З 1 вересня 2025 року в Україні в усіх закладах вищої освіти має стартувати БЗВП — базова загальновійськова підготовка для студентів. Закон уже ухвалено, але інфраструктури немає, інструкторів — теж, а сама концепція зводиться до юридичної помилки. Поки в Міносвіти говорять про «теорію восени, а практика потім якось буде», заклади готуються до нововведень.
В одному із випусків «Поплави» аналітики Центру ініціатив «Повернись живим» Антон Мурвейник та Ярослава Братусь, що займалися дослідженням про БЗВП, проаналізували, чому ця програма в тому вигляді, як є — нежиттєздатна, і що має її замінити. Далі — найголовніше з етеру.
З чого все почалося
У травні 2024 року Верховна Рада України внесла зміни до законів про мобілізацію. Серед нововведень — частина комплексної підготовки громадян до нацспротиву. У законі це названо «базовою загальновійськовою підготовкою» — таким самим терміном, який використовується для мобілізованих, рекрутів тощо.
Усе це — наслідок одного невдалого формулювання. Але замість того, щоб переосмислити мету такої підготовки для студентів й створити окрему логіку її впровадження, ініціатори просто скопіювали армійську модель. Без пояснень, адаптації та відповіді на головне питання: для чого саме ці знання студентам — і як їх варто передати.
Що задумали — і чому це не спрацює
Згідно з чинною редакцією закону, студентів другого курсу з 18 років мають навчати за такою схемою:
• 90 годин теорії в університеті — для всіх;
• 210 годин практики — для хлопців та дівчат після проходження військово-лікарської комісії (ВЛК).
Практика мала б проходити на полігонах ЗСУ, у навчальних центрах або військових вишах. На папері це виглядає наче модель підготовки резерву. А на практиці як утопія. Ось чому:
– Немає викладачів. В одному з університетів мали б бути 12 інструкторів, натомість — є один.
– Немає бази. Ні автоматів, ні макетів, ні тренажерів. Деякі викладачі шукають АК (Автомат Калашнікова) на OLX.
– Немає інструкторів. Навчальні центри ЗСУ й так перевантажені мобілізованими та рекрутами.
– Немає коштів. Міноборони підрахувало: повний курс для одного студента — 80 000 грн. Фактично виділили 63 мільйони на всіх. Це лише 900 грн на людину.
Чому університети не можуть це реалізувати
Міністерство освіти переклало впровадження БЗВП на університети, яким пропонують створити нові кафедри, знайти викладачів та закупити обладнання. Але є кілька очевидних проблем:
– університети не мають на це грошей;
– зарплати низькі, а вимоги до викладачів — відірвані від реальності (ветеран, з вищою освітою та досвідом викладання);
– немає чітких інструкцій, програм чи алгоритмів, як усе має працювати;
– військові кафедри не підходять.
Як результат, викладачі не знають, чого навчати, як та навіщо. Студенти не розуміють, що таке БЗВП, навіщо це їм і чому за відмову можна залишитися без освіти.
Всі розуміють, що ця модель — нежиттєздатна
Публічне обговорення в червні 2025 року зібрало представників Генштабу, Міноборони, МОН, ректорів та студентів. Це була перша подія за півтора року, коли пролунало відкрите запитання: «А чи це має сенс?».
Результат виявився промовистим: студенти та викладачі не розуміли, як реалізовувати цю реформу. У великих та регіональних університетах не вистачає людей та ресурсів. А в прифронтових областях немає жодних умов для проведення занять, зборів чи полігонної підготовки.
Що пропонує альтернативний законопроєкт №13347
У червні 2025 року до парламенту внесли новий законопроєкт, який пропонує повністю скасувати БЗВП для студентів та замінити її на інший формат. Замість БЗВП — новий навчальний предмет, на кшталт підготовки до національного спротиву. Його старт запланований на жовтень 2026 року, тобто з відтермінуванням на рік. У ньому не передбачено жодної присяги, ВОС (військово-облікова спеціальність) чи зарахування до резерву — лише базові знання. А практичні заняття планують проводити не на полігонах, а у доступних локаціях: спортивних клубах, стрілецьких центрах, на територіях військових частин або у майбутніх «центрах нацспротиву».
Цей підхід логічно продовжує реформований шкільний курс «Захист України» і передбачає старт навчання з 2026 року — із новими методиками, закупленими макетами, планшетами, дронами й без гендерного поділу. Проте станом на середину серпня 2025 року, цей законопроєкт не проголосований.
Що вимагає новий підхід
Щоб предмет «Підготовка до спротиву» мав сенс, необхідно кілька ключових речей:
– окрема програма, розрахована на 2–4 курси з повторюваними тематичними блоками;
– повноцінне фінансування — за можливості, за участі міжнародних партнерів;
– реалістична матеріальна база: навчальні макети зброї (ММГ), тренажери, засоби зв’язку, топографічне обладнання, медичні набори;
– система викладачів: ветерани, резервісти, інструктори — але з адекватною оплатою праці, вищою за нинішні 12 тисяч гривень, які пропонуються в деяких університетах.
Усе це — реально. Але тільки за умови, що не буде запущено «формальний» варіант із вересня, де студентам знову просто читають «теорію з БЗВП», яку вже всі визнали фікцією.
Вибір простий: реформа або імітація
Станом на серпень 2025 року парламент ще не проголосував за альтернативний законопроєкт. Якщо цього не станеться до середини місяця, університети будуть змушені запускати БЗВП у чинній формі. Тоді ми знову отримаємо фікцію під виглядом оборонної підготовки.
Підготовка цивільних до спротиву — не розкіш, а відповідь на російсько-українську війну, що триває. Але вона має бути системною та змістовною. Те, що запропонували у 2024 році — історія не про навчання. Це спроба створити резерв, не вклавши в нього коштів, ресурсів та структури.
Маємо шанс зробити інакше. Але маємо обмаль часу, щоб не втратити ще один рік.
