Підтримка України готує Захід до протидії Китаю: огляд аналітики

Західні воєнні аналітики пишуть про оптимістичні настрої європейців, вплив війни в Україні на оборонну стратегію США, невдачі російської мобілізаційної кампанії та ордер на арешт Путіна. 

Голова Центру ліберальних стратегій Іван Крастев і директор Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR) Марк Леонард на основі результатів опитувань оцінюють крихку єдність європейців навколо підтримки України. 

Нещодавнє опитування ECFR у багатьох країнах показує, що європейці в цілому мають спільну позицію на користь підтримки України. Після року війни розбіжності у європейські коаліції швидше зменшилися, а не зросли, як сподівався Путін, готуючись до затяжної війни. 

Європейці погоджуються, що росія є їхнім супротивником чи навіть ворогом

Зараз європейці погоджуються, що росія є їхнім супротивником чи навіть ворогом. Три чинники визначили цей неочікуваний результат: українські успіхи в перший рік війни; те, як вона об’єднала політичних лівих і правих; і очікуване повернення «сильного Заходу» на чолі зі США. Але ці фактори крихкі, і європейським лідерам слід бути обережними у своєму оптимізмі. Політики повинні скористатися цією єдністю, щоб озброїти Україну, роблячи все можливе, щоб пом’якшити розбіжності, спричинені мінливими обставинами у політиці різних країн ЄС та поза його межами.

Старший аналітик RAND Corporation Джим Мітр для порталу War on the Rocks написав про те, як війна в Україні прискорює оборонну стратегію. Хоча Китай визначений пріоритетом для Міністерства оборони США, залученість Сполучених Штатів у війні в Україні, можливо дещо контрінтуїтивно, допомагає, а не заважає американській стратегії суперництва зі своїм ключовим противником. 

Китай хоче мати спроможності відновити контроль над Тайванем до 2027 року

Американська допомога Україні є інвестицією не лише в оборону демократії, але і в стимулювання організаційних змін і розвиток спроможностей, які будуть необхідні для стримування Китаю від нападу на Тайвань. Критика рішень адміністрації Байдена щодо підтримки України базується на тому, що Китай насправді прагне відновити контроль над Тайванем, і, за різними оцінками, хоче мати спроможності зробити це до 2027 року, тоді як американські спроможності в регіоні не розвиваються або знижуються. Але критики не бачать, що той шлях, який зараз проходить американське Міноборони в Україні, дасть йому змогу підготуватись до стримування і протидії Китаю. 

І Китай, і США, вивчають війну в Україні, але у Штатів кращі позиції, адже вони отримують досвід підтримки партнера у війні, і можуть тестувати ефективність американської зброї на полі бою. Також активізується співпраця з комерційними діячами в оборонній сфері, що призведе до більшої готовності приймати інновації та нестандартні рішення. 

Війна в Україні стала стрес-тестом для американського оборонно-промислового комплексу 

З початку війни США також тренуються налагоджувати співпрацю із загроженою країною, а також коаліцією інших залучених партнерів. Цей досвід знадобиться, адже у випадку початку конфлікту на Тайвані не буде багато часу, щоб допомогти країні відбити першу хвилю китайської атаки. Також війна в Україні стала стрес-тестом для американського оборонно-промислового комплексу і запасів амуніції. Хоча і раніше були оцінки, що США не вистачить існуючих запасів озброєння та амуніції для війни з Китаєм, лише зіткнення з цією проблемою на практиці в Україні дає розуміння про «вузькі місця» ОПК і зони, де потрібно покращити продуктивність. Ревіталізація американського та європейського ОПК через війну в Україні дасть змогу союзникам краще підготуватись до затяжного конфлікту з Китаєм. 

Підтримка України з боку США також підвищує рівень довіри, яка була дещо підірвана через прорахунки США в Афганістані. Багато союзників сумнівалися в надійності американської розвідки і  спроможності чи готовності США надавати безпекову допомогу в разі потреби. 

Перетворення російського вторгнення на воєнну катастрофу для росії позитивно вплине на сумніви Китаю щодо того, чи варто починати агресію проти Тайваню. Шлях, який обрали США для підтримки України – формування коаліції для передачі зброї, амуніції та розвідданих – означає, що Штати будуть в кращій позиції для оборони Тайваню в майбутньому. 

Ця війна створює імпульс для змін в американському Міноборони. Разом із свободою українського народу і ослабленням російської армії цей імпульс і є дивідендом від американських інвестицій в оборону України. 

Анна Круглова для Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) пише про шляхи мобілізації в росії: як переконують росіян воювати в Україні. 

Початком часткової мобілізації у вересні були невдоволені навіть ті, хто підтримував «спецоперацію». Щоб досягнути заявленого числа в 300 тисяч мобілізованих, в росії вдалися до широкої рекламної кампанії. Її доповнювали інформаційні заходи групи «Вагнер», яка теж проводила рекрутинг. Хоча телебачення апелює до патріотизму тих, хто мав би воювати, головний меседж рекламних кампаній говорить про гроші – у роликах зображують людей із фінансовими проблемами і участь у війні як спосіб їх вирішити. 

По-друге, війна подається як шлях знайти себе, здійснити щось значиме на противагу більшості росіян, які п’ють і не мають цілі в житті. Також пропагандистські відео апелюють до маскулінності: війна робить тебе чоловіком, справжній чоловік — воїн, і лише він приваблює  протилежну стать. Для молодшої аудиторії розповідають про війну як пригоду – замість грати в комп’ютерні ігри на воєнну тематику, можна особисто відчути збудження битви. 

Тому рекламну кампанію можна описати швидше як невдалу, бо навіть найпереконаніші патріоти погано реагують на «крінжові» меседжі державних роликів. 

55% росіян хотіли б початку переговорів з Україною, згідно з неофіційними опитуваннями. Мотивувати людей брати участь у війні буде все важче. 

Марті Флекс з Ініціативи за права людини для Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) розповідає про те, що означає ордер на арешт для Путіна від Міжнародного кримінального суду. 

Ні Україна, ні росія не є учасниками МКС, але 2015 року Київ надав суду мандат на розгляд воєнних злочинів Москви. Торік суд почав розслідування в рекордні терміни з найбільшою в історії командою слідчих, підтримкою уряду України і міжнародної спільноти. В міжнародному праві усталилась практика, що жоден глава держави не має імунітету, коли йдеться про злочини проти людства чи воєнні злочини, і МКС уже видавав ордери на арешт президента Судану Омара аль-Башира та президента Кот-д’Івуару Лорента Гбагбо. 

Злочин триває, і було вирішено публічно заявити про ордери на арешт, щоб обмежити бажання чиновників чи російських сімей брати в ньому участь 

Путін і Львова-Бєлова отримали підозру в примусовому вивезенні дітей з окупованих територій, що є воєнним злочином, а також може кваліфікуватись як геноцид чи злочин проти людства. Хоча Путін, очевидно, відповідальний за тисячі воєнних злочинів, його звинувачення саме за цей виникло тому, що у випадку високопоставлених осіб потрібна максимально точна доказова база, яка б прив’язувала лідера держави до конкретного злочину. Львова-Бєлова — уповноважена з прав дітей при адміністрації президента рф, тобто її робота апріорі ведеться від імені і за погодженням з Путіним. Тому суд міг так швидко висунути підозру, і, хоча цей злочин продовжує здійснюватись, було вирішено публічно заявити про ордери на арешт, щоб потенційно обмежити бажання чиновників низького рівня в росії чи російських сімей брати в ньому участь надалі. 

Розслідування далеке від завершення, зокрема, планується розслідувати російську тактику завдання ударів по цивільних об’єктах в Україні. 

МКС не судить за відсутності особи, тобто Путін має або здатися правосуддю, або бути арештований урядом, який співпрацюватиме з судом. Уряди країн, які є членами МКС, відчуватимуть все більший тиск арештувати Путіна, якщо він приїде на їх територію. З цим можуть бути проблеми, адже, наприклад, ПАР колись не арештувала Омара аль-Башира під час його візиту в країну, хоча вона є членом суду. За останній час Путін рідко відвідував країни, які є учасниками МКС, і ті були здебільшого в Європі, де його зараз не збираються приймати навіть без рішення суду. Перед важким вибором можуть постати Таджикистан і Монголія, єдині в Центральній Азії члени суду, куди Путін не раз їздив. 

Роль США буде особливо важливою в цьому розслідуванні. 2022-го Конгрес пом’якшив закон, який обмежує співпрацю Штатів і МКС, і обидві партії підтримують розслідування по Україні. Щоправда, співпрацю гальмує Пентагон, відмовляючись передавати розвіддані про російські воєнні злочини в Україні, адже це може створити прецедент для можливого засудження громадян США.