«Чим більше дронів ми збиваємо дешевими засобами, тим менше дорогих ракет витрачаємо», — про збиття «Шахедів» в «Дронопаді»

В рамках «Дронопаду» почали збивати «Шахеди». В одному з випусків «Поплави» директор Фонду «Повернись живим» Тарас Чмут і консультант Фонду Тарас Тимочко розповіли, як почався «Шахедопад», чи треба збивати так звані «обманки» і як Фонд взаємодіє з державою. Цей текст — конспект їхньої розмови. 

«Відлік» та перші системні збиття

Відколи запустився «Дронопад», ми спостерігали поодинокі випадки перехоплень «Шахедів». Здебільшого військові використовували різні засоби від різних виробників без жодної системності. 

Та згодом кілька підрозділів, які отримували майно в рамках «Дронопаду», збили п’ять «Шахедів» одним і тим же засобом. Ми вирішили в тестовому режимі забезпечити ним вісім підрозділів, які вже беруть участь в «Дронопаді». Тоді на нашому сайті з’явилася сторінка «Відлік». І рівно через сто днів ми оприлюднили перші результати нашого експерименту — збиття 17 «Шахедів» та 30 їхніх дешевших аналогів — «Гербер». 

Вже зараз їх більше. І ця цифра ростиме далі.

Сьогодні в «Дронопаді» 88 підрозділів. Незабаром їх стане 90 і на цій точці розширення проєкту на якийсь час зупиниться. За місяць на забезпечення одного підрозділу ми витрачаємо близько мільйона гривень. Військові отримують дрони, автівки, РЕБи, планшети, наземні станції та інше майно, якого їм не вистачає.

Чи збираємо ми 90 мільйонів на місяць? На жаль, ні. Тому зараз ми працюємо і над трансформацією нашої роботи, і над залученням додаткового фінансування.

Крім цього, чи всі мають збивати «Шахеди»? Також ні. Багато хто хоче це робити, але тут постає питання достатньої кваліфікації та дублювання ресурсу. Це призводить до того, що всі роблять все, але в результаті цього недостатньо. Водночас часто буває так, що частини, які напряму зав’язані під задачі ППО, не можуть знайти настільки вдалі рішення, як у тих частинах, де є просто хороші інженери.

Значна частина цих піхотних військових частин, де є вмотивовані фахівці, могла б збивати «Шахеди» та інші дрони. Але подібними задачами мали би займатися зенітно-ракетні полки. Можливо, підрозділи ППО, але саме ті, які вже підтвердили, що у них є спроможності на це. Бо збиття «Шахедів» вимагає величезних інвестицій, а наше завдання — розподілити ці інвестиції якомога ефективніше.

Як збивати «Шахеди» дешевше

Тактика росіян регулярно змінюється. Був період, коли 100 «Шахедів» летіли на 20 цілей, а був період, коли 100 «Шахедів» пускали на три цілі. Навіть якщо збити 80% цих безпілотників, ті що долетять, все одно відчутно б’ють по Одесі, Києву, Дніпру та інших містах.

Ворог модернізує свої засоби і вкладається у їхню еволюцію. Напевно, зараз «Шахед» є одним з найкращих виробів у своїй ніші у всьому світі. Проте ми розвиваємося також. 

«Дронопад» — це підвищення спроможностей окремих військових частин до перехоплення подібних повітряних цілей відносно дешевим способом. Це додатковий відсоток до загального збиття. Але він не відміняє мобільні вогневі групи (попри всі нюанси з ними), літаки винищувальної авіації, зенітно-ракетні комплекси, зенітні артилерійські комплекси, армійську морську авіацію тощо. Це відсоток. Чим більший відсоток в кожній з ланок, тим менше цілей долетить до наших населених пунктів. 

Чим більше дронів ми збиваємо дешевими засобами, тим менше дорогих ракет витрачаємо. А вони дуже потрібні для перехоплення ворожих крилатих ракет. 

Навчання і брак людей

У нас є Школа операторів БПЛА «Ятаган», яка розпочала свою програму з перехоплювачів. Ми вже запланували, що під час наступних наборів до школи приїжджатимуть пілоти з «Дронопаду», аби обмінюватися досвідом передусім з інструкторами, але також і з курсантами. Тому що навчальна програма — це одне, а коли людина потрапляє на бойові, є багато різних як технічних моментів, так і тактичних застосувань, які ти не завжди враховуєш на полігонній роботі.

Завжди можна подвоїти «Дронопад», але потрібно більше ресурсів, людей і технічних засобів. Якщо говорити про Повітряні сили, це наш проєкт «РЕБнемо так РЕБнемо», бо це фактично інша форма «Дронопаду». Там ми ми вкладалися в посилення ППО засобами радіорозвідки і засобами для подавлення. Але це плюс-мінус ті самі FPV і мобільні групи, які прикривають не ділянку фронту, а конкретний об’єкт.

Об’єкт – це зенітно-ракетні підрозділи, батареї, радіотехнічні війська, аеродроми, якісь інші подібні вузли зв’язку, командні пункти і так далі. ППО Повітряних сил призначена для прикриття стратегічних напрямків, великих промислових об’єктів, адміністративних центрів, якихось рубежів тощо. Тому довгий час Повітряним силам дрони були нецікаві, бо це не їхній масштаб.

Але зараз зв’язок і взаємодія з Повітряними силами є. Всі все знають, всі все хочуть, всі все розуміють, але не завжди у всіх все виходить. З купи різних причин. В ППО Сухопутних військ з цим простіше, бо FPV – це їхній природний, подекуди основний засіб. І люди, які навчилися працювати з FPV по наземних цілях, в якийсь момент перейшли на повітряні цілі. Потім їх швидко вивели прямо в штатні підрозділи. 

Але це не означає, що є достатня кількість засобів, ресурсу, людей і подекуди часу. Також на ситуацію впливають хаотичні рухи, коли починає сипатися фронт і сім тисяч людей з Повітряних сил перекидають в піхоту.

Еволюція засобів і чи встигаємо ми за нею

Крім цього, є проблема з якістю засобів, які купує держава. Всі про це знають, тому що там лаг (розрив у часі між вкладеннями і отриманням результату, — ред.) закупівель значно вищий, ніж динаміка розвитку цих засобів.

Тобто більшість того, що ми купуємо як Фонд, не кодифіковане, але працює. Держава купує перевірне і кодифіковане, проте воно було актуальним пів року тому. Це не означає, що ці засоби не працюють. Але їхня ефективність нижча.

Ми постійно взаємодіємо з військами і виробниками. Це поєднується в певну екосистему — хтось знайшов якусь нову історію; хтось придумав фічу, яка допомагає ефективніше працювати; на якісь засоби дали купу зворотнього зв’язку виробнику, він виявився адекватним, щось змінив і стало краще.

Зараз в рамках «Дронопаду» вдається збивати дуже багато «Молній». Вони літають на висоті менше кілометра, через це інколи їх складно виявити, але оскільки безпілотник нижче летить, не так далеко треба летіти за ним, не так високо потрібно підніматися. Тому ми їх активно знищуємо. У грубому підрахунку, FPV, яким збивають «Молнію», коштує тисячу доларів. Стільки ж коштує і сама «Молнія». Тому часто військові питають нас, чи нам це ок. Але ми оцінюємо не те, скільки коштує «Молнія», а те, скільки збитків вона може завдати нам, якщо потрапить у ціль.

Кожна військова частина, а інколи група військових частин, розвивається в якомусь напрямку і має мотивацію працювати в ньому. Так у них починаються цілі проєкти. Хтось грається з системою перехоплення, хтось — з виявленням, хтось — із живленням. Але у фіналі ми виходимо на еволюцію тих самих «крил».

Ми часто питаємо військових і виробників, що потрібно, щоб пришвидшити процес. І це навіть не гроші, не ресурси, а передусім — час. Все потрібно тестувати, а для цього потрібен час. З автоматизацією та ж сама історія. У нас 1200 кілометрів відкритого фронту, плюс ще купа тисяч кілометрів, через які можна залітати до нас на територію. Це дуже багато. І це погано, бо якимось одним засобом або трьома типовими засобами ви не перекриєте все. Тому треба різне і багато.

Ми вкладаємося і в Повітряні сили, і в Армійську авіацію, і в Морську авіацію, і в «Дронопад» як явище. ППО має бути ешелоноване, відповідно на різних рівнях потрібна різна підтримка, щоб все в комплексі підвищувало відсоток перехоплених цілей.

Міжнародні і державні партнери часто не встигають за зміною потреб

Зараз у нас дуже плідна співпраця з норвежцями, від яких були великі донати — мільйон євро на «РЕБнемо, так РЕБнемо», близько мільйона євро на «Дронопад» і ще понад два мільйони євро на інші проєкти. Їм подобається ефективність вкладених коштів. Їм цікаво, як це працює. Але проблема «Дронопаду» в тому, що ти не можеш сказати, що, скільки і кому знадобиться наступного місяця. Скільки треба буде старлінків, пікапів, бусів. Які засоби будуть актуальні через два місяці.

В «Дронопаді» 88 частин, потреби яких супер динамічні. Тут складно щось запропонувати іноземним урядовим партнерам з їхнім лагом прийняття рішення в пів року. Ми не можемо сказати, що у жовтні нам треба буде для таких-то бригад стільки-то грошей на такі-то засоби з такою-то ефективністю. Бо ми цього не знаємо.

Ми бачимо, що держава на рівні Міноборони, Мінцифри, Повітряних сил, Сухопутних військ чудово розуміє проблему з напливом «Шахедів» і в межах можливостей пробує з нею боротися.

Наприклад, армійська авіація дуже гарно виросла у своїх спроможностях і в результативності. Десь підвищувалась ефективність окремих зенітно-кулеметних батальйонів. Винищувальна авіація, F-16 і інші літаки, коли є ракети, теж доволі гарно себе в цьому показують. Тобто держава розуміє проблему. Чи може вона її швидко вирішити? На жаль, ні. Чому? Бо так працюють держави як явище, не тільки наша. Вони в чомусь повільні, в чомусь забюрократизовані, в чомусь інертні, і їм важко переналаштовуватися. 

У нас зараз 30 збиттів «Гербер» — дешевшого аналога «Шахедів». Це відносно дешевий і простий засіб, який ускладнює протидію. Летять, скажімо, 40 засобів, з яких, наприклад, 20 обманок і 20 справжніх. Їх важко розділить. Мобільно-вогнева група стріляє по тому, що летить. Армійська авіація так само. Це перевантажує ППО.

Але «Гербери» бувають дуже різної комплектації. Вони можуть бути з бойовою частиною і виконувати ту ж саму роль, яку виконує і «Шахед». Вони можуть бути з камерою для спостереження і виконувати роль розвідника. Або і одне, і інше. Це дешевий засіб, але він може наробити так само багато лиха і його треба знищувати. І це теж те, до чого треба адаптуватися швидко.

Підрозділи, які тільки починають працювати в «Дронопаді», можуть використати до семи бортів на знищення однієї цілі. Скажімо, тільки почали працювати, ми надали їм базовий комплект — наземну станцію, борти, можливо, ще якесь обладнання. Вони використали сім бортів на знищення однієї цілі.

А інший підрозділ, з яким ми працюємо, умовно, з вересня минулого року, використає один борт для однієї цілі і це буде регулярна статистика за різних умов і обставин. 

Чи варто долучити добровольців до збиття «Шахедів»

У червні уряд вирішив у якості експерименту залучити до збиття «Шахедів» добровольців з ДФТГ (добровольчих формувань територіальних громад, — ред.). Як Фонд ми не дуже в це віримо, бо треба мати доступ в програмний продукт, де є повітряна обстановка. Треба мати засоби, боєприпаси, вибухівку.

Якщо ми говоримо про FPV, багато ДФТГ зараз працюють у вигляді мобільно-вогневих груп. Багато з них доволі ефективні. Але як би це мало працювати в контурі з перехоплювачами, невідомо. Це може обернутися розпорошенням ресурсу країни. Варто налагодимо роботу ППО Сухопутних військ, ОЗКБ, вже створених інших підрозділів, які мають це робити за своїм призначенням, а не розпорошувати і засоби, і людей. 

Якщо ми хочемо долучати цивільних, то для чого? Наскільки багато ми виграємо додаткових екіпажів? І якою ціною? Тобто, скільки зусиль треба докласти, щоб ці екіпажі долучити до перехоплення? Чи багато ми виграємо в плані збиттів і чи варте це таких великих зусиль?

*Підтримати «Дронопад» можна за посиланням.