Російська логістика зберігає свою вразливість: огляд аналітики

Західні аналітики пишуть про проблеми логістики армії росії, переміщення її ядерної зброї в Білорусь, а також геополітичні проблеми США зі збереження коаліції демократичних країн проти автократій.

Аналітик RAND Corporation Марта Кепе описує систему логістики і забезпечення російських збройних сил. 

Довгострокові виклики матеріально-технічного забезпечення та постачання росії включають такі системні проблеми: неефективність використання ресурсів у військовій та оборонній промисловості; велика кількість неадекватних складських приміщень для палива та продуктів харчування; невдалі, частково здійснені або триваючі реформи військового матеріально-технічного забезпечення; корупція. 

Росія має велику та продуману військову систему матеріально-технічного забезпечення. Попри те, що до війни з Україною 2022 року росія дедалі активніше відпрацьовувала деякі частини своєї системи логістики та забезпечення, їй бракувало недавнього досвіду підтримки великомасштабної наземної операції. Російська військова система матеріально-технічного забезпечення в Україні 2022-го показала фундаментальні недоліки в оперативному плані та значні проблеми із застосуванням сил. 

Причини жахливої логістики росії в Україні слід розглядати як частину більшої погано спланованої та виконаної операції. Надзвичайна секретність початкового плану війни призвела до того, що багато підрозділів не мали достатньо часу для планування та виконання операції. 

Росія продовжує покладатися на залізницю для швидкісного поповнення запасів

Широкомасштабні наземні операції російських військ в Україні, ймовірно, і надалі створюватимуть вигідні можливості для ударів на далекі відстані, щоб порушити матеріально-технічне забезпечення через те, що росія продовжує покладатися на залізницю для швидкісного поповнення запасів і потребу переміщувати величезну кількість громіздких некерованих артилерійських боєприпасів для вогневої підтримки. 

Дослідниця Шведського агентства оборонних досліджень (FOI) Крістіна Мелін пише про російську ядерну зброю в Білорусі як інструмент примусу і контролю. 

У березні 2023 року Путін заявив про розміщення російської ядерної зброї в Білорусі, а у серпні українська та американська розвідка повідомили, що ядерні заряди уже переміщені на її територію. Невідомо, скільки із 1800 російських тактичних ядерних зарядів перевезли до Білорусі, але кількість носіїв дозволяє робити припущення. Є близько шести пускових установок до оперативно-тактичного ракетного комплексу «Іскандер-М» і десять літаків Су-25, переоснащених для несення ядерних зарядів. 

У Білорусі є близько шести пускових установок до комплексу «Іскандер-М» і десять літаків Су-25, переоснащених для несення ядерних зарядів

Путін заявляє, що не порушує Договір про нерозповсюдження ядерної зброї і діє дзеркально до того, що уже давно робили Сполучені Штати у Європі. Ядерна зброя в Білорусі залишиться під повним контролем рф. У разі прийняття рішення про її застосування, відкритим залишається питання: удар будуть наносити білоруські військові чи росіяни тимчасово переберуть контроль за пусковими платформами. 

В цілому розміщення ядерних зарядів у Білорусі не матиме великого стратегічного значення. Росіяни і так можуть швидко перемістити в сюди системи, здатні нести ядерні боєголовки, без необхідності тренування білоруських військових. Крім того, старі Су-25 будуть вразливими до сучасних систем ППО. 

Головним є політичний меседж, продовження кампанії ядерного залякування Заходу для припинення допомоги Україні. І розміщення ЯЗ є першим практичним кроком цієї кампанії, яка доти йшла просто на словах. Цей крок свідчить також про бажання росії зберегти контроль над Білоруссю, від якого виграє режим Лукашенка. Він давно хотів сучасну російську зброю, і отримав «Іскандер» та С-400, а переміщення ядерної зброї певною мірою розповсюджує російські ядерні гарантії і на територію Білорусі, що посилює безпеку Лукашенка. У майбутньому росія може використовувати ядерну присутність у Білорусі як елемент переговорної позиції про мир чи обмеження озброєнь.

Директор Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR) Марк Леонард пише про «геополітику поліаморності». 

Переважно ефективна реакція президента США Джо Байдена на війну росії проти України відображає його бачення світу як блоку демократій, що протистоять ревізіоністським автократіям. Але є все більше доказів того, що це думка меншості, навіть серед деяких найближчих союзників Америки. 

Є дві основні проблеми: 

• Конфлікт Ізраїль-Сектор Газа: триваючий конфлікт на Близькому Сході ставить під сумнів винятковий характер війни в Україні. Зовнішні та внутрішні розбіжності щодо ізраїльсько-палестинського питання загрожують підірвати єдність, досягнуту у відповідь на вторгнення росії в Україну. 
• Глобальна громадська думка: опитування в 21 країні показує, що більшість респондентів відкидають тезу Байдена про світ, розділений на демократії та автократії. Натомість люди сприймають світ як своєрідне меню, в якому можна комбінувати елементи з різних систем, а не повністю узгоджувати свою позицію з якоюсь конкретною політичною моделлю. Хоча західні цінності викликають захоплення, економічне партнерство з Китаєм сприймається прихильно. Існує небажання повністю приєднатися до США в потенційному конфлікті з Китаєм через Тайвань. 

Тому США мають враховувати різноманітні перспективи країн, особливо на глобальному Півдні, і виклики збереження єдиного фронту в умовах складної геополітичної динаміки.

Дослідники Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR) пишуть про уроки глобального опитування громадської думки для європейських очільників. 

Європейські та американські лідери схильні дивитися на сьогоднішній світ через призму конкуруючих ідеологічних і політичних систем, у яких та чи інша країна або є партнером Заходу або проти нього. Але результати великого опитування громадської думки, проведеного на замовлення Європейської ради з міжнародних відносин і Оксфордського університету, вказують на те, що люди в усьому світі натомість віддають перевагу домовленості à la carte, за якої їхні уряди можуть прагматично обирати собі партнерів залежно від питання, яке стоїть на кону. 

Люди за межами Заходу не хочуть повного політичного зближення ні з Китаєм, ні з Європою та США

Китай і росія не конкурують із Заходом у сенсі своєї привабливості як місця для життя чи цінностей, за якими люди хочуть жити. Люди також схильні віддавати перевагу тіснішій співпраці їхніх країн із блоком під проводом США у сфері безпеки, але віддають перевагу економічному співробітництву з Китаєм. Загалом люди за межами Заходу не хочуть повного політичного зближення ні з Китаєм, ні з Європою та США. Можливо, це найбільш очевидно, коли йдеться про питання війни та миру. Більшість людей у незахідних країнах хочуть, щоб війна росії проти України якнайшвидше закінчилася, навіть якщо це означатиме, що Київ поступиться територією. 

Цінність, яку люди надають західним стандартам життя та цінностям, не означає віру в європейський політичний проєкт чи стійкість ліберальних суспільств. Багато людей за межами Заходу сумніваються, чи виживуть ЄС і навіть ліберальні суспільства загалом.