«Я саме той, на чиє прохання “Повернись живим” купив радар на “Гетьман Сагайдачний”», – історія добровольця, який проміняв Кіпр на українські ВМС та ССО

«Я саме той, на чиє прохання “Повернись живим” купив радар на “Гетьман Сагайдачний”», – історія добровольця, який проміняв Кіпр на українські ВМС та ССО


Влад примудрився служити на морі та на землі. Він просить не називати своє прізвище, але дозволяє публікувати фото. Ми з ним познайомилися зовсім нещодавно. Він знав про мене, що я працювала у фонді «Повернись живим», а я знала, що він був добровольцем на війні. А тут такі «зв’язки», виявляється.

Днями ми зустрілися у центрі Львова, мені було цікаво послухати, як цивільний хлопець потрапив у розпал війни на флагман флоту. У нас вийшла розмова про речі, які матеріалізуються, найбільший український військовий корабель і Сили спеціальних операцій.

Протестувальник з Кіпру

За освітою Влад вчитель історії. Проте, як це часто трапляється, за спеціальністю мало хто працює. Влад знайшов роботу у сфері біржової торгівлі, був менеджером, аналітиком. Працював з російською компанією. По роботі його перевели на Кіпр, де хлопець прожив два роки. Поки в Україні не почалася революція.

«На Кіпрі ми ходили протестувати під російське посольство, тоді на Кіпр переносили футбольні матчі, ми малювали банери проти Януковича, влаштовували флешмоби… У лютому 2014 року у мене була відпустка, і кілька діб я провів на Майдані, там було багато моїх знайомих з університету. Це було за кілька днів до розстрілів», – пригадує Влад.

Остаточною демотивацією у роботі для хлопця стало те, що події в Україні, про які тоді говорив весь світ, він мав продавати клієнтам, які заробляли на цих новинах. Зізнається, що цілий місяць не міг працювати, лише дивився стріми з України та переймався. Коли розстрілювали людей, зрозумів, що це матиме серйозні наслідки.

Воєнкори “Повернись живим” не втомилися від війни. Допоможіть нам робити ще більше гарних історій, підтримавши нас будь-якою сумою на Патреоні.

«Сагайдачний» з заставки на ноутбуці

Найбільше Влад тоді боявся небезпеки, яка виникла навесні на Півдні України. Його родина з Одещини, поруч з невизнаним Придністров’ям.

«В моєму місті – Подільську (раніше Котовськ – ред.), де було кілька військових частин, були випадки обстрілів зі стрілецької зброї з боку Придністров’я. Тоді, у травні, я знову приїхав у відпустку й пішов у військкомат. Я хотів бути ближче до Одеси, там, де рідний край. Мені було б спокійніше», – говорить хлопець.

У військкоматі йому пропонували записатися в десантники, не могли визначитися з підрозділом, але через знайомих Влад отримав номер телефону капітана 3 рангу, який міг допомогти зі службою.

«Я подзвонив, мені дали адресу, сказали: Прийдеш на КПП і скажеш: я кандидат на військову службу на “Гетьман Сагайдачний”. Кораблі і флот – це моя профільна тема, я диплом навіть по ній писав. А “Гетьман Сагайдачний” стояв в мене на заставці ноутбука. Та я не вірив, що все так просто», – пригадує Влад.

Фрегат «Гетьман Сагайдачний»

«На КПП хлопці, коли почули, що я на “Сагайдачний”, сказали: Втікай, тільки не на “собаку” (так між собою моряки називають фрегат – ред.), там все так затягнуто. А я навіть слово “затягнуто” не розумів. Воно означає, що там все по-військовому, всі дійсно служать. “Сагайдачний” справді, наскільки міг, настільки відповідав статусу флагмана – розклади, бойові розпорядки, виходи в море», – розповідає далі історію.

«This is Ukrainian warship»

Після того, як перевірили морально-психологічний стан, у Влада запитали, де хоче служити.

«Я знав, що є електрики на кораблі, бо поки чекав, пацани виходили покурити з електромеханічної частини: “Просто скажи, що знаєш закон Ома і тебе візьмуть до нас”. Але мене направили в бойову радіотехнічну частину».

Влад на службі

Новоспечений моряк тоді готував себе до найгірших варіантів, але на 4-5 день на кораблі зловив себе на думці, що саме тут йому спокійніше. Мовляв, в разі чого – він на місці.

Для Влада розпочалася стандартна служба: патрулювання акваторії Чорного моря, гуманітарні рейси до Туреччини, виходи з Одеси в напрямку Криму. Постійно відбувалися військові навчання.

«Бувало, підходили до Севастополя, “шугали” російські маленькі катерки, маневрували між ними. Прикидалися якось торговим судном, яке збилося з курсу. Росіяни в ефірі маякували, що ми порушуємо кордони… Ми ж заходили гарно, з-під сонця, щоб їх сліпило. А коли вже вони розуміли, що це за корабель, говорили в ефірі своїм: “This is Ukrainian warship”. Одразу підіймали авіацію з Криму, винищувачі, кружляли над нами. Ми розуміли, що навряд чи було б бойове зіткнення, вони б не ризикнули. Це була б занадто відкрита агресія – розбомбити флагман країни, з якою ти нібито офіційно не воюєш. У нас тоді оголошувалася бойова тривога, вони справді заходили на бойові заходи, а ми справді були напоготові», – пригадує Влад.

Влад на міжнародних навчаннях

Не чекаючи 2022 року

Восени 2015 року сталася випадкова історія з «Повернись живим». Хлопець просто зайшов у Фонд під час відпустки й прямим текстом сказав, що він матрос з «Гетьмана Сагайдачного» і на корабель потрібен радар.

«Я проходив біля площі Льва Толстого і побачив стрілочку у двір до Фонду. Згадав останні навчання, як ми сиділи на вахті й пікали в радар, в інструкції з експлуатації до якого було написано: “риболовецький радар МR 1000”, оператор мав вручну рухати крапочки й все фіксувати. Якось хтось з офіцерів сказав: “Поставте нам звичайний радар з комерційних кораблів, він коштує 10 тисяч євро, й це значно оптимізує роботу 10-15 людей, і не буде стресу та криків: Швидше! Швидше! Видавай по цілях!”», – з усмішкою розповідає Влад.

 

Українському флоту потрібні "очі"Давайте я розкажу вам про Влада. За освітою він історик, до війни працював у…

Опубліковано Повернись живим Пʼятниця, 6 листопада 2015 р.

Я пам’ятаю наші пости у 2015 році про цей радар, пам’ятаю пресконференцію Віталія Дейнеги з корабля та матросів, і те, як горіли очі у всіх. Це був початок грудня. Наш Фонд розв’язав питання щодо радара за місяць, поки Влад був у відпустці.

«Екіпаж і командири були задоволені, єдине, штаб збунтувався. У них був план модернізації розписаний до 2022 року. Не факт, що ми і наступного року отримали б той новий радар», – додає Влад.

Влад із новим радаром

ССО – ковток свіжого повітря

Після морфлоту Влад перейшов на службу у Сили Спеціальних Операцій. Ще перебуваючи на «Сагайдачному», він та й багато хто, хотіли їхати в АТО. І, власне, ССО стали для хлопця можливістю не лише опинитися на війні, а й відчути, що таке Сухопутні війська.

«В ССО мені дуже сподобалося – це такий ковток свіжого повітря для наших реалій і нашої армії. Я кайфував, коли приїхав на відбір, і бачив стільки вмотивованих людей. Умов не було, ми були в полі, в наметах, без води, або з замерзлою водою. Але вперше в армії я чув постійно професійні розмови. Хтось обговорює нову техніку, хтось тактику, хтось одяг», – говорить Влад.

І додає: «Я з корабля прийшов, зовсім не розбирався в сухопутних речах, просто сидів і слухав, і хотілося слухати більше і більше. Спєцура – це такі військові модники, там є своя мода.  Я спочатку тільки слухав, а потім і сам таким став», – Влад жартує, але насправді він вражений мотивацією та професіоналізмом, які постійно зберігаються в ССО.

«Набір свобод, які нам давали, у порівнянні з іншими родами військ – це було безпрецедентно», – наголошує хлопець.

Влад у ССО

Ніби був рок-зіркою

«Я до армії та я після армії – це зовсім два різних світи. Ставлення до речей, людей, подій – все змінилося. Той я, який був на Кіпрі – це зовсім інша людина», – каже Влад.

Влад не знає, чи зможе колись розповісти про завдання, які виконував впродовж служби у Силах спеціальних операцій – лише загадково усміхається. І таку посмішку я бачила в багатьох спецпризначенців, коли питала про їхню службу.

Він не планував бути військовим і будувати кар’єру в армії. Хоча, зізнається: перспективи були і на флоті, і в ССО. Владу хотілося вільнішого життя, ніж в армії. Але спочатку після звільнення було складно пристосуватися назад. Пригадує, як прочитав в одного американського письменника, що «момент звільнення – це ніби з рок-зірки стати ніким».

«Одразу після звільнення, я на кілька днів їздив в Одесу, потусити з хлопцями з флоту, потім поїхав на півроку до сестри в США і вже там почало доходити, що все нормально», – говорить хлопець.

Проте не виключає, що колись повернеться на службу.  Говорить: «Якщо бачитиму по відгуках від армійців, що система змінюється».

Автор: Дар’я Бура, Редактор: Марія Зав’ялова

Головне фото: відвідувачі екскурсії у День відкритих дверей на морвокзалі позують поряд із Владом

«Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проект Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора.»

Останні новини:


Переглядів: 190

Останні новини