Вшанування героїв чи свято для хлопчиків — чим є для українців День Захисника?

Вшанування героїв чи свято для хлопчиків — чим є для українців День Захисника?


14 жовтня, День Захисника України — відносно нова для нашого суспільства визначна дата. Порошенко видав указ про святкування 2014 року, і з того часу цей день існує наче у кількох українських вимірах. В одному — 14 жовтня вітають бійців і бійчинь, які захищали (й далі захищають) Донбас. В іншому — справедливо додають про внесок у нашу незалежність волонтерів, медиків, і навіть минулі покоління (бійців УПА чи козаків). У третьому вимірі це свято перетворилось на аналог радянського 23-го лютого. У школі на нецікавій лінійці діти монотонно розповідають вірші про звитягу, в класах хлопчики отримують подарунки (бо ж «вони — майбутні захисники»), в офісах «п’ють за мужика». Міла Мороз для «Повернись живим» розбиралася з образом захисника та його свята для українців 2020.

Ми запитали на нашій сторінці у Facebook, що це свято означає для підписників. Понад три тисячі людей відповіли, що для них 14 жовтня — це про наших захисників на Донбасі. П’ятеро людей вважають, що свято — для всіх чоловіків за правом народження, привід подарувати чи отримати шкарпетки, влаштувати свято хлопчикам у школі. Більше ніж півсотні людей байдуже, який це день — головне, що не треба на роботу. Звісно, наша аудиторія не репрезентує настрої усього суспільства – в опитуванні загалом взяли участь понад 3 500 осіб, ще 1 700 висловили думку під постом. До вашої уваги коментарі, які набрали найбільше лайків на момент написання статті:

«Захисники — це мої прадіди, які були репресовані та розстріляні. Мій дідусь, який отримав тяжке поранення в роки ВВВ, мій батько, який служив, прикордонники, всі ті хлопці, які віддали життя за нашу неньку, і які зараз її боронять. Ото всі вони герої, це наша історія. Слава Україні!».
«Для мене — це свято, коли ми всім серцем вітаємо нашу армію захисників. Вони захищають найдорожче для кожного з нас: нашу Незалежність, майбутнє кожного українця. Це свято з гордістю в душі і, разом з тим, з глибоким сумом за тих, хто віддав свої життя...!».
«Особисто для мене, захисники — це мої друзі, знайомі, мій син, усі ті, хто вже пройшов пекельні будні, або знаходиться на рубежах, ті, хто не повернувся живим у рідні оселі, але залишився назавжди у нашій пам’яті....Це щем та смуток, гордість та слава, мурахи по тілу та сльози радості, це свято тих, хто причетний до захисту та оборони, хто носить військову форму, просякнуту потом, тих, хто без вагань відповість: «Слава Україні!», бо знає ціну цих слів!».
«Звісно, цей день захисників та захисниць України, тобто, як чоловіків, так і жінок. Це якийсь радянський сексизм: поздоровляти на день захисника тільки чоловіків, та й ще тих, хто немає ніякого відношення до захисту... Якщо так дуже хочеться поздоровляти чоловіків, то на цей випадок є 19 листопада» (Міжнародний чоловічий день)».

 

Без шкарпеток

Профемініст, фахівець з комунікацій в Програмі розвитку ООН і батько двох хлопчиків Микола Ябченко вважає, що сьогодні у школах є совковий підхід до 14 жовтня: святкування заради святкування.

«Будьмо відвертими — в школі діти ще не є захисниками Батьківщини, тому вшановувати їх ще зарано. Що потрібно — це патріотичне виховання. Але воно потрібне і хлопчикам, і дівчаткам. Тим більше зараз, коли дівчата і жінки беруть безпосередню участь у бойових діях на сході нашої держави. Минулого року я вже згадував, що у Збройних Силах України служить більше жінок, аніж вся армія, наприклад, Литви. І тому забувати про жінок (і дівчат) в цей день категорично не можна».

Він ділиться своїм спостереженням, що влаштувати свято хлопчикам у жовтні і свято дівчаткам в березні — це бажання, в першу чергу, батьків.

«Що в минулій школі старшого сина, що в ліцеї, до якого він перейшов зараз, класні керівниці були налаштовані саме на патріотичне виховання без цього гендерного поділу самої дати. І саме батьки, виховані в радянському двополярному „святосвіті“, дуже часто хочуть і далі дарувати хлопчикам подарунки 23 люто.. тобто, 14 жовтня, а дівчатам 8 березня. І байдуже, що там за дата і хто кого захищає (чи ще не захищає)».

Як каже Микола Ябченко, цього року батьківський комітет нового класу сина не планує робити подарунки хлопчикам, натомість буде виховна година — з гостею, яка воювала на Донбасі.

«Я пишаюсь ліцеєм, що моя пропозиція запросити ветеранку була моментально підтримана нашою кураторкою Світланою Новосьоловою, і ми чекаємо в гості Катерину Приймак, ветеранку, заступницю голови Жіночого ветеранського руху. Думаю, що, побачивши дівчину, яка пройшла крізь бойові дії, ці діти запам’ятають, що окрім захисників є й захисниці, і вони разом відстоюють суверенітет України».

Невидимі стають помітними

Парамедик добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри» Катерина Приймак провела 12 місяців у 2014-2015 роках в Пісках на Донецькому напрямі. Каже, що образилася, коли з Днем захисника на роботі вітали чоловіків, які жодного стосунку не мали до війни.

«Вперше я святкувала це на роботі, нам сказали: «Дівчата, скиньтесь». Ми скинулись, сіли за столи. Я питаю: «Хлопці, а хто з вас служив взагалі?» І мені з цих трьох хлопців один каже так гордо: «Я резервіст». Я кажу: «Вітаю!».

Кожен рік я чую, як в школах вітають хлопчиків якимись шкарпетками, рамками для фото, чашками. Кожен рік я чую про те, що це свято «перепрофілюється в 23 лютого».

З іншого боку, каже ветеранка, жінок частіше стали запрошувати на інтерв’ю.

«Коли приходить жінка-ветеранка на свято захисників, і починає виховну бесіду, це не тільки показує, що це свято не є суто чоловічим, і не має гендерної ознаки, а ще й надихає дівчаток у школах вибирати собі професію. Таку, як вони хочуть. А не таку, яку суспільство їм диктує, називаючи ту чи іншу професію чоловічою або жіночою».

Коли Катерина Приймак цьогоріч прийде до п’ятикласників за запрошенням Миколи Ябченка, хоче показати одну з документалок, які були створені Жіночим ветеранським рухом: 

«Я б хотіла показати школярам (якщо шкільна цензура пропустить) одне з відео, яке ми присвятили нашим загиблим дівчатам. Про наймолодшу (з тих, про кого були зняті наші відео) — про 21-річну Сабіну Галицьку, яка була медиком. Так, відео складне, про смерть, про велику трагедію. Але, я вважаю, що діти досить дорослі, щоб побачити правду, проти кого ми воюємо, щоб відчути, що ті втрати, які є в нашого суспільства — це величезні втрати».

Наше незалежне медіа існує завдяки вашій підтримці. Допоможіть нам робити більше, підтримавши нас будь-якою сумою на Патреоні.

Жіночий ветеранський рух зародився після адвокаційної кампанії жінок-ветеранок «Невидимий батальйон», що почалася в 2015 році, пояснює Катерина Приймак. Тоді жінки, які мали бойові посади, які мали зброю в руках, були записані в документах як швачки, прачки, банщиці тощо. Для них це було абсолютно неприйнятно, тож ветеранки об’єдналися. Активісткам вдалося змінити законодавство, і у 2018 році жінкам відкрили 63 бойові посади.

Минуле і майбутнє

14 жовтня багате на сенси ще й тому, що, по суті, на цю дату підпадає чотири різні свята: День захисника України, День українського козацтва, День створення Української повстанської армії, та Покрова Пресвятої Богородиці.

День захисника — не є військово-професійним святом, нагадує історик, головний спеціаліст експертної групи Національно-патріотичного виховання Міністерства ветеранів Василь Павлов.

«У нас є професійне свято: День збройних сил України, є військово-професійні свята видів військ, навіть є День добровольця. День захисника — це день певної ідентичності. Він поєднує у собі не тільки військових. Є багато цивільних, які так чи інакше приєдналися до захисту України. Військовий компонент є визначальним. Я б не піднімав тут ані гендерні, ані професійні питання».

За його словами, не можна допустити того, щоб і в нас, як і в пізньому Радянському Союзі, День Захисника перетворився на чоловіче свято:

«Є чоловіки, які воювали, є жінки, які воювали, я є і ті, і інші, хто не воював, але для захисту України зробили надзвичайно багато. В цьому році в нас були страшенні пожежі. Пожежники не захищали Україну? Кожен захищає Україну на абсолютно різних напрямках».

На думку держслужбовця, суспільство, не маючи державного тиску, само по собі може визначити, кого вони вітають, кому приділяють в цей день увагу. 

«Знову ж таки, День козацтва. Не всі козаки були воїнами. Були козаки, які займалися сільським господарством, забезпечували військо. Чи є вони захисниками України? Зброю в руках не тримали. Але чи може військо воювати без їжі? Рано чи пізно ми маємо усвідомити — сенс цього свята буде дещо іншим. Так, в ньому є потужний мілітарний аспект, але він не є єдиним».

Цей матеріал задумувався, як спроба осягнути, куди ж ми прийшли у святкуванні протягом сьомого року війни на Донбасі. І, схоже, (ми нічого не можемо знати напевно), але одне з гасел на виборах-2020 не повністю безглузде. Бо, ймовірно, захисники України — це ми. Усі, хто тримає оборону на фронті та в тилу.

Авторка: Міла Мороз

Останні матеріали:

Переглядів: 2765

Останні новини