Нове загострення чи залишковий ефект війни? — що зараз відбувається між Вірменією та Азербайджаном

Нове загострення чи залишковий ефект війни? — що зараз відбувається між Вірменією та Азербайджаном


Після підписання 10 листопада мирної угоди, яка завершила новий виток війни за Нагірний Карабах між Вірменією та Азербайджаном здавалося, що тридцятирічний конфлікт між двома країнами вщухне на тривалий час, принаймні поки сторони відновлюватимуться від отриманих втрат. Однак 15 березня Збройні Сили Азербайджану розпочали перші з часу завершення протистояння військові навчання, у Єревані відреагували дзеркально — наступного ж дня стартували й власні масштабні маневри. Що означає для Кавказького регіону активізація армій двох непримиримих ворогів? Відповідь на це питання у матеріалі "Повернись живим". 

Збройні Сили Азербайджану проводитимуть військові навчання протягом 15-18 березня. У них візьмуть участь до 10 тисяч військовослужбовців, близько 100 танків та інших типів броньованих автомобілів, до 200 ракетних та артилерійських установок різного калібру, а також до 30 літаків та дронів різних типів. Навчання проведуть у гористій лісовій місцевості зі складним рельєфом. За офіційними повідомленнями азербайджанської сторони, основна увага буде приділятися управлінню військами, приведенню їх у стан повної бойової готовності, а також більш тісній взаємодії між родами військ. Під час маневрів буде враховуватися досвід, який у Баку здобули під час карабаської війни. 

"В ході навчань, які триватимуть до 18 березня, війська виконають завдання по боротьбі з терористичними загонами (групами), а також з незаконними збройними формуваннями та проведення контртерористичних операцій", - Міністерство оборони Азербайджану.

Відповідь з Єревана не забарилася. Військові навчання у Вірменії призначили на період з 16 по 20 березня. У них так само буде залучена значна кількість техніки й озброєнь. Метою маневрів у Міноборони країни називають перевірку боєготовності військ, взаємодії різних сил і засобів, можливостей управління оперативною ланкою, здатності до швидких дій в ситуації, що склалася. Будуть також проведені тренування з управління вогнем підрозділів з розіграшем оперативно-тактичних епізодів, в тому числі з бойовою стрільбою.

"До тактичних і тактико-професійних навчань 16-20 березня буде залучено 7,5 тисячі військовослужбовців, 200 ракетних, ракетно-реактивних, артилерійських і понад 150 протитанкових засобів, близько 100 одиниць бронетехніки, понад 90 засобів ППО. З метою підтримки тактичних дій військ в навчаннях будуть використані кошти повітряного нападу (авіація) ", - йдеться в повідомленні на сайті відомства", - Міністерство оборони Вірменії. 

Попри те, що Росія, яка іменує свої війська у Нагірному Карабасі "миротворчими силами", не бачить загрози у проведення навчань з боку Баку й заявляє про повний контроль ситуації в регіоні, і Азербайджан, і Вірменія напередодні відзначилися взаємними звинуваченнями у спробі ескалації конфлікту. 

12 березня міністр закордонних справ Азербайджану Джейхун Байрамов направив генеральному секретареві ООН Антоніу Гутеррішу лист, в якому звинуватив Вірменію в таємному перекиданні своїх військових на територію Нагірного Карабаху.  За його словами, перекидання солдат проводилася через Лачинський коридор в цивільному одязі і на цивільних транспортних засобах потай від російських миротворців, що є грубим порушенням міжнародних зобов'язань.

Того ж дня Вірменський національний комітет Америки (ANCA - ред.) звернувся до президента США Джо Байдена, держсекретаря Ентоні Блінкеном і Держдепартаменту з попередженням про те, що війська Азербайджану і Туреччини готують напад на прикордонну Сюникську область країни. 

Враховуючи майже одночасне приведення з обох сторін у бойову готовність близько 17,5 тисяч осіб, сотень одиниць військової техніки, постає питання чи може бути використаний цей потенціал країнами для продовження власних територіальних спорів? Аналітик Фонду "Повернись живим" Іван Науменко відзначає, що нинішня напруженість та взаємні звинувачення сторін найімовірніше є політичним продовженням вже завершеного осіннього протистояння, а не підготовкою до нової збройної сутички. 

"Це більше політичні ігри. Насправді Азербайджан 4 рази на рік проводить військові навчання корпусного рівня, тому березневі маневри з боку Баку є нічим іншим як запланованими заходами. Війна закінчилася 4 місяці тому й відповідно навколо цього будуть різного роду політичні заяви. До того ж не варто забувати, що у Єревані останні тижні відбувається конфлікт через те, що Пашинян звільнив начальника Генерального штабу ЗС Вірменії Гаспаряна", - голова аналітичного відділу Фонду "Повернись живим" Іван Науменко. 

Він звернув увагу також на те, що обговорення можливої нової ескалації конфлікту в Карабасі пов'язане й з підвищеною увагою всього світу до Кавказького регіону через осінню війну між Вірменією та Азербайджаном, зокрема й в США, де дуже проактивною є позиція місцевої вірменської діаспори. Ще одним фактором уваги до відносин Баку та Єревана є транзитний характер Закавказзя, де після завершення активної фази протистояння регіональні й світові лідери, такі як Іран, Великобританія, Туреччина, Китай, Росія та інші будуть намагатися вибудовувати нові логістичні маршрути з Європи в Азію, а також формувати й зміцнювати власну дипломатичну присутність. 

Водночас, Науменко певен, що здебільшого політичне загострення між й так непростими сусідами не відкидає можливість точкових сутичок на новоутвореному кордоні Вірменії та Азербайджану. 

"Політичний вимір цього протистояння не означає, що на фронті не можуть виникнути сутички чи збройні провокації. Так не буває, що конфлікт тривав 30 років й тут раз — і він закінчився. Однак зараз політична напруженість обумовлена новою політичною реальністю в регіоні, а не експансіоністськими намірами обох держав. Звичайно, стріляти на фронті можуть, це відбувалося з моменту підписання ще першого мирного договору між Єреваном та Баку. Наприклад влітку 2020 року перед початком осінньої кампанії, вірменські війська захопили спостережний пост який з невідомих причин полишили азербайджанці. В результаті локальні бої за нього точилися кілька днів і такі ситуації можуть виникати, особливо враховуючи нещодавну демаркацію кордонів між країнами, яка не сприймається опозицією в Єревані, але зараз про повномасштабний наступ, як восени 2020 з боку Вірменії чи Азербайджану говорити не варто", - голова аналітичного відділу Фонду "Повернись живим" Іван Науменко. 

Таким чином підписання листопадової мирної угоди між Вірменією та Азербайджаном у Москві можна оцінювати не як крапку, а радше кому у карабаському конфлікті, який активно триває вже понад три десятиліття. Зрозуміло, що попри письмові обіцянки миру, обидві держави намагаються досягти своєї кінцевої мети - отримання контролю над Карабахом (Арцахом) й на цьому шляху використовують не тільки військові, а й політичні та дипломатичні методи, прояв яких ми й побачили в останні тижні 


Наше незалежне медіа існує завдяки вашій підтримці. Допоможіть нам робити більше, підтримавши нас будь-якою сумою на Патреоні. 


 Читайте також наш матеріал про підсумки осінньої війни в Нагірному Карабасі

 

 

 


Переглядів: 2264

Останні новини