F-16 допоможуть закінчити війну: огляд аналітики

На Заході багато пишуть про передачу Україні багатоцільових літаків F-16. Також розбирають проблеми росії з виробництвом стратегічних бомбардувальників, її обмежені успіхи в кібер-операціях. Обговорюють російсько-китайські відносини в контексті війни.

Аналітики RAND Corporation оцінюють роль та спроможності F-16 у російсько-українській війні.

Політичний аналітик Александер Нойез вважає, що військова допомога Україні — це рідкісний приклад успіху. Адміністрація Байдена ще недавно вважала, що передача F-16 буде означати ескалацію війни, або що українські льотчики не справляться з новою технікою. Очевидно, українські тривалі успіхи на полі бою змінили погляд адміністрації, і це розумний крок. 

Військова допомога має погану репутацію через невдалі спроби США у В’єтнамі, Іраку та Афганістані. Але західна допомога Україні — рідкісний приклад успішної історії

Літаки допоможуть Києву захищати свій повітряний простір ефективніше і можуть навіть пришвидшити закінчення цієї війни. Військова допомога часто має погану репутацію. Вона заслужила це через невдалі спроби США побудувати ефективні сили партнерів у В’єтнамі, Іраку та Афганістані. Але непрямий підхід до військової допомоги Україні працює — завдяки винахідливості і сміливості українців, але і через розумні поставки зброї зі США, яким передували інституційні реформи в секторі оборони України. 

З 2014 року Штати працювали з Україною для децентралізації командування, посилення цивільного лідерства, покращення сержантського корпусу і реформування механізму закупівель. Частково саме завдяки цьому вона зараз може приймати і використовувати нову зброю – включно з F-16. Літаки надаватимуть наземну підтримку сухопутним військам, завдаватимуть дальніх ударів і захищатимуть небо від російських ракет. Західна допомога Україні демонструє рідкісний приклад успішної історії. F-16 допоможуть Києву закінчити війну на сприятливіших умовах. 

Найімовірніше, будуть передані винищувачі з Норвегії, Нідерландів та Данії

Технічний аналітик Брінн Теннехіл описує, чим F-16 допоможуть Україні, а чим ні. Рішення про тренування українських льотчиків прийнято в травні, але пройде багато часу, поки літаки з’являться в небі України. Найімовірніше, будуть передані винищувачі з Норвегії, Нідерландів та Данії. Це досить старі літаки з великим нальотом, які проте були модернізовані і можуть застосовувати сучасну номенклатуру авіаційного озброєння. 

Після передачі літаків Україна повинна буде обслуговувати і застосовувати їх, і це набагато складніший процес, ніж підготовка льотчиків, яка може зайняти 4 місяці, за оцінками американців. Без адекватного обслуговування та ремонту літаки вийдуть із ладу й стануть легкими цілями для російських ракет. Україні також доведеться вчитися застосовувати F-16, які розробляли для конкретної доктрини і способу ведення війни. Чим ближчим буде застосування літаків Повітряними силами України до того, як це роблять американці, тим краще. 

F-16 не зможуть використовувати імпровізовані злітні смуги, як радянські Су та МіГи

F-16 мають і недоліки. Наприклад, вони не зможуть використовувати імпровізовані злітні смуги, як це роблять радянські Су та МіГи. У російських сучасних літаків все ще буде перевага як і у дальності виявлення ворога радаром, так і в ракетах «повітря-повітря» Р-37, які мають більший радіус дії, ніж західна AMRAAM. 

У короткостроковій перспективі західні літаки не змінять баланс на полі бою. Але в довгостроковій вони значно посилять українські спроможності. До них буде більше озброєння та запасних частин, ніж до старих радянських літаків. Вони зможуть на повну застосовувати західне озброєння на зразок коригованих бомб JDAM та протирадіолокаційних ракет HARM. Їх протиповітряні ракети доповнять українську наземну ППО в тилу проти російських крилатих ракет та «шахедів».

Крилата ракета JASSM дозволить завдавати ударів по російських військових базах та маршрутах логістики глибоко в тилу

Ще важливіше, F-16 дадуть змогу застосовувати американські крилаті ракети JASSM. Хоч їх передача – відкрите питання, але Британія уже створила прецедент, передавши Storm Shadow. JASSM має подібні характеристики і дозволить завдавати ударів по російських військових базах та маршрутах логістики глибоко в тилу. 

Хоча F-16 не є чудо-зброєю і не змінять хід війни, вони дозволять Україні (або змусять її) все більше переймати західний спосіб ведення бойових дій і в майбутньому краще співпрацювати з НАТО. Тому рішення про передачу літаків не допоможе в наступній фазі війни, але покращить спроможності захисту суверенітету в довгостроковій перспективі.

Дослідники Джон Хон і Вільям Куртні переконані, що F-16 посилять українську бойову спроможність. Ці літаки допоможуть захиститись від російських повітряних ударів, а також доповнять майбутні українські контрнаступальні операції. 

F-16 не є панацеєю, але його можна буде відносно швидко інтегрувати до українських повітряних сил. Американські інструктори говорять про 17-тижневий курс навчання для українських льотчиків, який включатиме, зокрема, тренування застосування озброєння класу «повітря-повітря» та «повітря-земля». Перенавчання із радянських літаків може стати викликом, адже у критичних ситуаціях льотчики можуть вдаватись до застарілих чи ризикованих прийомів. 

Зможуть лише обмежено надавати наземну підтримку сухопутним військам України

У цілому F-16 можуть грати низку важливих ролей. По-перше, це виявлення і знищення повітряних цілей як доповнення до наземного ППО — радари західних літаків значно переважають українські МіГ-29. По-друге, загальновійськові комбіновані операції можуть проводити лише за підтримки повітряних сил, що вимагатиме кращої координації між українськими родами та видами військ, підготовки корегувальників та розвідників. Все ж, через загрозу від російських ППО та літаків зможуть лише обмежено надавати наземну підтримку сухопутним військам України. 

Українські операції будуть все більше нагадувати комплексні бойові дії у стилі НАТО

Під час бойових дій цього року українські війська проводитимуть інноваційні загальновійськові операції, переважно за участі сухопутних військ. Із прибуттям F-16 ці операції будуть все більше нагадувати комплексні бойові дії у стилі НАТО. Але можуть пройти роки, поки потенціал західних літаків буде повністю розкритий. 

Незалежний безпековий експерт Максім Старчак у статті для Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) описує проблеми, з якими стикається росія при виробництві стратегічних бомбардувальників. 

РФ наразі експлуатує три види стратегічних бомбардувальників: Ту-22М3, Ту-95 і Ту-160. Ту-22М3 не виробляються, а щодо Ту-95 та Ту-160, то у росії є спроможності для їх модернізації. Але санкції проти ОПК, а також незадовільне управління воєнною промисловістю значно ускладнюють програму росії з модернізації Ту-160 до стандарту М2. 

Нереалістичними виглядають прагнення росії розробити перспективний авіаційний комплекс дальньої авіації 

Із 2018 року вона заявляє про модернізацію лише двох літаків, боєздатність яких залишається під сумнівом. Також нереалістичними виглядають прагнення росії розробити перспективний авіаційний комплекс дальньої авіації (ПАК ДА), який має прийти на заміну існуючим стратегічним бомбардувальникам і використовувати стелс-технології. 

Чому вплив російських кібер-операцій був обмеженим, у матеріалі RUSI пояснює заступник голови Держспецзв’язку України Віктор Жора. 

Росія давно атакує Україну у кібер-просторі і посилила інтенсивність атак до та після лютого 2022 року. Їх можна поділити на три типи: кібер-шпигунство для збору даних, інформаційний впливи і пропаганда, руйнівні та підривні операції. Саме невдачу останніх пояснює Віктор Жора. 

Санкції значно ускладнили прогрес росії у розбудові своїх закритих хмарних технологій

По-перше, російський доступ до багатьох українських мереж перед лютим 2022-го був ліквідований, що не дало їм використати його у своїх операціях. По-друге, відтік мізків кваліфікованих ІТ-фахівців значно послабив російські спроможності у цій сфері. 

По-третє, свою роль зіграли санкції проти росії. Вони, наприклад, значно ускладнили прогрес росії у розбудові своїх закритих хмарних технологій, через що росіяни були змушені покладатись на іноземні сервери, доступ до яких обмежувався і діяльність на яких відслідковувалась. По-четверте, кібер-операції не були головним інструментом росії, яка сфокусувалася на веденні брутальної війни традиційними засобами. 

Крім цього, ключовими для відбиття російських атак стали сильні сторони української оборони. Насамперед, це участь приватного сектору у її зміцненні. Компанії на зразок Microsoft, Google та Amazon надавали пряму допомогу урядовим ресурсам в отриманні ліцензій, відслідковуванні загроз і перенесенні інформації на хмарні сервери. Також вони отримували замовлення від інших урядів для надання допомоги Україні у захисті від атак та розробки інструментів проти доступу хакерів до ключових ресурсів. 

Україна планує включити кібер-резерв до військових структур

По-друге, українській кібер-сфері дуже допомагають волонтери, які, наприклад, шукають слабкі місця у системі, а також патріотичні хакери, які проводять атаки у відповідь проти російської і білоруської інфраструктури. Ця діяльність не завжди координувалась урядом, але отримувала від нього заохочення і підтримку. Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров оголошував набір талантів до української «ІТ-армії». Так як участь цивільних у воєнних кібер-операціях є все більш проблематичною, Україна планує включити кібер-резерв до військових структур, як це зробили в Естонії. 

Відсутність масштабної руйнівної кібер-кампанії в Україні не означає, що операції у цій сфері неважливі. Навпаки, Україна є цінним case study для вивчення, наприклад, із боку Китаю і Тайваню, які прагнуть посилити свої відповідні спроможності. В майбутньому ефективність російських атак повністю залежатиме від українських оборонних спроможностей. Тому підтримка приватного сектору, а також урядів США, Великої Британії та інших країн залишається ключовою. Росія продовжуватиме впливати і підривати позиції України у кібер-просторі, і без необхідних ресурсів — людей, грошей і технологій, українська оборона ризикує ослабнути. 

Експерт-китаїст Томас де Гаре Гедде RUSI пише про бачення російсько-китайських відносин із боку Пекіна. 

Велика частина матеріалу присвячена впливу російського вторгнення в Україну на відносини двох країн. Воно стало шоком для більшості експертів у Китаї. Навіть ті з них, які звинувачують США і НАТО у конфлікті, скаржаться на негативні наслідки війни для Китаю. Звісно, називають і позитивні сторони — прискорення становлення мультиполярного світу, підштовхування росії в орбіту Китаю, відволікання уваги США від стримування Китаю в Індійсько-Тихоокеанському регіоні. Але в академічних дискусіях негатив переважає над позитивом. 

Війна сповільнила пост-ковідне відновлення світу, прискорила тренд на деглобалізацію і підірвала систему управління світовою економікою. Міжнародна стабільність є однозначним інтересом Китаю, і війна в Україні шкодить йому. Але ще більше йому ж шкодить його відмова дистанціюватись від агресора. Не засудження росії шкодить відносинам Китаю із багатьма країнами, що розвиваються, а також із європейськими. Також Захід тепер більш готовий надавати дипломатичну та воєнну підтримку Тайваню. 

Китай хоче обережного вдосконалення і реформування існуючого світопорядку, росія сподівається на його повну дезінтеграцію

Після анексії Криму багато китайських політологів критично ставляться до російського бачення національного суверенітету і «стратегічного простору», який розповсюджується на території інших країн. Невизнання Китаєм ні анексії Криму 2014 року, ні приєднання територій 2022-го свідчить про те, що російські дії йдуть врозріз із фундаментальними китайськими принципами. 

Китайські і російські погляди на світовий порядок дуже різняться — в той час, коли Китай хоче обережного вдосконалення і реформування існуючого світопорядку, росія сподівається на його повну дезінтеграцію, не пропонуючи при цьому розумної альтернативи. Проте, хоча фраза про «партнерство без меж» зникла із китайської офіційної риторики, відносини між Москвою та Пекіном залишаються сильними після 15 місяців війни в Україні, і не варто очікувати швидкої зміни китайської позиції щодо неї. 

Пряма військова підтримка озброєнням та боєприпасами малоймовірна

Китай не хоче, щоб росія занадто сильно програла в Україні, адже надмірно ослаблена,  неспроможна продовжувати конфронтацію з Заходом, вона шкодитиме китайським інтересам. Водночас, пряма військова підтримка озброєнням та боєприпасами з боку Китаю теж малоймовірна — це йтиме всупереч образу Китаю як миротворця, який не втручається і не займає сторону конфлікту. Але є інші способи зберігати свого партнера на плаву. 

Війна в Україні стала визначальним моментом для китайсько-російських відносин. Китай показав, що готовий платити високу ціну за збереження відносин із Кремлем. Війна стала викликом для цих відносин, але росія виглядає занадто стратегічно важливою, щоб втрачати їх у даний момент. Зміщення Путіна чи ослаблення Кремля буде катастрофою для Пекіна. Але взаємна недовіра підкреслює крихкість китайсько-російського альянсу.