З холодів Антарктики — на гарячий Харківський напрямок: історія випускника Вишколу капітанів
Олександр Книжатко — «бойовий пінгвін», випускник Вишколу капітанів. На момент повномасштабного вторгнення він був за 15 000 кілометрів від України — у складі 26-ї Української антарктичної експедиції на станції «Академік Вернадський».
«Новина про повномасштабне вторгнення застала нас уже під кінець експедиції. Моя донька була під обстрілами в Києві, а я — за тисячі кілометрів від неї. Перші три дні всі члени експедиції майже не спали, але вже тоді виникла думка, що після повернення я маю піти захищати країну», — згадує Олександр.
Олександр Книжатко під час 26-ї Української антарктичної експедиції на станції «Академік Вернадський»
Початок служби в Силах оборони
«Бойовими пінгвінами» називають полярників, які долучилися до українського війська. Олександр — один із них. Після експедиції він не зміг одразу стати на захист країни, бо його батько потребував опіки. Однак після смерті тата одразу пішов воювати добровольцем.
Попри те, що, крім військової кафедри 20-річної давнини, жодного армійського досвіду не мав, уже через тиждень після потрапляння в підрозділ Олександра призначили керівником групи сил підтримки батальйону 103-ї окремої бригади ТрО імені митрополита Андрея Шептицького. В експедиції він як дизеліст-електрик займався забезпеченням життєдіяльності всієї антарктичної станції, і цей досвід став помічним на новій посаді у війську.
Служба в Силах оборони України
Навчання на Вишколі капітанів
Спочатку Олександр воював на Харківському напрямку в районі Борової, а нині боронить країну на Сумському. На Вишкіл капітанів потрапив ще старшим лейтенантом, а зараз він уже капітан, начальник штабу — заступник командира батальйону.
«Вишкіл — реально дуже крутий. З перших же днів ми зрозуміли, що це точно не якась там відпустка: курс дуже насичений, інтенсивний та ґрунтовний. Тут створені всі умови для того, щоб не відволікатися на побутові речі й займатися тільки тим, заради чого приїхав. Розслабитися та видихнути вдавалося вкрай рідко. І це добре, бо час використали максимально ефективно», — каже «бойовий пінгвін».
Олександр під час навчання на Вишколі капітанів
Отримані знання одразу інтегрував у свою службу. Особливо часто застосовує алгоритми військового планування й підготовки. Коли Олександр почав їх дотримуватися, це майже завжди гарантувало якісний результат.
«Ми досі на постійному зв’язку з колективом вишколу. Радимося, коли потрібна якась допомога, і часто це дуже виручає. Курс допоміг мені структурувати роботу, краще розуміти її, а також загалом переосмислити роль офіцера», — ділиться Олександр.
Колеги Олександра Книжатка з Національного антарктичного наукового центру дякують йому за «…мужність, досвід і постійне прагнення впроваджувати технологічні інновації на фронті. Завдяки таким воїнам, які боронять лінію фронту, Україна може продовжувати займатися, зокрема, науковою діяльністю».
Вишкіл капітанів — це курс професійної військової освіти на базі Військового інституту КНУ ім. Т. Шевченка; Командний курс тактичного рівня Сил територіальної оборони (L-1C ТрО). Він є частиною Академії ПЖ, яка об’єднує проєкти з освіти та підготовки Фонду «Повернись живим».
