"Наша, а не їхня війна". Як про Україну пишуть західні медіа

Яке будуть розгортатися події на Донеччині та Луганщині? Чи зможе Україна, заручившись підтримкою заходу, відкинути росіян з півдня? Наскільки можливо для Києва отримати безпекові гарантії від міжнародних партнерів? У західних медіа продовжується дискусія про перспективи продовження російсько-української війни та мирного врегулювання. А ми — переказуємо основні меседжі з іноземної преси за тиждень, що минає. 

The New York Times зібрав думки про можливий розвиток ситуації на Донбасі. Більшість сходяться на тому, що Росія захопить більше території, але не зможе окупувати весь Донбас, з огляду на виснаження і збільшення кількості західної далекобійної артилерії в української армії. Окупація всієї Луганської області в найближчий час є дуже ймовірною. Війна затягнеться надовго, і жодних великих проривів і здачі територій без бою не відбудеться. Україна несе великі втрати, але і Росія стикається з проблемами для компенсації втрат у людях і техніці без масштабної мобілізації. Україна має більшу волю до боротьби і має всі шанси зупинити наступ росіян, а потім провести контрнаступ, якщо матиме достатньо західної зброї. Але зараз навіть застаріла російська артилерія своєю кількістю створює дуже значущу перевагу для росіян. 

Три позитивні для України матеріали випустив The Washington Post. 

Так, у редакційній статті наголошують на тому, що Україна зможе зупинити російських наступ і відкинути росіян, якщо їй дадуть достатньо важкої зброї, і Захід повинен це робити. Також потрібно посилити єдність в переговорних позиціях, де стійкість зараз демонструють США, Британія та країни східної Європи, а інші, наприклад Франція, схиляються до якнайшвидшого пошуку компромісу з Росією. Затяжна позиційна війна призведе лише до закріплення Росії на окупованих територіях і посилення розколу серед країн Заходу. 

У іншій статті заявляють, що американська військова допомога для України все ще недостатня через помилку сприйняття — адже це не «їхня» (українська) війна, а «наша» (всього Заходу) війна. Росія не просто напала на одну країну, але атакувала весь світоустрій після Другої світової війни. І найкращий спосіб зберегти глобальний мир — це відкинути російських агресорів з України з великими втратами. Для цього США не зробили достатньо. США не поставляють танки і літаки, а також безпілотники великої дальності. Потрібно не вигадувати причини, а надавати більше військової підтримки. Адже якби американські солдати вмирали на Донбасі, то їх озброєння і забезпечення було б кардинально іншим. Україна повинна мати достатньо зброї у війні, яку Росія веде проти всього Заходу.

Відомий журналіст та політичний аналітик Фарід Закарія пише, що російсько-українська війна перебуває на етапі середини — коли жодна зі сторін не має критичної переваги і шальки терезів можуть хитнутись в будь-яку сторону. І на цьому серединному етапі Заходу потрібно продовжувати підтримувати Україну постачанням зброї. Але на завершальному етапі переговори між Заходом та Росією матимуть ключове значення. Тому потрібно виробити спільну з Україною позицію щодо того, яким має бути результат цієї війни. Він має бути принаймні збереженням незалежної України з контролем над усіма територіями станом на 24 лютого, та певними безпековими гарантіями з боку Заходу. Альтернативою буде продовження руйнівної війни, наслідки якої відчуватимуться в Україні та по всьому світу.

Менш оптимістичні цього тижня автори The Economist, Politico та The Atlantic.

The Economist ставить питання, чи достатньо зброї Захід постачає Україні. Росія наступає на донецькому, луганському і харківському напрямку, і втрати України ростуть. На деяких ділянках росіяни мають перевагу в артилерії десять до одного. І хоча у висловлюваннях західні лідери звучать впевнено, на практиці поставки зброї обмежені з різних причин. Арсенали старої зброї радянського зразка майже вичерпані. Переведення української армії на озброєння країн НАТО займе час, як і нарощення виробництва такої зброї. Також багато хто боїться постачати, наприклад, РСЗО через реакцію Росії, незважаючи на те, що Україна обіцяла не застосовувати цю зброю на території Росії. Всі хочуть бачити Україну безпечною і суверенною країною, але що це значитиме на практиці — ніхто до кінця не розуміє. 

Колишній член Ради з національної безпеки США при президентах Клінтоні та Обамі Чарльз Купчан у своїй статті для Politico закликає Захід до якомога швидшого досягнення угоди про мир в Україні. На полі бою перевага схиляється в бік Росії, і продовження війни буде означати лише більше смерті, руйнувань і негативних наслідків для світової економіки. Також є ризик початку повномасштабної війни між НАТО та Росією, а також послаблення трансатлантичної єдності. Розмови про поразку Росії і критичне ослаблення її військового потенціалу — це видавання бажаного за дійсне. Реалії такі, що Путін залишиться при владі ще на багато років, а приниження Росії буде мати непрогнозовані наслідки. Україна не має шансу відновити контроль за втраченими територіями військовим шляхом і має бути зацікавлена в якомога швидшому припиненні війни. Саме тому адміністрація Байдена повинна відмовитись від радикальних висловлювань, обговорювати можливі результати війни з союзниками і Україною, та готувати ґрунт для перемовин.

Журналіст The Atlantic малює для України жахливий чеченський сценарій: знищення суверенітету, стирання з лиця землі цілих міст, пацифікація опору, встановлення контролю над окупованими територіями через місцевих колаборантів та криміналітет. Саме це відбулось в Чечні в 1990-х роках, навіть після важких поразок Росії у 1995-96. Зараз Чечня є повністю інтегрованою до імперського проекту, де править страх під маскою загального благополуччя. Звичайно, потенціал України та міжнародна допомога непорівнювані з можливостями чеченських повстанців. Але логіка війни на виснаження грає на користь Росії, і Росія готова чекати роками, якщо це буде потрібно. Якщо Захід кине Україну напризволяще після встановлення хиткого перемир’я і в умовах ослабленої державної системи, то нас чекати чеченський сценарій.

Ключові Німецькі аналітичні центри підготували щорічний звіт «Оцінка миру: Здатність до миру в часи війни», в якому значна увага приділена війні в Україні та її впливу на світову систему безпеки і зовнішню політику Німеччини. У звіті зазначається, що напад Росії на Україну переслідує імперські цілі і має риси війни на знищення. Він приносить страждання і руйнування людям землі.

Водночас це розхитує європейський порядок миру та безпеки та робить його перегляд неминучим. Наслідки війни можна відчути в усьому світі: вирішення конфлікту навколо ядерних об’єктів Ірану зайшло в тупик, регіональні конфлікти затьмарені суперництвом великих держав, порушуються торговельні відносини, а продовольча безпека в багатьох країнах, де продається українська та російська продукція, погіршується.

Звіт висуває ряд рекомендацій для політиків Німеччини:

1. Уже сьогодні планувати повоєнні контури міжнародного мирного порядку;
2. Знизити ризик ядерної війни через відмову від першого застосування ядерної зброї з боку НАТО;
3. Здійснювати тиск на Росію через санкції та військову допомогу Україні для уможливлення реальних переговорів про припинення бойових дій і мирного розв’язання конфлікту;
4. Санкції повинні чітко роз’яснюватись, а їх успіхи та неуспіхи детально контролюватись;
5. Посилювати можливості дипломатії та регіональних організацій;
6. Продовжувати вести феміністичну зовнішню політику;
7. Національна безпекова стратегія повинна концентруватись не лише на питаннях здатності до військової оборони, а і включати виклики змін клімату та рівних можливостей для всіх;
8. Незалежний контроль системи безпеки і оборони.

Аналітик британського Королівського Об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) Алекс Вершинін випустив матеріал про Повернення індустріальної війни.

Війна в Україні демонструє, що війна між рівними або близькими до рівних супротивниками вимагає існування технічно розвиненого, масового, промислового виробництва. Російський наступ споживає боєприпаси з темпами, які значно перевищують прогнози США та виробництво боєприпасів. Сьогодні США за рік виготовляє стільки артилерійських боєприпасів, скільки б вистачило на 2-3 тижні війни в Україні за мірками витрати боєприпасів російською армією в бою. Також є проблеми зі збільшенням виробництва ПТРК «Джавелін», а відновлення виробництва ПЗРК «Стінгер» потребуватиме роки. Щоб Сполучені Штати могли виступати в ролі арсеналу демократії для захисту України, необхідно звернути увагу на те, як і в яких масштабах США організовують свою промислову базу.

Також потрібно переглянути неправильні припущення: про те, що майбутнє за точними боєприпасами, які зменшать загальну витрату амуніції, і про те, що виробництво боєприпасів можна зупинити і відновити в будь-який момент, не враховуючи ланцюжки постачання, можливості суб-постачальників і необхідність навчання для робітників на заводах.

Ця ситуація особливо критична, оскільки за російським вторгненням стоїть світова майстерня — Китай. Якщо конкуренція між автократіями і демократіями дійсно перейшла у військову фазу, то арсенал демократії повинен спочатку радикально покращити свій підхід до виробництва зброї і боєприпасів у воєнний час.