Пережити полон — випуск з Мариною Чуйковою

Пережити полон — випуск з Мариною Чуйковою


Горлівчанка Марина Чуйкова не змогла виїхати з окупованої Горлівки, бо не могла покинути вісімдесятирічну матір. Вона працювала медсестрою та допомагала відшукувати рідних тих, хто вже не міг перетнути лінію фронту, та дбала про них. До того, як її затримали у березні 2018 року, жінка навіть уявити не могла, що попереду її чекає майже два роки ув'язнення.

"Мене заарештували на блок-посту та представили як "зрадника батьківщини", на мене вділи кайданки, мішок на голову, посадили в машину й повезли у невідомому напрямку. Те, що я переживала в той момент, ніколи не забудеться, і неможливо описати словами те, що я відчувала, коли мене везли в цю невідомість... І дорогою мені малювали, що зі мною буде, як допитуватимуть, що на мене чекає... Мені було так страшно...".

Місяць Марина провела у підвалі, де з меблів були дошки та старий брудний матрац, а стіни були у крові.

"Світла не було, вікон не було. Це був навіть на підвал, підвал був вище, а моя клітка була нижче. Це була без вікон, без води, без туалету кімната, закрита залізною решіткою. В ній було дуже холодно та вогко", – пригадує Марина Чуйкова.

Постійні допити, побиття та приниження призвели до того, що жінка підписала всі папери, які їй давали, аби лише все закінчилось. Вона навіть не сподівалася на звільнення.

"Мене возили у Донецьк, Горлівку, Єнакієве, мене показували якимось людям, знімали відео за моєї участі, проте мені нічого не дозволяли говорити, все казали за мене. Потім вивозили у ліс в Єнакієве, і щоразу я думала, що мене везуть на розстріл. За ці тридцять днів я не думала, що буде якесь слідство, буд якась справа, думала, мене просто вб'ють, закопають та й по всьому".

Марина найбільше переймалася не своїм життям, а своє літньою мамою, яка залишилась в Горлівці зовсім сама. Сюжети з Мариною потрапили на російське ТБ, і її мати не витримала постійного осуду.

"Вона не дочекалась мене рівно 40 днів, мама моя померла. Якби зі мною такого не сталося, вона б ще жила, під моїм наглядом, але не змогла вона, не витримала, в неї зупинилося серце...", – гірко розповідає Марина Чуйкова.

Можливості зв'язку з рідними в неї не було цілий рік. Вперше почути голос синів вона змогла вже після вироку так званого "суду", який присудив жінці 11 років. Для того, аби їй дозволили розмову з українським оператором, їй довелося працювати місяць.

"Вперше я набрала дітей та змогла почути їхній голос. Минуло вже майже два роки. Я змогла поговорити телефоном радянського виробництва, який погано працює, нічого не чутно, його прослуховують, але я почула рідний голос, для мене це було великою важливою подією. Але поговорити з сином я не змогла, я плакала... І він також".

До останнього Марина не вірила, що її звільнять. Лише коли вийшла з автобуса у Зайцевому, усвідомила, що знову вільна.

Повну розмову слухайте тут

Розмовляла Ярослава Вольвач

Коллаж: Анна Колеснікова

«Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проект Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора.»


Переглядів: 1782

Останні новини