Електронна медична картка: як працює система, що звільняє бойових медиків і поранених від небезпечної бюрократії
Коли стан пораненого бійця нарешті стає стабільним і йому вже не доводиться боротись за своє життя, починається інша боротьба — вже з бюрократією. Щоб цього уникнути, треба навести лад в усій системі медичного документообігу.
Що це означає і які відкриває перспективи — у нашому тексті.
Як все починалося: від заляпаних кров’ю папірців — до цифрової екосистеми
Гори паперової документації в українській армії були завжди. І завжди спричиняли труднощі: великі витрати часу, плутанину, а подекуди навіть хаос і неможливість швидкого реагування на зміну ситуації.
Окрема болюча тема — документація про поранення бійця та про надану йому допомогу. Адже тут недоліки «паперової системи», а то й взагалі відсутність папірця з важливою інформацією, створюють загрозу для здоров’я та життя.
Людмила Паутець — керівниця інструкторського напряму тактичної медицини Фонду «Повернись живим». У 2015 році вона як бойова медикиня працювала на евакуації поранених на Донецькому напрямку. Всю інформацію про характер поранень і надану допомогу Людмила нотувала, щоб мати змогу передати разом з пораненим на стабілізаційний пункт і далі у шпиталь. Ці записи, які робилися з власної ініціативи, врятували не одне життя.
«Документ, у який вносять основну інформацію про пораненого — так звана “Форма 100”. Її бланків у нас на евакуації не було. Всі важливі моменти я записувала для себе в окремому блокноті, а також робила паперові нотатки для медиків на наступних етапах допомоги. — пригадує Людмила.
— З цим усім ми приїжджали на “стабік” (стабілізаційний пункт, — ред.), і там лікарі з використанням моїх записів заповнювали “Форму 100”. Туди вписували лише загальні речі, тому разом з пораненим ми також передавали наші власні паперові нотатки. Які, звісно, ніде не обліковувалися. Пригадую, як поранених разом із документами ми вантажили в реанімобілі на межі Донецької та Дніпропетровської областей».
Пізніше, пригадує Людмила, нотатки, які робила вона та інші побратими-медики, ставали у великій пригоді. Медичні документи, які їхали разом з пораненим, були в єдиному екземплярі. І коли на якомусь етапі вони губилися, або почерк лікарів банально виявлявся нечитабельним, інформацію можна було відновити. Іноді цим займався сам поранений: контакував з бойовими медиками, які його рятували. Якщо, звісно, фізичний стан це дозволяв.
За свідченнями бойових медиків, паперовий документообіг про поранення призводив до низки проблем:
- Неможливість прочитати інформацію, зокрема, через нерозбірливий почерк, пошкодження папірців, плями крові тощо.
- Недостатній обсяг даних про поранення та лікування, який може вмістити «Форма 100», успадкована ще з радянських часів.
- Втрата паперових записів, які робилися на різних етапах надання допомоги.
- Відсутність єдиної інформаційної системи, доступної на всіх етапах надання допомоги.
- Як наслідок цих проблем — потреба в особистих контактах між медпрацівниками, які надавали пораненому бійцю допомогу в різний час.
- Труднощі з оформленням виплат за поранення, які виникають у разі втрати медичних документів.
Найбільш гостро потребу в поетапній передачі інформації про пораненого Людмила Паутець відчула, коли приїхала на чергову евакуацію. Як виявилося, перед тим різні люди декілька разів поспіль вводили бійцю знеболювальне, і він мав цілком реальний ризик загибелі від передозування.
«Чоловіка, якого нам привезли, деякий час не могли евакуювати. Він після отримання поранення кричав від болю і, як наслідок, різні люди “по доброті душевній” діставали зі своїх аптечок “Буторфанол” (знебольньний препарат, який широко використовувався в часи АТО і був в індивідуальних аптечках, — ред.) і кололи йому, а порожній шприц-тюбик чіпляли на одяг. Ми нарахували на ньому та біля нього таких тюбиків аж 13. Очевидно, думали що “не бере”, бо дуже кремезний — пригадує бойова медикиня.
— Якби не це, ми б довго думали, що з ним сталося. Бо коли пораненого привезли, у нього розвинулась дихальна недостатність після зігрівання і поповнення крововтрати. Річ у тім, що “Буторфанол” діяв не одразу, а втрата крові уповільнювала поширення по організму препарату. Коли об’єм крові збільшується, “Буторфанол” починає активно поширюватися кровоносною системою, і ми отримуємо дуже яскраву картину “наркотичного передозу”, яку ще треба відокремити від супутніх симптомів поранень».
Поранений вижив завдяки щасливому випадку. Однак, якби на той час існувала єдина система інформації про надану медичну допомогу, сама ситуація з тринадцятьма ін’єкціями препарату та, ймовірно, з іншими, ніде не записаними медичними маніпуляціями, була б неможливою.
Нині Людмила Паутець є однією з тих, хто бере участь у запровадженні в українському війську первинної медичної картки, що є основою цифрової системи даних про поранення, стан здоров’я бійців та надану йому допомогу.
2022 рік і зростання кількості поранених
З початком повномасштабного вторгнення кількість поранених різко зросла. Проте у ЗСУ на той час досі використовували паперову версія первинної медичної документації — так звану «Форму 100».
«Вона містила мало інформації, не відповідала стандартам НАТО та унеможливлювала оперативну аналітику, — визнає Михайло Капуста, начальник відділу зв’язку та кібербезпеки штабу Командування Медичних сил (КМС) ЗСУ. — Щоб усунути ці недоліки, Командування Медичних сил разом із Департаментом охорони здоров’я МОУ провели реінжиніринг процесів збору медичних даних з урахуванням кращих практик і стандартів країн-членів НАТО».
Як наслідок, Міноборони запровадило Первинну медичну картку (наказ номер 879 від 31 грудня 2024 року). Паралельно тривала робота над тим, щоб зробити цей документ цифровим. Так, команда Центру масштабування технологічних рішень (ЦТМР ЗСУ) розробила мобільний застосунок, який дозволив перевести картку в «цифру».
«Тепер у медиків є сучасний зручний інструмент, що працює в бойових умовах», — наголошує Михайло Капуста.
«Цифрова революція» в такмеді
2023 рік. Військовослужбовець з позивним «Мамонт», доброволець, а до повномасштабного вторгнення айтівець та фахівець з баз даних, бере участь в активних бойових діях. І безпосередньо стикається з низкою проблем, до яких призводить хаос у первинній медичній документації. Після півтора року на передовій «Мамонт» продовжує службу в новоствореному Центрі Масштабування Технологічних Рішень ЗСУ. Власний досвід став стимулом і мотивацією, щоб цифровізувати найважливіші процеси у війську.
«Ми з побратимами півтора року бігали з автоматами по полях. І бачили всяке неподобство: багно, кров, біль і все те, що є на фронті, — розповідає «Мамонт». — І коли навесні 2023-го наказом Головнокомандувача була створена наша частина, ЦМТР, нам поставили завдання: шукати розв’язання тих проблем управління та організації процесів, які ми спостерігали на передовій».
«Мамонт» — бойовий медик, має багаторічний досвід роботи інструктором з такмеду. Відтак один з моментів, над яким він одразу почав працювати — система інформації про поранення та медичну допомогу.
«До недавнього часу медична документація та весь супровід поранених відбувалися лише на папері. І це складно: папери губляться, поранені потім навіть не можуть отримати виплати. Другий нюанс в тому, що армія — це зріз суспільства. У ній служать різні люди, тож можуть бути поодинокі випадки шахрайства чи підробки медичної документації. Третє питання — це травмореєстр, важливий елемент доказової медицини, на основі якого формуються всі міжнародні протоколи надання допомоги. Якщо українська медична документація ведеться на папері, то доповнювати травмореєстр статистикою російсько-української війни практично неможливо», — пояснює «Мамонт».
Всі ці питання значною мірою може вирішити переведення первинної медичної документації в електронний формат.
«Мамонт» став розробником додатку MedEvac для планшетів. Він поєднаний з Медичною інформаційною системою Збройних сил (МІС ЗСУ) і дає змогу заповнювати первинну медичну картку. Документ з усіма даними про пораненого і надану допомогу, який прийшов на заміну пострадянській «Формі 100».
«Те, що ми зробили, додаток MedEvac, поєднаний з МІС, вже зараз дає змогу оновлювати травмореєстр. І, маю надію, західний протокол допомоги ТССС (який оновлюється щороку) дедалі більше враховуватиме досвід надання допомоги в умовах нашої війни».
Щоб використовувати первинну медкартку бійця, медичному працівнику достатньо мати планшет зі встановленим додатком MedEvac. Паперові документи вже не повинні передаватися разом з пораненим: на кожному етапі медик може відкрити всю необхідну інформацію в електронній формі.
Яку інформацію містить первинна медична картка?
За даними Командування Медичних сил ЗСУ, вона включає в себе:
- структуровані дані про надану раніше медичну допомогу;
- інформацію про стан пацієнта на кожному етапі;
- обсяг і результати наданої допомоги;
- клінічні показники з можливістю відслідковувати їх у динаміці;
- перелік введених препаратів, хірургічних втручань тощо.
На якому етапі зараз впровадження цієї цифрової системи? У 2024 році низка бойових підрозділів, які мали планшети з додатком MedEvac та підготовлений медичний особовий склад, використовували цю систему у форматі «пілотного проєкту».
Зараз — етап масштабування.
Оксана Ферчук, заступниця Міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій та цифровізації повідомляє, що електронна первинна медична картка вже повноцінно запущена в окремому роду військ — Десантно-штурмових військах. І тепер активно розгортається у військових з’єднаннях, які підпорядковані ОСУВ «Дніпро».
Який ефект вже показала «медична цифровізація»?
За оцінками Міністерства оборони України, вона дала змогу:
- відслідковувати всі етапи евакуації поранених бійців;
- формувати єдину «медичну історію» військовослужбовця ще з моменту потрапляння до стабілізаційного пункту;
- уникати втрати паперових форм документації та всіх проблем, пов’язаних із цим;
- зменшити навантаження на медперсонал, прибравши потребу в багаторазовому введенні інформації.
Розробники відповідного програмного забезпечення з ЦТМР ЗСУ наводять ще кілька позитивних моментів:
- зменшення ризику підробки медичної документації;
- оновлення міжнародних протоколів медичної допомоги з урахуванням досвіду нинішньої війни;
- прискорення процесів надання допомоги, зокрема й у випадках, коли від цього залежить життя пораненого.
«Мамонт» тут говорить про одну з найбільших переваг, яку отримує медичний персонал:
«Нарешті медичну документацію можна нормально читати! Немає проблеми з почерком лікаря, що більше нагадує якісь заклинання, немає плям крові на документах, які закривають записи».
Виклики масштабування
Через високу інтенсивність бойових дій потік медеваків з українськими пораненими в тил не зменшується. І в цих умовах окремі підрозділи послуговуються планшетами та цифровою медичною карткою, окремі — досі за старою звичкою «працюють з паперами».
Тут багато залежить від навченості медичного персоналу та готовності командирів військових з’єднань до технологічних змін. Проте ніхто не скасовував і матеріальну складову.
Мінімальна потреба медичної служби одного батальйону — щонайменше десяток планшетів з додатком MedEvac, не рахуючи ноутбуків та допоміжного обладнання, зауважують у ЦТМР ЗСУ.
«Команда впровадження Командування Медичних сил ЗСУ активно робить електронну первинну медкартку звичною практикою на фронті. І тут важливою стала підтримка Фонду “Повернись живим”, який забезпечив впровадження необхідною кількістю планшетів та допомагає доставити їх до військових частин», — повідомляє заступниця Міністра оборони України Оксана Ферчук.
Від «Повернись живим» цей процес координує Людмила Паутець, яка й сама 10 років тому проводила свої перші медичні евакуації на фронті.
Вона пояснює логіку впровадження нової системи:
«Як ми починали? Хотіли працювати в кілька етапів. Для першого обрали Десантно-штурмові війська. Всі бригади ДШВ залучені до активних бойових дій, торік вони саме активно наступали на Курщині. Тому чимало технологічних рішень ДШВ впроваджують найпершими і є достатньо пластичними у питаннях інновацій».
Під час Курської наступальної операції «Повернись живим» повністю забезпечив ОУВ (оперативне угруповання військ) «Курськ», де працювали ДШВ, планшетами та іншим обладнанням для роботи з електронною первинною медкарткою.
Наступним етапом стало ОСУВ «Хортиця» (нині — ОСУВ «Дніпро»): угруповання військ, яке охоплює найбільший та найактивніший відтинок фронту. Складність у тому, що в угрупованнях військ, як у тимчасових структурах, можуть досить часто змінюватися начальники медичної служби, а це спричиняє проблеми з комунікацією та з передачею обладнання.
«Поки в межах ОСУВ “Дніпро” вирішуються організаційні питання, ми комплексно закрили потреби Сил спеціальних операцій як роду військ, і поетапно працюємо з іншими родами», — уточнює Людмила Паутець.
Організаційну основу для роботи Фонду щодо електронної медкартки став його попередній проєкт з удосконалення медичної допомоги у війську — «Тримаю!». Медичні знання, отримані військовослужбовцями під час його реалізації, а також налагоджена взаємодія з підрозділами, нині допомагають втілити значно масштабніше завдання: забезпечити обладнанням цифровізацію всієї медичної допомоги в українському війську.
Фонд «Повернись живим» вже вклав у реалізацію електронної медичної картки 20 921 676 гривень за рахунок донатів представників бізнесу та українських громадян.
Ті військові з’єднання, які вже опанували планшети з додатком MedEvac, стали частиною єдиної цифрової екосистеми, яка охоплює всю медичну допомогу: від «стабіка» до реабілітації. І отримують позитивний ефект від цього. Помітно це стало вже під час Курської наступальної операції, розповідає Людмила Паутець:
«Якщо ти працюєш на “стабіку”, тобі вже не телефонують з запитами “пошукайте нам інформацію про Іванченка з такої й такої бригади, ми не можемо знайти документи”. Тепер ці документи вже є в базі: їх заповнили, доки пораненому Іванченку допомагали на стабпункті. І тепер медики не марнують часу і допомагають пораненим, замість того, щоб шукати щось у великому об’ємі паперової документації».
Перехід на структуровані електронні записи — це фундамент якісної військової медицини, особливо в умовах бойових дій, наголошує заступниця Міністра оборони України Оксана Ферчук:
«Мати інформацію про пораненого в уніфікованому цифровому вигляді надзвичайно важливо як для військового, який отримує медичну допомогу, так і для лікарів. Також це дає можливість створити аналітичну базу, яка може бути використана для навчання та прогнозування, покращення програм підготовки медиків усіх рівнів, вдосконалення стандартів, клінічних настанов та протоколів надання допомоги військовим в умовах сучасної війни».
Що далі?
Паралельно з масштабуванням, цифрову медичну екосистему невпинно вдосконалюють. «Мамонт» говорить про нові функції програмного забезпечення, які напряму впливають на збереження життя:
«Зараз ми працюємо над функціональністю системи. Вона показуватиме, що пацієнт прибув до того чи того медичного закладу. Доки пораненого везуть на наступний етап, наприклад, до первинної хірургічної групи або до шпиталю, медперсонал зможе відкрити його профайл у планшеті й побачити, в якому він стані. І, за потреби, підготувати операційну, апарат штучної вентиляції легень та все інше обладнання. Таким чином ми виграємо час, від якого залежить життя».
Вдосконалення потребують і деякі нормативні акти, які впливають на ефективність системи. Адвокацію цих питань бере на себе, зокрема, «Повернись живим». Зокрема, йдеться про вже підготовлені проєкти наказів Міноборони щодо надання допомоги на полі бою та щодо навчання військових.
«Всі дані з первинної медичної карти нікуди не зникнуть і відображатимуться в інших медичних сервісах, — каже Людмила Паутець. — Навіть коли людина звільниться з армії, сімейний лікар матиме доступ до її історії поранень, хвороб і лікування за час перебування в війську. В нас попереду ще величезний обсяг роботи».
