Коли мені вперше довелося обладнати кейсевак, ми з другом взяли старий бус, на якому ще кілька тижнів тому їздили в Карпати, поклали всередині два запасні колеса і старі армійські ноші на них, прикрутили гачки і розклали мій медичний рюкзак. Це був кінець лютого 2022-го і так у нас з’явився перший транспорт, здатний вивозити поранених — без утеплення, без спецобладнання, але з головним: можливістю швидко забрати людину, якій треба допомога.
Зараз, разом з командою «Повернись живим», ми вже маємо більше можливостей і інформації, які дозволяють робити евакуаційний транспорт таким, як треба, а не таким, як виходить. Далі — про це.
«Богдани», «буханки» і медеваки з усім необхідним: чим евакуйовують поранених військових
На рахунку «Повернись живим» 24 евакуаційні автівки, які оснастив і передав Фонд. Я навмисно вживаю термін «евакуаційні автівки», адже в умовах повномасштабної війни поняття кейсеваку та медеваку розмилися. Та різниця все ж є. Кейсевак — це будь-який доступний транспорт, яким вивозять поранених: пікапи, вантажівки, навіть приватні легковушки. Оснащення мінімальне або відсутнє. Медична допомога в дорозі обмежена або неможлива.
Натомість медевак — це повноцінно обладнаний медичний транспорт: система кріплення нош, медичні шафи, киснева система, інвертор, місце для роботи медика, зв’язок.
Завдяки дронам ворог постійно моніторить наші позиції. І евакуаційний транспорт, який намагається до них під’їхати, автоматично стає ціллю №1 на ураження. Тому зараз працює така система: поранених зносять до обумовленого місця евакуації. Їх можуть нести на руках або вивозити квадроциклами, гексоциклами чи подібним транспортом. Важливо, що весь цей час стан пораненого ніхто не моніторить. Тому, коли він потрапляє у спеціалізований евакуаційний транспорт, така автівка мусить мати необхідні умови, щоб рятувати життя пораненого, одночасно рятуючи від обстрілів весь екіпаж.
Якщо говорити про найбільш поширений транспорт, у медичному пункті батальйону, як правило, є кілька цивільних «швидких», які колись приїхали з Європи з пробігом 500–800 тисяч кілометрів. Зазвичай це автівки з величезними кузовами з моноприводом і низьким кліренсом — абсолютно не ті машини, якими можна їхати бездоріжжям. А саме на болото дуже швидко перетворюються шляхи, якими відносно безпечно здійснювати логістику на фронті.
Також в батальйоні може бути «санітарний Богдан», що, відверто, не є хорошим варіантом як повнопривідний евакуаційний транспорт. Є й УАЗ, так звана «буханка», яка часто навіть не заведеться. Але завдання стоїть — і його треба виконати. Саме тому на первинній ланці почали використовувати звичайні позашляховики і пікапи з базовими умовами для надання допомоги, щоб доставити пораненого до стабілізаційного пункту.
Як ми формували стандарт у Фонді
Коли я приєднався до «Повернись живим», одним із пріоритетів стало підняття стандарту евакуаційного транспорту. Ми почали працювати з військовими підрозділами, збирати зворотний зв’язок, виписувати вимоги до техніки. У 2022–2023 роках ми постачали переважно пікапи.
Основна вимога до кейсеваків — це прохідність. А отже — повний привід, адже він дає більше можливостей в умовах бездоріжжя. Крім цього, автівка не має бути чутливою до пального низької якості, адже на прифронтових територіях далеко не завжди можна заправитися, скажімо, пульсом на ОККО й одночасно підтримати «Дронопад». Натомість часто автівки на передовій доводиться заправляти чимось, що просто є в наявності. Виходячи з цього, ми почали пошук рішення, яке підходило б саме з технічної точки зору, водночас відкинувши максимально здорожчену спеціалізовану військову техніку.
Так ми прийшли до Toyota Land Cruiser 78. Це рамний позашляховик із двома мостами, простим дизельним двигуном, двома паливними баками на 160 літрів, високим кліренсом і запасом міцності, який дозволяє роками працювати в полі.
Те, як зараз ми переобладнуємо ці автівки — результат узагальненого досвіду людей, які працюють на таких кейсеваках. Ключове — щоб екіпажу було зручно і безпечно.
Як ми готуємо евакуаційні автівки:
- Встановлюємо додатковий захист для двигуна, силові бампери.
- Додаємо протитуманні ліхтарі, які не йдуть у базовій комплектації, а ще — фару червоного світла, як на армійській техніці, щоб було зручно працювати з приладом нічного бачення, оскільки переважно евакуацію здійснюють в темний час доби.
- Забезпечуємо режим blackout, який вимикає все зовнішнє та внутрішнє освітлення.
- Обладнуємо силовий багажник, куди кладемо рейковий домкрат, лопати та два запасні колеса.
- Додатково утеплюємо авто, оскільки для поранених критично важливо бути в теплі, це збільшує шанси на їхній порятунок.
- Встановлюємо засоби РЕБ.
Розробляючи технічне завдання, і створюючи такий автомобіль, ми збираємо відгуки і побажання людей, які з ним працюватимуть. Треба спиратися на ті задачі, які стоятимуть перед медичною службою бригади, медичном пунктом батальйону тощо. До прикладу, якщо у 2023-му той же РЕБ був додатковою опцією, то станом на літо 2025-го це мастхев. Ми постійно тримаємо зв’язок з екіпажами та багатьма майстернями, які займаються переобладнанням позашляховиків, відслідковуємо нові тенденції і, відповідно до них, шукаємо найкращі технічні рішення
Чи можна обладнати кейсевак самостійно?
Можна. Але почнімо з основного — бажано, щоб це був новий автомобіль. Про це часто не задумуються, але кейсевак, який працює в медичному пункті батальйона, повинен завестися і рушити в будь-який час і за будь-яких умов. Це має бути новий, абсолютно справний, повнопривідний автомобіль.
Передусім, я забезпечив би його автономним зв’язком. В окремих випадках це можна зробити через Старлінк, але я б обрав якісну радіостанцію. Важливо, щоб зв’язок перевірила і прошила служба зв’язку бригади. Також важливо забезпечити авто РЕБом.
Далі ми маємо розглянути автівку як таку собі універсальну медичну платформу — тобто її можуть використовувати для транспортування пораненого з точки евакуації до стабілізаційного пункту або у разі відсутності спеціалізованого транспорту, для евакуювання пораненого на наступні етапи. Окрім того автомобіль залишається автомобілем і має виконувати інші логістичні задачі.
Отже, евакуаційне авто мусить трансформовуватися під всі ці задачі. Зараз багато майстерень займаються таким переобладнанням і це круто, адже потреба в евакуаційному транспорті величезна. У середньостатистичній бригаді може бути 5-7 батальйонів. П’ять батальйонів — це вже мінімум 15 автомобілів на бригаду. А скільки у нас бригад? Тобто це величезна потреба, яку переважно закривають саме майстерні.
Головний показник ефективності
Коли ми передаємо на передову, наприклад, комплекси БпЛА, ті ж самі «Шарки», ми можемо порахувати, що «Шарк» коштував Х гривень, він виявив техніки на ще Х гривень, яку згодом знищили, і у підсумку окупився. Так само ми знаємо, що на одну гривню, задоначену на «Дронопад», ми можемо завдати ворогу збитків на 15 гривень. Це все прості підрахунки. Але з евакуаційним транспортом математика трохи інакша.
Лише один врятований боєць вже «окупає» автомобіль. В рамках проєкту «Залізно поруч» спільно з Укрзалізницею ми зібрали 52 мільйони, на які придбали й оснастили 16 евакуаційних автомобілів. Тобто вартість однієї машини — 3,2 мільйона гривень. А компенсація родині загиблого — 15 мільйонів. Це вже не говорячи про те, що справжня цінність людського життя не вимірюється грошима.
Для мене кожен новий евакуаційний автомобіль на передовій — це продовження того шляху, який почався зі встановлених у старому бусі армійських нош. І щоразу, коли цей транспорт повертається з пораненим, який потім виходить з госпіталю: воно того варте.
