Перейти до головного вмісту

«Чи вдалося б нам краще?». Огляд публікацій західних воєнних експертів

Зустріч міністрів оборони країн-членів НАТО на базі Рамштайн у Німеччині / Фото: Зустріч міністрів оборони країн-членів НАТО на базі Рамштайн у Німеччині, Twitter

Інститут сучасної війни при академії Вест-Поінт, Католицький університет Америки, Університет Тафтс, Фонд Кербера і Шведське агентство оборонних досліджень — ось неповний список знаних у світі організацій, які чи не щодня досліджують російсько-українську війну.

Одна частина з їхніх експертів називає російську армію потьомкінською, інша — вважає, що Україна дає відпір не просто неосвіченим окупантам, а підготовленому війську, яке має значно більше озброєння та людей, ніж ми.

Щоб розібратися у тому, що насправді вкладає Захід своїй аудиторії про Україну, що думає про перебіг подій до 24 лютого і після нього, Фонд компетентної допомоги армії «Повернись живим» щотижня публікуватиме огляд міжнародних медіа та профільних аналітичних ресурсів. Нижче — короткий переклад-переказ того, про що в контексті російсько-української війни писали вузькоспеціалізовані ресурси у період з 30 травня по 8 червня.

«НАТО не повинно робити неправильних висновків з російської невдачі в Україні»

Дата публікації: 07.06.2022
Автор: Майкл Кофман, директор програми дослідження Росії в CNA, американській приватній дослідницькій організації.

Російська армія не є потьомкінською, і Росія все ще залишається стратегічним противником НАТО. Не варто робити висновки з війни в Україні, переносячи їх на результат можливого прямого конфлікту між Росією і НАТО. Росія зазнала початкової невдачі в Україні, але вона пристосовується і вчиться, демонструючи успіхи на сході України. Також вона вчиться масштабуванню воєнних операцій, цей досвід дається їй важким шляхом, але на Заході його взагалі немає. Хоч Росії треба будуть роки на відновлення, але невдача — кращий вчитель, ніж успіх. Ті проблеми, з якими Росія зіткнулася в Україні, можуть точно так само бути притаманними західним арміям.

«Що, якщо Україна переможе?»

Дата публікації: 06.06.2022
Автори: Ліна Фікс, директорка кафедри з міжнародних відносин Фонду Кербера; Майкл Кіммедж, науковий співробітник фонду, професор історії Католицького університету Америки.

Перемога у війні не зупинить конфлікт із Росією. Україна може досягти «невеликої перемоги» — контрнаступ у наступні 2-3 місяці, поступове відновлення контролю за територіями станом на 24 лютого, або «великої перемоги» — відновлення контролю за Кримом і Донбасом. Другий варіант малоймовірний через велике символічне значення Криму для Росії і вимоги надзвичайних наступальних потужностей і вмінь з боку України. Путін ніколи не змириться з перемогою України і будь-яке перемир’я буде тимчасовим. Воєнна перемога означатиме не зменшення, а потребу у збільшенні підтримки з боку Заходу. Можливим шляхом будуть гарантії безпеки в обмін на український нейтралітет, але Путін може спробувати вторгнутись в нейтральну Україну, випробовуючи ці гарантії на міцність. Києву та його партнерам доведеться готуватися до багаторічного продовження конфлікту.

«Російське невдале вторгнення в Україну: уроки для сучасних воєн»

Дата публікації: 01.06.2022
Автор: Девід Джонсон, старший віце-президент Центру стратегічних та міжнародних досліджень, США.

Російське вторгнення в Україну не досягло майже жодної зі стратегічних цілей через низку проблем:

  1. Погана логістика
  2. Недооцінка української армії та спротиву населення, а також недостатня координація між сухопутними частинами, авіацією та засобами дальнього ураження
  3. Неспроможність осліпити систему українського військового управління та нанести достатню шкоду критичній інфраструктурі за допомогою кібер-атак та радіоелектронної боротьби.

Росія не змогла завоювати домінування в повітрі через погану логістику точних боєприпасів і українські системи ППО. Сухопутні війська не змогли організувати адекватне постачання передових БТГр та убезпечення шляхів поставки. Армія вторгнення була замалою для забезпечення контролю над окупованими територіями. Деякі покращення відбуваються на сході, де Росія налагодила логістику та комунікації на меншій ділянці наступу. Для подолання інших проблем Армії РФ потрібно повністю переосмислювати систему підготовки, організаційну структуру, культуру, систему комплектації тощо.

Тим не менше війна має всі шанси затягнутись, адже жодна зі сторін не задоволена статусом-кво. Україна потребує більше допомоги від Заходу, насамперед наступальні системи (танки, РСЗО, Су-25 та запасні частини до них), щоб звільнити окуповані території на Півдні та Сході.

«Чи вдалося б нам краще? Гординя і перевірка в Україні»

Дата публікації: 31.05.2022
Автор: Девід Джонсон, полковник Армії США у відставці, аналітик RAND Corporation, гостьовий дослідник Інституту сучасної війни при академії Вест-Поінт.

Автор на прикладі невдалої переправи росіян через Сіверський Донець в Білогорівці задається питанням, чи правильно Захід розуміє причину невдач російської армії.

Російську армію критикують як «потьомкінську армію», солдати якої слабко треновані і не готові до реальних бойових дій, а офіцери — корумповані і вислужуються перед начальством. Західні аналітики постійно говорять, що Росія у цій війні показує, як не треба робити, західні військові командувачі — що вони зробили б краще. Українська армія в той же час — продукт тренування інструкторами країн НАТО за останні роки, вона стала такою, як сучасні західні армії, і саме тому вона перемагає. А що якщо причина не в цьому?

Адже Росія має ту ж саму доктрину і тактику щодо форсування річок, що і країни НАТО, та і в цій війні успішно форсувала Сіверський Донець біля Ізюма, але про це всі забувають, як і про невдачі української армії. Раптом причина в тому, що це реалії масштабного конфлікту між двома противниками — коли за лічені хвилини цілі батальйони можуть бути знищені. Західні країни просто не мали такого досвіду в своїй нещодавній історії, тому неправильно оцінюють те, що робить Росія. Наприклад, висміювання переформування зведених БТГр, що понесли втрати, а також їх поповнення наспіх мобілізованими, недоречне.

За Клаузевіцом — перемагає та армія, яка має здатність довше підтримувати мобілізацію і залучати більше солдат. Можливо лідерство і тренований особовий склад це не головне? Можливо Сталін був правий, що кількість (солдат) є цінністю самою по собі? Якщо це так, то Україні потрібна буде набагато більша підтримка Заходу, ніж вона наразі отримує.

«Суворий екзамен: російська військова спроможність в світлі війни в Україні»

Дата публікації: 30.05.2022
Автори: Роберт Далсьо, Міхаель Йонссон, Йохан Норберг, співробітники Шведського агентства оборонних досліджень.

Низька результативність російських збройних сил в Україні здивувала військових аналітиків. Недоліки включали збої в матеріально-технічному забезпеченні, погану техніку та бойовий дух, безглузді комунікації та заплутане командування та управління, а також недостатню ефективність Повітряно-космічних сил Росії, протиповітряної оборони та крилатих і балістичних ракет.

Три ключові фактори російської невдачі:

  1. Видавання бажаного за дійсне, політичне втручання у планування воєнних дій (недооцінка армії противника і відповідна недостатня готовність до повноцінної війни);
  2. Надмірна самовпевненість щодо ефективності доктрини гібридної війни (інформаційні операції, залякування + масовані високоточні ракетні удари, які мали б швидко подавити волю до боротьби і послабити противника до такого рівня, що застосування конвенційних засобів ведення війни було б взагалі непотрібне або дуже обмежене);
  3. Прогнилість системи (корупція і приписки, вирішення існуючих проблем лише «на папері», створення образу могутньої армії без суттєвих змін на практиці).

Попередні аналізи конфлікту між Росією та НАТО, схоже, перебільшували проблему оборони Європи. Неядерна загроза з боку Росії здається менш страшною, ніж вважалося раніше, і перед країною стоїть грандіозне завдання щодо відновлення виснажених в Україні сил. Тим не менш, схильність президента Володимира Путіна до ризикових дій вища, ніж очікувалося.

«Російська потьомкінська армія»

Дата публікації: 23.05.2022
Автори: Річард Шульц, професор і директор програми дослідження міжнародної безпеки, Університет Тафтс; Бенджамін Браймлов, асистент і дослідник.

Російська армія — потьомкінська, війна виявила недбальство і всі недоліки не готової до повномасштабних бойових дій армії. Головні проблеми:

  1. Жахлива логістика і підтримка транспортних засобів в робочому стані (російська армія кидала велику кількість неушкоджених машин через нестачу пального і запасних частин);
  2. Недоліки тренування та досвіду (недостатня координація між родами і видами військ, Гостомельський десант силами лише ВДВ без підтримки артилерії та авіації, слабкі результати ВКС, які уникають заходити надовго в українських повітряний простір і залишають свої війська без підтримки);
  3. Параліч централізованого управління (відсутність низової ініціативи молодших офіцерів і старшин, очікування на команди згори з будь-якого питання, необхідність присутності старших офіцерів на передовій, що спричиняє великі втрати серед них)

Хоч на Донбасі через концентрацію на вужчому фронті і покращення логістики, а також роботи ВКС, Росія демонструє певні успіхи, цього буде недостатньо для розвороту ситуації на власну користь. Україна все більше виглядає як пастка для Путіна і його потьомкінської армії.

Творимо історію разом! ПІДТРИМАйТе БФ “ПОВЕРНИСЬ ЖИВИМ”

ПІДТРИМАТИ