Інтереси США і України перетинаються, проте не ідентичні: огляд аналітики
Західні воєнні аналітики пишуть про цивільний спротив російській агресії, важливість передачі касетних боєприпасів і обговорюють майбутнє американської військової допомоги до та після виборів.
Старший радник Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) Марк Кенсіен вважає, що новий пакет допомоги для України від США викличе гарячі політичні дебати.
Адміністрація Байдена надіслала запит Конгресу на виділення додаткових $26 млрд для України. Найімовірніше, його схвалять, а от наступний може зіштовхнутися з труднощами.
Структура витрат пакету складається із прямої військової допомоги технікою та озброєнням, коштів на поповнення запасів армії США, витрат на більшу присутність Штатів у країнах Східної Європи, гуманітарну допомогу і макрофінансову підтримку українського уряду. $3,5 млрд напряму мало пов’язані з Україною — їх виділяють на «стратегічні інфраструктурні проєкти з підтримки партнерів США у конкуренції з Китаєм», а також для розбудови інфраструктури і ланцюгів постачання таким країнам як В’єтнам, Колумбія, Перу, Йорданія, Індія, Індонезія, Марокко, Нігерія, Кенія через Світовий банк і протидію «російським шкідливим впливам» в Африці.
Запит від адміністрації надійшов зараз, адже у вересні закінчується бюджетний рік і відповідно кошти із попередніх пакетів допомоги. Адміністрація навмисне чекала із виділенням грошей Україні, адже спостерігала за перебігом війни. Новий запит на допомогу означає, що вона триватиме з існуючою інтенсивністю. Військова допомога життєво необхідна для продовження бойових дій, адже армія потребує постійного припливу зброї, боєприпасів і спорядження. Без допомоги ззовні український спротив розвалиться за 2-3 тижні.
З огляду на попередній досвід, $26 млрд вистачить приблизно на 100 днів, поки узгоджуватимуть бюджет. Потім адміністрація подасть запит на додаткове фінансування, як це було торік. Процес із двох кроків дає можливість адміністрації просити одномоментно ні занадто мало, ні занадто багато грошей. З одного боку, не привертати уваги до додаткової підтримки України, а з іншого — реагувати на майбутнє можливе зниження інтенсивності бойових дій протягом наступного року.
Більшість американців вважають, що США зробили достатньо і не варто виділяти додаткову підтримку
Хоча блокування або зменшення допомоги малоймовірне, буде важка політична баталія з лівими прогресивістами і правими популістами. Це результат відсутності успіху українського контрнаступу, що породжує страхи про вічну війну зі значними людськими і фінансовими втратами без чіткого результату. Згідно з опитуваннями, більшість американців вважають, що США зробили достатньо і не варто виділяти додаткову підтримку. Сфера, де адміністрація може зійтися у поглядах зі скептиками із Конгресу — це додатковий нагляд за виділеною допомогою.
Якщо восени будуть затримки із виділенням додаткового фінансування Україні, це вплине на її наступальні спроможності, але не підірве оборону в короткостроковій перспективі. У довгостроковій перспективі, лише успіхи України на полі бою визначать потребу в подальшій підтримці і її політичну долю.
Військові аналітики Рід Сміт і Тайлер Котескі для порталу War on the Rocks розробили модель нагляду за американською військовою допомогою Україні.
Допомога США Україні величезна — $113 млрд. З лютого 2022 року до лютого 2023-го Штати виділили $46,6 млрд військової підтримки. За деякими оцінками, це найбільша допомога країні з боку США в річному розрізі за останнє століття. Цей обсяг важко було осягнути навіть Пентагону, який помилився в оцінці вартості переданого озброєння — переоцінили на $6 млрд, а не на $3 млрд, як повідомляли спочатку.
Звичайно, такі обсяги включають внутрішні ризики, як це було в Іраку і Афганістані з нецільовим використанням допомоги. Україна теж має історію залучення до нелегальної торгівлі зброєю. Тому наступні пакети підтримки повинні виділяти лише за умови створення посад інспекторів військової та гуманітарної допомоги. Хоча адміністрація Байдена вважає, що сьогоднішнього рівня нагляду вистачає, без єдиного контролюючого і координуючого органу нецільове використання коштів набере обертів, як це було в Афганістані. Офіс інспектора з допомоги Україні передбачений у National Defense Authorization Act 2024 року, але Сенат поки не прийняв цей документ.
Іншою проблемою є величезний державний борг США, який вимагає обережнішого підходу до витрачання, і допомога Україні не виняток. Потрібні окремі голосування по пакетах військової підтримки, а не приховування її у загальній структурі бюджету.
Варто вимагати більше участі від європейських партнерів, адже саме на їхньому континенті відбувається війна і насамперед вони зацікавлені у стратегічній стабільності України. У той же час, допомога від США перевищує допомогу від усіх європейських країн. Вирішенням є вимога рівності підтримки при виділенні нового пакету і її урізання через шість місяців, якщо європейці не зможуть досягти обумовленого рівня.
Україна в березні використовувала 6-7 тисяч артилерійських снарядів на день
Крім цього, на першому місці повинна залишатися боєготовність американської армії. За оцінками, Україна в березні використовувала 6-7 тисяч артилерійських снарядів на день, що за кілька днів перевищує американське місячне виробництво. Тепер Штатам потрібні роки, щоб відновити запаси 155-мм снарядів, ПТРК Javelin і Stinger. Необхідні завірення від адміністрації Байдена і Пентагону, що подальша передача амуніції із американських резервів не знизить боєготовність США на Тихому океані.
Також потрібна прозорість щодо прямого залучення американських військових до війни, адже ризики прямого конфлікту між росією і НАТО мають ядерний вимір. Хоча Байден заявив, що американських військових немає в Україні, на її території є співробітники ЦРУ, які управляють процесом передачі розвідувальних даних українським військовим. Без прозорості у цьому питанні Конгресу складно оцінити ризики.
Уникнення ядерної війни має бути ключовою політикою Вашингтона
Також варто встановити червоні лінії, як можна використовувати американську допомогу. Чіткі обмеження будуть запобіжником втягування США у пряму конфронтацію з росією. Уникнення ядерної війни має бути ключовою політикою Вашингтона. Поки адміністрація не дала втягнути себе у ризикові історії на зразок «безпольотної зони» над Україною. Але неоднозначні висловлювання про те, що Путін не може залишатися при владі в росії чи повинен постати перед трибуналом, ускладнюють залучення росії до майбутніх переговорів. Конгрес не повинен дозволяти передачу систем, які можуть становити ризик ескалації, наприклад, протиракетний комплекс THAAD. Росія може розглянути це як спробу підірвати спроможність її ядерних сил.
США в праві визначати, як і для чого можна використовувати їхню допомогу
Також Конгрес може вимагати, щоб американську зброю не використовували для ударів по російській території, невійськовим цілям або для відвоювання Криму. Україна може воювати так довго, як хоче, встановлювати власні цілі, але США в праві визначати, як і для чого можна використовувати їхню допомогу.
Адміністрація має визначитися, чого хоче досягти в Україні. Хоча невизначеність у цьому питанні може бути вигідною для Байдена, але Конгрес повинен вимагати оприлюднення детальної стратегії перед затвердженням чергового пакету допомоги.
Американські й українські інтереси часто перетинаються, проте не ідентичні. Вашингтон сподівається на українську перемогу, проте Конгрес при затвердженні подальшої допомоги повинен бути впевнений, що інтереси США стоять на першому місці.
Старша наукова співробітниця Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR) Майда Руге пише про розбіжності у поглядах на війну в Україні кандидатів у президенти США від республіканців.
Республіканці діляться у своїх зовнішньополітичних поглядах на три фракції.
Перші, на зразок Ніккі Хейлі, Кріса Крісті та Майка Пенса, виступають за подальшу провідну роль США у світовій політиці. Вони підтримують Україну у її боротьбі і переконані, що стратегічна поразка росії відповідає американським інтересам. Тому Київ має отримати більше зброї.
Друга фракція вважає, що США повинні надати пріоритет Азійсько-Тихоокеанському регіону, а саме Тайваню. Ключовим політиком тут є Рон ДеСантіс, який вбачає у російській агресії проти України другорядну загрозу для США, з якою насамперед повинні дати раду європейці. Затяжна війна в Україні грає лише на руку Китаю, виснажуючи американські арсенали і послаблюючи спроможність Штатів стримати китайську агресію проти Тайваню.
Дональд Трамп підтримує менше втручання США у світові справи
Третю фракцію очолює Дональд Трамп. Він підтримує менше втручання США у світові справи. Для нього стратегічна поразка росії чи збереження територіальної цілісності України не є ключовими інтересами, на відміну від якнайшвидшого завершення війни, її замороження по фактичній лінії фронту і припинення допомоги Києву.
Перша фракція має найменшу підтримку. Друга і третя краще резонує з більшістю республіканських виборців, які хочуть якнайшвидшого закінчення війни, навіть якщо Україна втратить території. Кандидати намагаються підлаштувати свою кампанію і висловлювання під погляди цієї більшості, щоб мати шанси на праймеріз. Ніккі Хейлі і Майк Пенс, які не змінили тональність своїх висловлювань, отримують підтримку нижче 10%, згідно з опитуваннями.
Цей розкол в Республіканській партії має позитивні і негативні сторони для України. До позитивних належить те, що Байден, очевидно, зможе забезпечити подальше фінансування військової допомоги Україні у 2024 році за рахунок долучення до демократів частини республіканців. Поганою новиною є те, що якщо республіканський кандидат переможе у виборах наступного року, він, очевидно, змінить фокус уваги США не на користь європейських інтересів, особливо у сфері підтримки безпеки України.
Аналітики RAND Corporation Марта Кепе і Алісса Демус описують цивільний спротив російській агресії у перші чотири місяці вторгнення.
Цивільний спротив в Україні у лютому-червні 2022 року мав різні форми і включав різних акторів — цивільні адміністрації, політиків, бізнес, самоорганізовані добровольчі групи. Багато форм були спонтанні і базувались на потребі досягти цілей тут і зараз. Координація згори була більш присутня у заходах із цивільного захисту, наданні гуманітарної допомоги, «хактивізму» та інформаційно-комунікаційних кампаніях.
Російсько-українська війна показує, як в майбутньому може виглядати залучення цивільних до конфліктів. Великомасштабні кібероперації можуть проводити за допомогою широкої коаліції аматорів і професіоналів з країн, які залучені до конфлікту, а також з-за кордону. Цивільне населення може зробити значний внесок у спротив, наносячи пряму шкоду окупантам, а також допомагаючи армії в обороні. Потрібно розробляти плани координації на цей випадок, адже великий наплив добровольців може викликати хаос і дружній вогонь або шкодити стратегічним цілям держави.
Спроможність запобігти економічній консолідації окупованих територій означатиме не лише оборону ключових економічних і логістичних центрів, а і підготовку до спротиву у мирний час, яка включатиме диверсифікацію енергетичних ресурсів, шляхів постачання і, за можливості, експортних маршрутів.
Українська історія суспільно-політичних рухів допомогла побудувати сильне громадянське суспільство
Загалом українська історія суспільно-політичних рухів допомогла побудувати сильне громадянське суспільство, а значить цінним є вивчення подібних рухів у інших державах. Глибоке дослідження історії національних громадських рухів у країнах, які знаходяться в зонах потенційних конфліктів може допомогти США і союзникам зрозуміти, як вони описують громадський спротив, його методи і застосування у конфліктах. Великий бізнес у майбутніх конфліктах може все більше формувати їх оперативний вимір, а також геополітичні і стратегічні результати.
Старший політичний аналітик RAND Шон Цейглер підтверджує доцільність надання Україні касетних боєприпасів.
Це рішення адміністрації Байдена викликало значний розкол, але є сильні аргументи на його користь.
По-перше, касетні боєприпаси ефективно вражають як техніку, так і живу силу противника на великій площі — розміром з футбольне поле.
Війна в Україні — це боротьба артилерії
По-друге, війна в Україні — це боротьба артилерії, а звичайні боєприпаси закінчуються. В ході українського контрнаступу касетні снаряди допоможуть вигнати росіян з їхніх укріплених позицій.
По-третє, для застосування цих боєприпасів підходять уже наявні в Україні артилерійські установки, тобто додаткове навчання не потрібне.
Передача касетних снарядів також матиме невеликий вплив на боєздатність армії США. На складах їх мільйони, останнім часом американці ці снаряди не використовували. У 2008 році Штати прийняли рішення знімати касетні боєприпаси із озброєння і утилізовувати надлишки, паралельно розробляли снаряди із суббоєприпасами, рівень неспрацювання яких не перевищував би 1%. У 2017 році рішення про утилізацію переглянули — відклали поки не створять «безпечний» касетний снаряд.
Малоймовірно, що окремий боєприпас чи вид зброї принесе Україні швидку перемогу. Але українці перебувають у війні на виживання, між російською окупацією і наявністю нерозірваних боєприпасів вони обирають останнє. З огляду на широке використання касетних снарядів росією, ризик будь-якої ескалації після рішення про передачу невеликий.
Звичайно, нерозірвані боєприпаси матимуть значний ризик для цивільних після закінчення війни. Лінії електропередач, паркани, дерева і посадки збільшують відсоток неспрацювань, адже суббоєприпаси можуть заплутуватися і не вибухати. Навіть незалежно від передачі американських касетних снарядів, після війни буде потрібна велика кампанія розмінування, тому що росіяни застосовують касетні снаряди з набагато вищим відсотком неспрацювання, а також активно мінують території протипіхотними і протитанковими мінами. Хоча рішення про передачу США касетних боєприпасів суперечливе, але все, що допоможе наблизити завершення цієї війни, збереже більше життів.