Перейти до головного вмісту

Бронеавтомобілі на війні. Навіщо вони ЗСУ?

Фото: Максим Зінчук

Бронеавтомобілі стали помітною частиною парку техніки силових структур та армій більшості країн світу. Їх використовують для патрулювання кордону, контролю правопорядку, проведення миротворчих операцій, робіт по розмінуванню, безпосередньо бойових дій та евакуації поранених. Майже у кожній війні кінця ХХ-початку ХХІ століття використовувалися броньовані машини різних типів, виробників та модифікацій. 

Україна у цьому сенсі не виключення — на озброєнні кожної зі складових сектору безпеки і оборони перебувають, як вітчизняні, так і іноземні автомобілі з підвищеним захистом.

У вересні команда «Повернись живим» завершила проєкт з придбання та доставки в Україну 11 броньованих машин TLC 79 APC-SH FIGHTER на базі Toyota Land Cruiser 79, загальною вартістю 2 мільйони 321 тисячу євро. Ці автівки ми передаємо Збройним Силам України — підрозділу, який, станом на осінь 2022 року, вибиває росіян на Півдні. 

Та чи потрібні армії такі машини в умовах повномасштабної війни з рф, які завдання вони можуть виконувати й для чого благодійній організації, що займається допомогою війську, реалізовувати подібний проєкт?

У цьому тексті ми коротко розглянемо виникнення бронеавтомобілів, основні методи їхнього застосування на сучасному полі бою, згадаємо досвід використання ББМ протягом 2014-2022 років під час війни з росією на Донбасі та прочинимо завісу першої угоди Фонду «Повернись живим» із закупівлі бронетехніки для війська.

Як все починалося?

Перші бронеавтомобілі розробили напередодні Першої світової війни. Їх створювали на базі цивільних автівок, нова для того часу техніка мала з озброєння здебільшого кулемети чи легкі гармати. Під час протистояння Антанти та Центральних держав у 1914-1918 роках кожна з країн-учасниць мала на озброєнні панцерники й застосовувала їх на полі бою з різною ефективністю.

Бронеавтомобіль «Остін» 2-ї серії на вулицях Києва, Літо 1918-го / Фото: Історична правда

Тодішня військова думка розглядала броньовані авто, як вогневий засіб, легшу версію танків, а не як техніку для перевезення особового складу — бронетранспортер. Це бачення домінувало й протягом 20-30-х років ХХ століття, що вилилося у створення легкоброньованих бойових машин, які були не здатні перевозити десант. Для цих цілей тодішні армії використовували вантажівки чи бронетранспортери, як от німецький Sd.Kfz. 251 чи американські М2.

Під час та після Другої світової війни стало зрозуміло, що легке бронювання, невисока вогнева потужність та наявність протитанкових засобів нівелюють роль панцерників на полі бою за війни високої інтенсивності. Їхнє місце у повоєнні десятиліття посіли бойові машини піхоти, що мали більший рівень захисту, потужнішу зброю та місце для переміщення особового складу.

Проте потреба у маневреній, легкоброньованій техніці для проведення рейдових дій, розвідки та доставки десанту на поле бою збереглася. Перші спроби створити подібний засіб відбулися у США ще у 1930-х: 1937 року почалося виробництво розвідувального автомобіля M3 Scout Car. M3 активно використовувався у Другій світовій війні як розвідувально-дозорна машина, легкий бронетранспортер, командно-штабна машина, артилерійський тягач або носій озброєння, зазвичай — міномета.

M3 Scout Car / Фото: Guillaume Vachey

Саме її можна вважати однією з перших бронемашин у її сучасному розумінні — легкa платформа на базі автомобіля з захистом від стрілецького озброєння та шрапнелі, яка може виконувати різноманітні функції на полі бою та в тилу. Проте тоді ця ідея не набула широкого поширення: і США, і СРСР віддали перевагу побудові спеціалізованої легкоброньованої техніки під конкретні завдання. До такого рішення прийшли в тому числі і через те, що сторони Холодної війни готувалися до протистояння один з одним, не виключали застосування зброї масового ураження, а тому військова техніка мала витримувати роботу в таких несприятливих умовах.

Повернення

Ідея створення універсального панцерника на базі позашляховика повертається у другій половині ХХ століття. Війни високої інтенсивності із застосуванням усього спектру озброєнь не відбувалися, конфлікти набували здебільшого локального або регіонального характеру, де сторони мали обмежений доступ до важкої бронетехніки та артилерії. Зокрема в Африці, де після розпаду колоніальних імперій масово спалахнули революції, громадянські війни та міжетнічні конфлікти, потрібна була мобільна та відносно дешева техніка для виконання завдань з патрулювання та протидії противнику зі стрілецьким озброєнням, кулеметами та гранатометами. 

Одним із перших успішних кейсів тут стає легкоброньована машина Mamba APC виробництва південноафриканської компанії Land Systems OMC, перші модифікації якої були створені на основі малої вантажівки Toyota Dyna у кінці 1980-х. Її тактико-технічні характеристики відповідали специфіці завдань миротворців ООН та інших миротворчих контингентів, саме тому Mamba у кілької своїх версіях використовувалася у Місії спостерігачів ООН в Анголі (MONUA), Силах охорони ООН (UNPROFOR) в Хорватії та Боснії і Герцеговині, Бригаді втручання Сил ООН (FIB) у Сомалі, а ще — у британському контингенті в Косово та американських ПВК в Іраку.

Бронеавтомобіль Mamba APC MkIII ЗС ПАР / Фото: Bob Adams

Машина мала захист від стрілецького озброєння та мін, була маневреною та могла випускатися як для Сил безпеки, спецпідроздлів, так і нести бойові модулі й десант на борту. 

Після набуття популярності легких бронеавтомобілів наприкінці ХХ — на початку ХХІ століття існує два принципи побудови техніки подібного класу. Перший — створення власного унікального шасі під конкретне технічне завдання від військових. Такий підхід застосовують країни, що мають відповідні фінансові можливості та потребу у військах, за якої масове виробництво цієї специфічної бронетехніки буде економічно виправданим. Прикладом тут є США та їхній Oshkosh L-ATV, який замінив броньовані HMMWV у Корпусі морської піхоти та Армії США. L-ATV був з нуля створений для участі в урядовій програмі, відповідно його шасі — від самого початку військове й не має цивільного аналога.

Бронеавтомібіль Oshkosh L-ATV / Фото: Oshkosh Defence

Друге — використання посиленого чи оригінального шасі цивільної вантажівки або позашляховика для створення броньованого авто. Mamba APC та й більшість його сучасних аналогів побудовані саме таким чином, наприклад, Plasan SandCat. 

Розробка невеликої ізраїльської компанії Plasan збирається на базі цивільних версій Ford F-серії. З 2004 року випущено вже 4 генерації SandCat, а за повідомленнями Plasan існує 15 модифікацій панцерника під різні завдання, в тому числі й з бойовими модулями, протитанковими ракетами та артилерією на борту. 

Бронеавтомобіль SandCat у різних модифікаціях / Фото: Plasan

Операторами броньовика є 15 країн, серед яких Ізраїль, Республіка Корея, Мексика, Канада, Швеція, Польща, а також ще кілька країн Африки та Латинської Америки. Інформації про точну кількість проданих SandCat станом на 2022 рік немає, проте у відкритих джерелах повідомлялося про понад 700 реалізованих одиниць різних модифікацій до 2018 року. 

Виробляє бронеавтомобілі не тільки материнська ізраїльска компанія Plasan, з 2008 року ліцензію на виробництво отримала американська корпорація Oshkosh. У 2016 році, місцевим партнером Plasan для по виробництву SandCat В Мексиці є IBN Military Industries. 

Автівки брали участь у Нарковійні у Мексиці, а також під час війни між Азербайджаном та Вірменією за Нагірний Карабах восени 2020-го. Про останнє відомо завдяки повідомленню вірменських медіа, які активно поширювали знімки знищених бронемашин.

Зважаючи на наявні фото з військового параду 2018 року у Баку, можна припустити, що азербайджанська армія придбала велику партію цих броньованих машин різних комплектацій: від версії без озброєння, до варіацій з бойовими модулями, ізраїльськими ПТРК Spike та мінометами й вочевидь застосувала їх під час боїв за Карабах. 

Plasan SandCat ЗС Азербайджану під час військового параду у Баку / Фото: Trend News Agency

Україна теж згадується, як країна-оператор 3-ї генерації SandCat. 24 березня 2017 року зʼявилася публікація видання Defence Blog, у якій згадується отримання першого зразка панцерника для потреб Служби безпеки. Скільки ізраїльських бронемашин перебуває на озброєнні українських силових відомств невідомо.

Броньовики у війні з рф на Донбасі

Нині броньовані авто для нашого сектору безпеки і оборони техніка не нова. Проте у 2014 року після початку російської агресії виявилося, що ця ніша ні у Збройних Силах, ні у інших відомствах, які протидіяли військовому вторненню рф не зайнята, а потреба у такому роді техніки присутня і достатньо гостра. Адже в перші місяці війни з росією у 2014-му чіткої та постійної лінії фронту просто не існувало — окупанти намагалися взяти під контроль та утримувати великі населені пункти і агломерації в Донецькій та Луганській областях. Це дозволяло українським війська проводити рейдові дії, вибивати ворога з позицій, охоплювати підрозділи російських бойовиків, змушуючи їх полишати населені пункти під загрозою оточення, після чого проводити зачистку. До цього також варто додати, що в той період бойових дій високою була активність диверсійно-розвідувальник груп противника, для протидії яким теж була важлива швидкість та мобільність.

Однак наявна номенклатура озброєння ЗСУ (зокрема й Високомобільних десантних військ, які могли і вміли виконувати такі завдання), а ще Нацгвардії, ДПСУ чи добровольчих підрозділів могла запропонувати для подібних задач бронетранспортери (БТР — ПЖ.) та бойові розвідувально-дозорні машини (БРДМ-2 — ПЖ), кількість яких, а також моторесурс та загальний технічний стан не дозволяв закрити нагальну потребу військових. Другим варіантом було використання цивільного транспорту: легковиків, вантажівок та позашляховиків — вони мали більшу швидкість, але не були захищені, що спричиняло додаткові втрати при потраплянні у засідку чи під час зачистки сіл і містечок.

БРДМ-2 та бійці батальйону «Азов», літо 2014 року

Тож ще у 2014-му році в підрозділи, залучені до Антитерористичної операції, почали надходити закордонні броньовики на цивільних шасі, а згодом й українські виробники почали презентувати розробки чи купувати ліцензії на виробництво існуючих панцерників. За задумом, закупівля цієї відносно дешевої бронетехніки, могла з одного боку, підвищити маневреність армії та інших силових структур на Донбасі, збільшити рівень захищеності груп, що беруть участь у зачистках населених пунктів та у рейдових діях по тилам російських окупаційних військ. Або ж просто пересуваються прифронтовими територіями, де є вірогідність потрапляння у пастку ворожих ДРГ. З іншого боку, зашиті у броню позашляховики могли компенсувати втрату радянської бронетехніки у боях на Донбасі. 

До прикладу, тоді ж на озброєння ЗСУ і Національної гвардії були прийняті бронеавтомобілі KRAZ Spartan та Cougar, що вироблялися за ліцензією канадсько-еміратської компанії Streit Group. Spartan був таким собі «старшим братом» — більші габарити та маса, потужніший двигун та шасі від Ford F-550. Cougar же створювався на базі Toyota Land Cruiser 79, був на 3 тони легшим, меншим, але з тим самим класом захисту та місткістю десантного відсіку — 6 осіб. Натомість він поступався потужністю двигуна, кліренсом та розміром коліс. 

Обідві машини  постачалися до Збройних Сил, зокрема Spartan — до Високомобільних десантних військ (Зараз ДШВ — ПЖ), НГУ, Cougar надійшов ще й до Державної прикордонної служби. 10 одиниць меншого KRAZʼа Міністерство оборони України передало в тимчасове користування Спеціальній моніторинговій місії ОБСЄ.

KRAZ Cougar Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ

Після Дебальцевської операції, лінія фронту стабілізується й потреба у подібній техніці на передовій стає не такою нагальною. На той момент кількість пропозицій від вітчизняних виробників бронеавтомобілів на ринку озброєнь значно зростає. Сімейство панцерників у війську поповнюють «Дозор-Б» чи його польский варіант «Oncilla», розроблений ХКБМ ім.Морозова на власному шасі ще в середині 2000-х, вироби НВО «Практика» — «Козак-2», «Козак-5», бронеавтомобіль «Новатор» від компанії «Українська бронетехніка». Окрім спеціальних броньованих машин, створюються й MRAP — техніка, що має кращий захист від засідок й витримує підрив на саморобних вибухових пристроях й мінах. MRAP розроблялися вже на шасі вантажівок і почасти мали значно більші габарити й вагу, і відповідно, меншу маневреність.

Попри те, що бронеавтомобілі, за заявленими тактико-технічними характеристиками, мали витримувати вибух 2 протипіхотних гранат, неопоодинокими є випадки, коли внаслідок наїзду на міну чи СВП, екіпаж машини залишався живий, хай і з пораненнями різного ступеню тяжкості. 

Наприклад, той же KRAZ Cougar 4 грудня 2015 року підірвався на керованому фугасі, але всі, хто були в ній, залишилися цілими. Того ж року такий самий автомобіль прикордонників потрапив у засідку і був обстріляний, але самостійно виїхав з поля бою. Автомобіль отримав загалом 76 кульових влучань, десять із яких — у лобове скло, але ніхто із екіпажу не загинув. Ба більше — на заводі KRAZ змогли відновити та передати прикордонникам один екземпляр бронемашини, який так само підірвався на фугасі.

KRAZ Cougar після підриву на міні / Фото: Вадим Вовк

Якщо говорити про озброєння, то зазвичай такий клас бронетехніки несе на борту кулемет калібру 7,62 мм або 12,7 мм, відомо також про встановлення на цю платформу автоматичних гранатометів, як от радянський АГС-17 чи американський Mk.19 для підвищення вогневої потужності. Наступним етапом стало використання панцерників під більш важке озброєння — до прикладу ПТРК «Стугна» на «Новаторі», а компанії «Богдан» та «Українська бронетехніка» навіть представили 120-мм мобільні мінометні комплекси на базі броневатомобіля «Барс-8» та MRAP «Варта» відповідно. 

Протягом середини 2014-го — початку 2022 року Збройні Сили та інші складові Сил оборони закуповували десятки броньовиків різних виробників і модифікацій. Тільки ББМ «Козак-2» станом на 2020 рік силовики придбали 240 одиниць. Цей «зоопарк» з бронеавтомобілів має очевидні недоліки — необхідність закуповувати комплектуючі та освоювати обслуговування й застосування одразу кількох шасі, хай і таких відомих, як Ford, Toyota та Dodge. 

Проте з початком повномасштбаного вторгнення росіян, ця проблема відходить на другий план. Наші війська теж несли втрати в людях і засобах ураження — танках, САУ, БМП та БТР. Бронеавтомобілі — не виключення. І саме їх, а також MRAP різних модифікацій найчастіше отримує Україна в рамках матеріально-технічної допомоги від партнерів для відновлення боєздатності своєї армії. 

«Запит від військ на техніку, в тому числі і броньовану, як от спеціальні броньовані автомобілі, зʼявився буквально в березні 2022 року й доволі масовий, оскільки Збройні Сили виросли в рази: територіальна оборона, єгерські, мотопіхотні бригади, Корпус резерву. Техніки треба було багато», — згадує директор Фонду «Повернись живим» Тарас Чмут. 

І на сьомий місяць після повномасштабного вторгнення питання забезпечення підрозділів бронтехнікою досі є вкрай актуальним. Йдеться про тисячі одиниць, які необхідні для переозброєння та закриття поточних потреб батальйонів та бригад Сил оборони, що беруть участь у бойових діях. Саме тому команда Фонду «Повернись живим» теж включилася в цей процес, придбала 11 бронеавтомобілів та передасть їх 36 окремій бригаді морської піхоти ім. контрадмірала Михайла Білинського, яка брала участь у боях за Маріуполь, зокрема і у обороні заводу «Азовсталь». 

Після відновлення та доукомплектування техінкою, в тому числі і тою, яка надійшла Україні в рамках МТД від партнерів, морпіхи знову беруть активну участь у бойових діях й в цих умовах бригаді потрібен швидкий та захищений транспортний засіб, який можна застосовувати під час міських боїв, рейдів по тилах окупантів чи переміщення військових зоною бойових дій. 

Наявність шасі відомого позашляховика в даному випадку робить поточний ремонт доступним — на базі ремонтних підрозділів чи власними силами можна буде усувати дрібні поломки, відповідно техінка не випадатиме з процесу бойових дій на тривалий час. 

Що ж придбали? 

Команда Фонду «Повернись живим» коштом благодійників придбала 11 бронеавтомобілів LC79 APC-SH Fighter2 вартістю 2 мільйона 321 тисячу євро. Панцерники створені в США на шасі Toyota Land Cruiser 79, повністю відповідають вимогам Європейського комітету стандартизації (CEN) та мають захист рівня FB6.

Бронеавтомобілі LC79 APC-SH Fighter2, придбані Фондом «Повернись живим» / Фото: Максим Лиманський

Автівки витримують влучання куль калібрів 5,56х45мм, 5,45х39 мм, 7,62х39 та 7,62х51 мм на відстані не менше 10 метрів, а також вибух двох ручних протипіхотних гранат DM51.

За своїми заявленими характеристиками LC79 APC-SH Fighter2 схожий з вже представленим у військах KRAZ Cougar  бронеавтомобілі мають однаковий клас захисту та шасі позашляховика Toyota Land Cruiser 79. 

Стандартну для «японця» систему підвіски, а також амортизації було перероблено для того, аби вона задовольняла потреби важчого броньованого корпусу та навантажень при використанні у бойових умовах. Панцерник має на борту турбований восьмициліндровий дизельний двигун обʼємом 4,5 л і потужністю 195 кінських сил, що забезпечує максимальну швидкість у 100 км/год. Окрім цього, Fighter2 обладнаний туреллю для озброєння, зокрема кулеметів та автоматичних гранатометів, на кшталт американського Mk.19, а також може перевозити 6 людей у десантному відсіку. 

Фото: Максим Лиманський

Директор «Повернись живим» Тарас Чмут так описує причини, через які організація вирішила реалізувати проєкт саме з таким класом бронетехніки: 

«Фонд передає армії дуже багато нових пікапів — це транспорт для мобільності військ. Наступний рівень, відносно пікапів — це спеціальні броньовані машини. Умовно кажучи, це заводське броньоване шасі позашляховика. Машини забезпечують базовий захист екіпажу від куль та уламків. Звичайно, якщо говорити про вогневу потужність, це не БТР, чи БМП, але спеціальний броньований автомобіль може нести кулемети 7,62 мм, 12,7 мм, імовірно на них будуть поставлені американські Browning або 40-мм гранатомети Mk.19 — для цього передбачені усі можливості». 

Для команди Фонду придбання та ввезення в Україну 11 панцерників — вже третя спроба долучитися до забезпечення війська легкою бронетехнікою. Ще навесні була здійснено дві спроби закупити бронеавтомобілі через українських спецекпортерів. Через останніх, вони виявилися невдалими. Отримавши ліцензію на закупівлю товарів подвійного та військового призначення, у «Повернись живим» вирішили спробувати реалізувати угоду самостійною. В результаті 11 автівок — вже в Україні й відправляються на фронт. 

Фото: Максим Лиманський

Тарас Чмут додав, що перший успішний кейс з бронетехнікою готові трансформувати у нові проєкти у цьому напрямку: 

«Запит на подібну техніку з військ величезний. На жаль, ціна теж немаленька, тому ми обмежені в ресурсах, але команда «Повернись живим» буде продовжувати шукати можливості закуповувати не тільки нові пікапи, а й машини подібного класу і можливо більш потужні зразки — MRAP, бронетранспортери: колісні чи гусеничні з значно більшим потенціалом на полі бою». 

Якщо ви підтримуєте роботу «Повернись живим» та бажаєте долучитися до проєктів Фонду фінансово, всі доступні способи зробити це — за посиланням на банері нижче або за кнопкою «Підтримати» в правому верхньому кутку сайту.

Творимо історію разом! ПІДТРИМАйТе БФ “ПОВЕРНИСЬ ЖИВИМ”

ПІДТРИМАТИ