Skip to main content

Як діяти в умовах затяжної війни рф з Україною. Огляд західної аналітики

Війна росії з Україною спонукає американських, британських та світових аналітиків вже зараз готувати рекомендації по корегуванню воєнних доктрин США та країн НАТО. Адже дослідники розуміють, що москва – головна небезпека для цивілізованого світу. Водночас політики за океаном та у Європі ще не до кінця усвідомлюють, що збройне протистояння рф з Україною – надовго і шукають шляхи “зберегти обличчя” кремлю. На противагу цьому аналітики застерігають й пояснюють, чому це хибна тактика, яка грає на користь тільки самій росії.

Про що ще писали західні дослідники у червні – у короткому огляді від “Повернись живим”.

Визначення військових спроможностей, необхідних, щоб протистояти Китаю та Росії

Дата публікації: червень 2022

Автор: Девід Очманек, старший дослідник з питань оборони RAND Corporation

Фото: Xinhua

США у своїй воєнній доктрині повинні сконцентруватись на відбитті масштабного вторгнення з боку Росії та Китаю, бо саме ці держави мають бажання і спроможності поставити під сумнів міжнародний порядок. Причому увага повинна приділятись недопущенню швидкого захоплення території, адже її повернення військовим шляхом затягнеться в часі, спричинить великі жертви і буде мати ризик ескалації.

Для успішної протидії такої агресії США потрібно:

  • Визначити сили і засоби, які будуть готові діяти на театрі воєнних дій протягом годин і днів (а не тижнів і місяців), і завдавати масовані удари противнику;
  • Якщо стримування провалилось, з самого початку завдавати удари силам вторгнення, а не концентруватись на забезпеченні домінування в повітрі, морі, космосі та інформаційній сфері. Росія і Китай мають достатньо засобів для протидії такому домінуванню, а швидкість реакції у випадку країн Балтії чи Тайваню буде визначати успіх оборони;
  • Швидко і безпечно накопичувати сили і засоби в межах і поза межами ураження з боку противника. І Росія, і Китай мають можливість одночасно запускати велику кількість високоточних крилатих ракет, і армія США повинна бути готовою до накопичення сил з мінімізацією шкоди від цих ракет;
  • Завдання ударів по тиловим воєнним об’єктам противника (системи ППО, склади, бази накопичення військ), щоб показати, що затягування війни буде гіршим для противника, а не для США і їх союзників.

Чому кібер-зброя ще не сказала своє гучне слово у російському вторгненні в Україну

Дата публікації: червень 2022

Автори: Надія Костюк, доцент Школи кібербезпеки і приватності Інституту технологій Джорджії; Ерік Гартцке – професор факультету політичних наук Університету Каліфорнії, Сан-Дієго.

Фото: Максим Блинов

До початку російського вторгнення багато експертів заявляли про кібер-війни як обов’язковий елемент будь-яких майбутніх воєн, який навіть може замінити собою бойові дії. Але з початком бойових дій Росія, маючи величезний кібер-військовий потенціал, не застосувала його навіть для допоміжного ефекту. Є три теорії можливого застосування кібер-зброї у конфліктах – як заміна бойовим діям, як доповнення, і як незалежний інструмент.

Росія використовувала кібератаки безпосередньо до повномасштабного вторгнення, але шкода була досить помірна, і ці атаки не стали заміною реальним бойовим діям. Так само, вони стали досить слабким доповненням до них – вивівши з ладу на нетривалий час системи Укртелекому та супутників VIASAT, що майже не вплинуло на воєнні спроможності української армії.

Відносно незначне застосування кібер-зброї росіянами може пояснюватись різними причинами: недостатньою підготовкою і координацією кібератак; небажанням виводити з ладу мережі Інтернет для поширення власної пропаганди; вичікування підходящого моменту для нанесення масованого кібер-удару; невелика кількість воєнних цілей, які можуть піддаватись кібератаці на території України, через те що велика частина воєнного обладнання і критичної інфраструктури в Україні є спадком радянських часів і не під’єднана до мережі Інтернет.

Насамперед, війна в Україні – це війна про територію і фізичний контроль, кібератаки не можуть справитись з цим завданням, але можуть бути засобом боротьби за серця та уми людей. Хоч інші країни в інших війнах можуть по-іншому застосовувати інструмент кібератак, ніж Росія в Україні, він не замінить реальні бойові дії в найближчому майбутньому.

Чи повинна Україна піти на мирову з Росією?

Дата публікації: 22.06.2022

Автор: Реймонд Куо, політичний аналітик RAND Corporation

Фото: Сергій Карпухін

Група західних публічних діячів та науковців виступає за якомога швидше укладення миру між Україною та Росією на невигідних для України умовах, щоб уникнути «приниження» Росії. Вони ставлять в центр інтереси та почуття Путіна, тим самим порушуючи фундаментальний принцип переговорів: не вести переговори проти себе.

По-перше, право визначати, що таке «приниження» віддається Путіну. Не варто обмінювати щось реальне (території, політичні зобов’язання) на щось абстрактне – емоційне задоволення Путіна і Росії.

По-друге, неприниження Росії може бути розумною стратегією, але також це величезна поступка агресору, яку не можна робити задарма. США, Європі та Україні потрібно чітко артикулювати позицію, що вони хочуть у відповідь на поступки – і відстоювати цю позицію.

По-третє, немає жодних гарантій того, що Росія буде дотримуватись обіцянок і домовленостей. Путін за час свого правління порушив багато міжнародних договорів та зобов’язань – Договір про ракети середньої та малої дальності, Будапештський меморандум, Мінські угоди.

Також Росія створила можливість для застосування хімічної зброї в Сирії та вчиняє воєнні злочини в Україні. Тож тепер Москва стикається з величезною проблемою довіри, єдиним шляхом до її вирішення може бути військова поразка чи політична капітуляція. І це станеться саме тому, що Росія навряд чи визнає, відповість взаємністю та збереже поступки, щоб уникнути власного приниження.

Чому війна в Україні не про боротьбу демократії з авторитаризмом

Дата публікації: 27.06.2022

Автор: Мічіто Цуруока, аналітик британського Королівського Об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI)

Фото: Анатолій Гаєвський

Війна в Україні була б неприйнятною навіть тоді, якби Україна не була демократією. Це обурливе порушення міжнародного права, і Росія вчинила не один воєнний злочин. Ця війна – про напад «сильного» сусіда на «слабкого», про зміну зміну статусу-кво за допомогою сили і про те, як міжнародна спільнота повинна реагувати на це.

Наголошення на демократичній природі Україні дає аргументи тим, хто каже про корупцію чи порушення прав людини в Україні. Але це не повинно мати значення: ніщо не виправдовує агресію Росії. Це ж стосується країн Східної Азії – Тайвань потрібно захищати від агресії не тому, що він є демократією, а Китай – однопартійною диктатурою.

Більше того, наголошення на демократичних цінностях може бути контр-продуктивним, тому що воно завадить недемократичним країнам підтримувати Україну. З огляду на затягування конфлікту тим країнам, що підтримують Україну, потрібно продумати більш надійну стратегію залучення інших. Зменшення уваги до демократичних цінностей може допомогти.

Два менш очевидних уроки російського вторгнення в Україну для оборони країн Балтії

Дата публікації: 28.06.2022

Автор: Лукас Мілєвські, науковий співробітник Інституту дослідження зовнішньої політики, доцент Лейденського університету.

Фото: Janis Laizans / Reuters / Forum

Перший урок: Україна досягла успіхів на початковому етапі війни зокрема і через правильне використання мобільного зв’язку. По-перше, абоненти одного оператора могли використовувати інфраструктуру інших для здійснення дзвінків, навіть якщо закінчувались гроші на рахунку. Це давало можливість як цивільним, так і військовим залишатись на зв’язку.

По-друге, був закритий вхідний роумінг для номерів з Росії та Білорусі, що змушувало російських військових використовувати українські номери для комунікації за відсутності надійних захищених засобів комунікації у росіян. Це давало українцям можливості прослуховування і збору важливих розвідданих.

Другий урок: Росія має розвинуті залізничні війська та покладається на залізничну інфраструктуру для транспортування військ, техніки та боєприпасів. Її армія показує себе значно ефективніше там, де має доступ до залізничних перевезень – як от на півдні та сході України, а не лише до автотранспорту, як це було на півночі. Залізничні мережі в Росії, Україні та країнах Балтії мають однакову ширину, що дає Росії перевагу при можливому вторгненні до Балтії. Країнам Балтії варто розглянути можливість переходу на стандарту європейську колію, хоч це буде потребувати значних ресурсів і часу.

Путіну потрібна затяжна війна – і Захід соромливо дає йому таку можливість

Дата публікації: 28.06.2022

Автор: Кір Джайлс, експерт програми Росії та Євразії у Chatham House, Британія

Фото: Єнс Столтенберг

Війна в Україні затягується, і Росія здобуває території, тому що Захід боїться постачати Україні достатньо сучасної зброї, постійно зважаючи на можливу реакцію Росії. Російські кампанії із залякування досягають свого, змушуючи західні держави сумніватись і не надавати Україні зброю. При чому російські погрози зазвичай є нереалістичними або виявляються порожніми.

Також Росія чітко розуміє свою ціль – знищення України як незалежної держави, тоді ж як цілі західних країн нечіткі, постійно змінюються і різняться від країни до країни. Українські війська налаштовані продовжувати боротьбу, якщо залишатиметься перспектива досягти успішного результату проти Росії. Але поки США та Європа сумніваються щодо надання зброї для перемоги України – або принаймні для нанесення непоправної шкоди російським військам – Росія не перегляне свої цілі у війні, і перспективи швидкого її завершення не буде. А тим часом Росія далі варварськи нищитиме цивільну інфраструктуру України.

Теги:

Творимо історію разом! ПІДТРИМАйТе БФ “ПОВЕРНИСЬ ЖИВИМ”

ПІДТРИМАТИ