стандартів НАТО. Влітку 2020 головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак заявив, що з 2025 року всі офіцери будуть зобов'язані володіти англійською мовою:

"Ми поставили амбітне завдання — з 2025 року для кожного офіцера знання англійської мови має стати обов'язковою умовою проходження служби у Збройних силах України".

Оперативні стандарти стосуються оперативного планування застосування військ та питань військової практики (управління військами, навчання, тактика, стратегія, бойові документи). Це приблизно 49% від загальної кількості стандартів. Україна розробила вже 140 національних нормативних документів щодо їхнього запровадження.

Матеріально-технічні стандарти — це звід єдиних вимог до озброєння та техніки. Матеріально-технічна сфера стандартизації міститить шість розділів: вимоги до обладнання, озброєння та військової техніки; розробка та прийняття на озброєння ОВТ; речове забезпечення; випробування ОВТ; вимоги до паливно-мастильних матеріалів та ремонт техніки. Наразі в Україні вже розроблено 85 національних нормативних документів щодо запровадження цих натівських стандартів.

Стандарти НАТО — дуже широке поняття, яке стосується не тільки калібру боєприпасів. Вочевидь, Україні потрібно добряче напружитися, аби достатньо змінити наші Збройні сили.


Фото: niss.gov.ua

Стратегія НАТО-2030: чи є місце для України

В цьому році почався процес формування стратегії НАТО-2030, яка визначатиме основні пріоритети майбутнього Альянсу на найближчі 10 років. Основою для стратегії стали напрацювання Генсека альянсу Єнса Столтенберга. В документі суттєво змінені деякі пункти. Наприклад, Росію ідентифікують як загрозу. Ба більше – як найбільшу військову загрозу в євроатлантичному просторі.

Є також дуже чітка кваліфікація дій Росії у вигляді не лише неодноразових згадок про незаконну анексію Криму, але й про "вторгнення та окупацію частини Східної України".

Також згадується про гібридну війну як про небезпеку.

Для України не менш важливим є те, що в документі йдеться про чітку позицію відкритих дверей для України та Грузії. Про надання ПДЧ прямо не говориться, але є, так би мовити, натяки:

"НАТО необхідно залишатися відданими рішенням Бухарестського саміту і дискусія про членство має бути виведена на вищий рівень".

Саме на Бухарестському саміті йшлося про те, що Україна та Грузія повинні отримати ПДЧ. Україна відреагувала на початок формування Стратегії НАТО-2030. Віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина заявила, що Україна очікує побачити у новій Стратегії перспективу надання плану дій щодо членства в Альянсі.

"На початку вересня Україну і Грузію офіційно долучили до цих консультацій на рівні урядів", — сказала вона.

Візит делегації МО України до Грузії. Міністр оборони України Андрій Таран з Міністром оборони Грузії Іраклі Гарібашвілі. Фото: АрміяInform

Міністр оборони України Андрій Таран теж висловлюється оптимістично:

"Ми будемо сподіватися на всебічну політико-військову підтримку для прийняття такого рішення на наступному саміті НАТО у 2021 році. Це стане практичним кроком і демонстрацією відданості рішенням Бухарестського саміту 2008 року".

Американці схильні підтримувати Україну у її прагненнях до ПДЧ та надалі — до членства. Проте колишній командувач військ США в Європі Бен Годжес зауважує, що перед цим Україна має ще чимало зробити.

"Я хочу побачити фінальний документ цієї стратегії. Думаю, це (згадка про перспективу отримання Україною ПДЧ у Стратегії НАТО-2030 – ред.) реалістично. Але, знову ж таки, пріоритет має бути на адресуванні Україні необхідності її безпекової модернізації, стійкості громадянського суспільства. Це необхідні речі, які треба адресувати Україні", — сказав Бен Годжес.

Бен Годжес. Фото: whoswhos.org

А що чинні члени НАТО?

У 2020 Дипломатична академія України при МЗС за підтримки Фонду Еберта в Україні підготувала дослідження, яке показує ставлення країн-членів НАТО до Альянсу та до вступу до нього України.

Згідно з дослідженням, громадяни країн-членів Альянсу мають особливе ставлення до Росії. Так, якщо РФ буде стороною конфлікту з якоюсь натівською державою, то 48% німців, 38% французів та 30% британців не вважають за потрібне брати участь у конфлікті. Вступ України до НАТО підтримують близько половини німців, французів та голландців, 76% поляків, 72% литовців. Інші — проти. Це проблема, яку Україні теж потрібно вирішувати.


Країни-члени НАТО. Фото: Вікіпедія

“В середині НАТО відсутній консенсус. І щойно його досягнуть, наше наближення до НАТО стане автоматичним. Окрім Угорщини є ще ключові гравці. Це — Німеччина та Франція, а на них замкнуті ряд інших країн. Якщо ці дві країни приймуть позитивне рішення щодо України, то питання ПДЧ буде вирішене. А Угорщину можна переконати, виступи її політиків — радше для внутрішнього використання”, — сказав “Повернись живим” голова Громадської Ліги Україна-НАТО Сергій Джердж.

Не треба забувати й про російську дипломатію, яка так чи інакше впливає на натівські країни.

Громадська думка у країнах щодо самої участі в Альянсі теж неоднозначна. Так, у Німеччині все менше людей підтримують членство в НАТО — з 68% у 2017 році до 54% у 2018. У Франції ситуація ще гірша — з 54% до 39%. З іншого боку, громадська думка нейтральної Швеції змінюється на користь вступу до Альянсу. Можливо, це пояснюється географічною близькістю до Росії.

Зміна влади у Сполучених Штатах багатьма експертами оцінюється як позитивний та обнадійливий момент для України. Так, генерал Бен Годжес певен, що новий президент зі своєю командою дасть новий поштовх євроатлантичним прагненням України.

“Я вірю, що адміністрація Байдена займе міцнішу та чіткішу політику та стратегію відносно Кремля. І ми розробимо стратегію щодо чорноморського регіону, яка, своєю чергою, приведе до кращої політики для України”, — сказав Бен Годжес.

Колишній посол США в НАТО Олександер Вершбоу також вважає, що новий президент США сприятиме вступу України до Альянсу.

“Байден дуже вірить у НАТО. Я думаю, він зробить все, що в його силах, аби просунути цілі України в її відносинах з НАТО та у напрямі її членства. Байден, на мою думку, більше ніж президент Трамп розуміє, що на кону в Україні боротьба за суверенітет та незалежність, тому підтримка суверенітету та незалежності України буде константою адміністрації Байдена”, – зазначив Олександер Вершбоу.

 

Внутрішні перепони на шляху до Альянсу

Попри війну на нашій території, головна причина повільного поступу до НАТО є... ми самі.

“НАТО — це не бункер, у який можна заїхати та опинитися у безпеці. НАТО гарантує безпеку, але і вимагає внеску в її безпеку. Українське суспільство досі дуже вразливе перед впливом олігархів, які отримують більшість своїх грошей від Росії чи економічних зв'язків з Росією. Українське суспільство досі дуже вразливе перед російською дезінформацією. Україна повинна працювати над стійкістю суспільства, розвитком інфраструктури, побудовою системи правосуддя, ЗМІ та прозорості бізнесу”, – сказав Бен Годжес "Голосу Америки".

 

Однієї відповідності стандартам НАТО недостатньо для членства.

"Аби отримати ПДЧ, Україні потрібно дати НАТО провести комплексний аудит країни: починаючи з фінансового й закінчуючи військовим. І на підставі аудиту вони вже напишуть план підготовки до членства і країна починає цей план виконувати. І чи готове наше політичне керівництво допустити такий аудит, особливо фінансовий, це питання", — сказав “Повернись живим” Олег Жданов.

Реформи. Справжні зміни в армії та системі безпеки та оборони України – те, що може звести нанівець сумніви щодо нашої спроможності бути повноцінним членом Альянсу. Навіть війна з Росією може перестати бути завадою.

"НАТО не зможе запропонувати повноправне членство країні, де йдуть активні бойові дії. Але треба сконцентруватися на реформах і рано чи пізно все вийде", – заявив міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічюс.

Ще один момент — військовий бюджет, який, на думку Олега Жданова, є бюджетом проїдання. За його словами такі країни як, наприклад, Швеція, Норвегія, Фінляндія — не кажучи вже про США — ніколи не вкладають у свої воєнні бюджети закупівлю новітнього озброєння. У них це є окремі державні програми, на які виділяються кошти. Експерт переконаний: аби будувати сучасну армію, Україні треба діяти так само.

Натомість ми не завжди здатні дати раду в послідовності власних побажань. Яскравий приклад, стратегія щодо озброєння ВМС.


Слайд із закритої презентації перспектив розвитку ВМС до 2020-го року. 2015 р.

Як зазначив військовий аналітик та директор фонду "Повернись живим" Тарас Чмут, на перше січня 2021-го наш флот мав би складатися з малих підводних човнів, корветів, ракетних катерів та десятків патрульних, протидиверсійних та спеціальних катерів.

"У 2020-му ми не отримали ані "Кентаврів", ані розвідника "Сімферополь". Ми вчергове відтермінували отримання американських "Айлендів" та "Марків". Але ми за місяць (!) вирішили, що нам потрібні турецькі корвети! У державі, де офіційно туалетний папір довше купують, під шумок року, вирішили купити кораблі які на сьогодні ніяк не є пріоритетом ані флоту, ані держави. При цьому, купуємо у тих, хто під американськими санкціями. А потім наївно очікуємо на збільшене допомоги від Америки. Купуємо за свої бюджетні кошти. При цьому зриваємо британську пропозицію на ракетні катери під кредитні кошти. Модернізуємо американські "Айленди" радянським озброєнням і дивуємося, чому партнери сміються з нас", – військовий аналітик та директор фонду "Повернись живим" Тарас Чмут.

Що робити?

Експерти сходяться на тому, що вступ до НАТО можливий, але потрібні структурні зміни, адже закупівля озброєння у країн-членів Альянсу та спільні навчання — несистемні дії. 

"Треба створити дорожню карту, як досягти відповідності стандартам НАТО. У нас наразі такої немає, а є лише хаотичний рух, і аби ця карта була зрозуміла й нам, і натівцям. Треба підвищувати співпрацю та інтеграцію наших ВПК. І на фоні всього цього нам потрібно чекати слушного геополітичного моменту, який вплине на наших натівських партнерів і вони дійдуть консенсусу щодо вступу України", — сказав Сергій Джердж.


Військові армії США на репетиції параду в Києві з нагоди Дня Незалежності України. Київ, 22 серпня 2018 року. Фото: radiosvoboda.org

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг нещодавно нагадав, що ніхто, зокрема й Росія, немає права вирішувати, бути чи не бути суверенним державам Україні та Грузії членами організації Північноатлантичного договору.

"Буде чи ні Грузія членом – це вирішувати Грузії і союзникам, і лише їм. Тому що все інше буде посяганням на суверенні права суверенної незалежної держави. Те, що вони (РФ) зробили, порушуючи територіальну цілісність і незалежність Грузії, – неприйнятно. Те саме стосується, звісно, й України: незаконна анексія Криму, дестабілізація Донбасу на сході України порушує фундаментальні принципи, завдяки яким ми створюємо мирний і стабільний світ... Звісно, ми маємо знайти політичне вирішення різних конфліктів – Молдова, Нагірний Карабах. Конфлікти різні, але головний меседж полягає в тому, що ми маємо поважати суверенітет і шукати політичне вирішення, і НАТО підтримує різні зусилля щодо їх пошуку", — наголосив Столтенберг.


Переглядів: 1805

Останні новини