Як і для чого Кремль проводить «вибори» на окупованих територіях

Кремль готовий до проведення так званих виборів на окупованих територіях України у російський Єдиний день голосування 10 вересня 2023 року. «Вибори», що пройдуть у двох десятках російських регіонів, заплановані і на всіх захоплених територіях. Єдина відмінність у Криму, що там мають «обирати» представника у російську Держдуму та склад Терновської муніципальної ради Севастополя.

Ми цілком свідомі того, що вибори, як і взагалі прояви офіційного народного волевиявлення у Росії, з точки зору цивілізованих правових норм та здорового глузду є лише симулякром. Їх наслідки не можуть бути нічим іншим як черговим порушенням міжнародного права та подальшою делегітимізацією кремлівського режиму. Особливо це стосується окупованих територій, де місцеве населення перебуває фактично у статусі заручників.

Псевдовиборчий процес окупанців: його характеристики й особливості

РФ не вперше проводить саме загальноросійські «голосування» на окупованих територіях України. Спочатку це стосувалося голосувань за так звані поправки у Конституцію Росії влітку 2020 року, а потім і вибори до Держдуми Росії у грудні 2021-го, за 3 місяці до нинішньої фази вторгнення в Україну. Всі ці «голосування» за різними технологіями проводили на окупованих частинах Донецької та Луганської областей та у Криму.

Цього разу перелік територій, на яких росіяни сподіваються провести так звані вибори, включає у себе і захоплену після лютого 2022 року частину Донбасу та підконтрольні їм частини Запорізької та Херсонської областей. Особливість у тому, що «обирати» мають саме місцеву владу у законодавчому полі Росії.

Кілька проблем змусили окупантів змінювати систему «голосування»

На анексованих територіях окупаційним адміністраціям не вдасться організувати «вибори» за такими ж нормами, як у регіонах Росії, з низки причин:

• близькість лінії фронту та український контрнаступ;
• відсутність контролю над всією територією, на якій формально проводяться «вибори»;
• відсутність остаточного розуміння кількості виборців та їх лояльності;
• безпека кандидатів та членів виборчих комісій.

Через ці фактори зміни довелося вносити на ходу. Але це було очевидно і до того. Дався взнаки досвід так званого «референдуму» про включення у склад Росії, проведеного на окупованих територіях. Після нього окупантами був втрачений Херсон і все правобережжя Дніпра. Вже той досвід показав, як може змінитися ситуація, після якої потрібно буде шукати пояснення, коли фактор бойових далеко не завжди збігається з політичними планами Кремля.

Вже тепер куратори окупованих територій у Кремлі намагалися шукати гібридні методи проведення кампаній. Що включали б у себе, як більш закритий характер виборчої кампанії, так і плаваючі територіальні та часові межі її проведення.

Ще одним фактором стало те, що Москва до участі у кампанії залучила політиків-втікачів часів Віктора Януковича, як от Дмитра Табачника, чи російських політиків, зокрема депутата Держдуми Росії, заступника голови фракції «Единая Россия» Ігоря Костюкевича. Останній є очевидною креатурою першого заступника керівника Адміністрації президента Росії Сергія Кирієнка. Взагалі проведення в окупаційні адміністрації людей, пов’язаних саме з ним — вже стала практика. Очевидно, що спрямована вона на підвищення власного впливу на цих територіях.

Окупаційна влада вже у липні 2023 року відмовилася від проведення прямих виборів губернаторів в окупованих областях. Так, вже оголошено, що у окупованій частині Донецької та Луганської областей губернаторів обиратимуть не напряму, а голосуванням у місцевих законодавчих зборах із кількох запропонованих Кремлем кандидатів.

Самі «вибори»,  які начебто не можуть бути проведені на території, де діє режим воєнного стану, все ж було вирішено проводити, але там, де це буде затверджено російськими силовиками. Очевидно, це зумовлено тим, що лінія фронту до моменту початку «виборів» може зміститися, а деякі населені пункти, де їх проведення планувалося, можуть вже бути не підконтрольні окупантам.

Створена система екстериторіальних виборчих дільниць, які будуть діяти на території всієї Росії. Там мають голосувати люди, що виїхали, чи були вивезені з окупованих територій. Безсумнівно, що російська влада створюватиме умови до максимального примусу до участі у голосуванні у регіонах.

Окрім того у самих окупованих регіонах будуть створені виборчі дільниці для учасників так званої СВО (так Кремль називає цей етап вторгнення в Україну). Тобто російські військові зможуть взяти участь у «виборах» місцевої влади для регіонів, звідки вони походять.

Сама тривалість безпосередньо голосування розтягнута у часі. На окупованих територіях України введена система дострокового голосування. Таку систему передбачає російське законодавство для важкодоступних регіонів Росії. Так у 2023 році достроково голосуватимуть у деяких районах Республіки Саха (Якутія), Красноярського краю, Мурманської області, Ханти-Мансійського, Чукотського, Ямало-Ненецькому автономних округів. На окупованих територіях України достроково «голосуватимуть» вже з 31 серпня 2023 року. Очевидно, що завдяки десятиденному голосуванні окупанти сподіваються максимально витягнути явку місцевого населення.

На окупованих територіях російська влада приховує як склад виборчих дільниць, так і списки кандидатів, що висуваються від російських партій. Викликано це побоюваннями за безпеку кандидатів та організаторів виборчого процесу, особливо зі складу місцевих колаборантів.

Для чого?

Найпростішим поясненням організації російською окупаційною владою процесів формальної інтеграції на окупованих територіях є бажання врегулювати правовий статус цих територій у відповідності до російського нормативного поля. Це не тільки спрощує управління цими територіями, але й самолегітимізує анексію та подальші кроки до поглинання української території, примусу громадян на них та продовження збройної агресії.

Ці дії вписуються у логіку рішення російських органів влади щодо інтеграційних процесів анексованих територій. Зокрема так званих Договорів про входження окупованих територій у склад Федерації, а також Постанови Конституційного суду Росії від 2 жовтня 2022 року, яка передбачає проходження «перехідного періоду» для анексованих територій до 2026 року. У вказаній постанові і йдеться про необхідність проведення цих виборів місцевих органів влади у вересні 2023-го.

Питання проведення виборів, референдумів, як і роздачу гуманітарної допомоги чи евакуації на окупованих територіях активно використовує російська пропаганда. Картинка участі людей в організованих окупантами масових заходах слугує як для демонстрації у внутрішньому інформаційному полі Росії, так і використовується для інформаційних операцій за кордоном чи у самій Україні.

Різноманітні «вибори» на окупованих територіях завжди використовуються як метод контролю, перепису населення, вирахування «неблагонадійних елементів» серед місцевого населення, пришвидшення паспортизації. Натомість таким чином більшу кількість населення завжди можна залучити до співпраці з окупаційними адміністраціями та колаборантами.

Так звані вибори та формування владного апарату на їх основі допоможе окупантам систематизувати контроль над захопленими територіями у відповідності до представництва груп впливу, що мають там інтереси. Наділення офіційними владними повноваженнями представників окупаційної адміністрації дозволяє ширше інтегрувати у систему управління регіонами «засланих» людей, вимиваючи місцевих колаборантів. Цей процес поступово відбувався на окупованих з 2014 року частинах Донбасу і пришвидшився зараз.

Цікавим є те, що наприкінці серпня 2023 року Путін підписав Указ № 641, згідно якого: 

• у так званих ЛНР, ДНР та окупованій частині Херсонської та Запорізької областей будуть створені так звані Штаби оборони; 
• у російських регіонах, де введений середній рівень реагування (Крим, Краснодарський край, Севастополь, Білгородська, Брянська, Ростовська, Курська, Воронезька області), на регіональні Оперативні штаби покладаються функції по забезпеченню погодження застосування на цих територіях сил і засобів Збройних сил РФ, Росгвардії, МНС, МВС та ФСБ. Всі ці сили (крім ФСБ) переходять у підпорядкування цих штабів).

Тобто всі збройні підрозділи, що знаходяться на території цих російських регіонів, тепер підпорядковані безпосередньо цим штабам. Це стосується і «спеціалізованих державних унітарних підприємств», що фактично є власними кишеньковими арміями у «проблемних» російських регіонах, що створюються місцевою владою.

Таким чином Кремль створює додатковий метод контролю за всіма збройними підрозділами у регіонах та додатковий запобіжник щодо їх використання незалежно від позиції місцевих законодавчих органів та губернаторів.

Що далі?

Логічним є те, що проведення «виборів», формування певних органів влади вплине на хід бойових дій та спрямування України на звільнення захоплених територій. Це фактори, що взагалі знаходяться у різних площинах. 

Формуванням «легітимної» влади на окупованих територіях Кремль намагатиметься інформаційно продати світу як фактор пом’якшення реакції на окупацію, чинник пошуку компромісів. Дієвість таких засобів є сумнівною навіть з точки зору позиції дружніх Москві режимів. Хоча практика підвищення своїх маріонеток до рівня публічних осіб міжнародного рівня російським режимом використовується постійно. Яскравим прикладом можна назвати вже історичні Мінські домовленості та підпис під ними ставлеників Росії.

Наслідком проведення так званих виборів стане підсилення процесів тиску на місцеве населення, що полягатиме у паспортизації, вивезенні дітей, заселення приїжджих із регіонів Росії, примусове залучення людей до співпраці з окупаційною владою задля забезпечення виживання. Репресивні заходи щодо виявлених нелояльних тільки підсиляться.

«Обрані» представники влади стануть законними цілями для українських спеціальних служб.